РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЯ ПРОЕКТУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ
СТРУКТУР УПРАВЛІННЯ БУДІВЕЛЬНИХ ФІРМ
2.1 Системно-цільовий і програмно-цільовий підходи як методологічна основа
формування ОСУ
У літературі по управлінню проблема формування організаційних систем і, у тому
числі, структур управління, розглядається як задача організаційного
проектування. Можливі й існують два крайніх підходи до оргпроектування. В
одному випадку ця проблема розглядається як, головним чином, сфера емпіричного
знання і соціального досвіду практиків, в іншому – як проблема, розв'язувана
раціонально, на основі наукових знань про виробничо-господарські системи. Автор
додержується точки зору, що знаходить корисність застосування обох підходів.
Необхідність сполучення цих методологічних підходів обумовлена двоїстим
характером самого об'єкта проектування. З одного боку, у ньому є елементи, що
піддаються безпосередньому аналізу і раціональному проектуванню
(адміністративно-організаційні, інформаційні), з іншого боку – у ньому
виявляються соціальні і соціально-психологічні характеристики і зв'язки, що є
об'єктами непрямого впливу і реалізовані з урахуванням суб'єктивних оцінок і
досвіду людей, що формують ОСУ. Науково-методичні основи організаційного
проектування як самостійну сферу знань почали формуватися в 70-і роки. До
теперішнього часу єдиної загальновизнаної методики організаційного проектування
(у тому числі в частині побудови ОСУ) немає [67]. Складність її створення
обумовлена тим, що дана проблема «охоплює практично всі питання, зв'язані з
управлінням організаційною системою, ефективністю методів і засобів одержання,
передачі й обробки інформації» [67, c.8].
Значний науково-прикладний інтерес являє собою аналіз основних ідей, концепцій
у цій новій області, закордонних, зокрема, американських, фахівців, хоча, як
підкреслює Л.І.Евенко, «не слід думати, що американська наука управління
знайшла наукове рішення проблеми формування організаційних систем» [13]. У цій
надзвичайно складній області дотепер на практиці домінує емпіричний підхід,
заснований на досвіді і судженнях вищих керівників бізнесу й уряду, фахівців,
близьких до практики, методі аналогій, експертних оцінках і т.п.
У широкому смислі організаційне проектування визначається в американській
літературі як упорядкованість і процес упорядкування організаційно-структурних
характеристик для досягнення чи поліпшення ефективності, результативності й
адаптивності організацій. З одного боку, предмет організаційного проектування –
це система стабільних характеристик організації (в основному апарата
управління). З іншого боку, у складній соціальній системі процес її
проектування також важливий, як і сам результат.
Вітчизняна наука управління також займалася проблемою проектування
організаційних систем (зокрема, структур). Можна назвати ряд авторів, чиї
роботи присвячені даній проблемі.
Це насамперед Мільнер Б.З., Рапопорт B.C., Евенко Л.І., Ковальський М.І.,
Португал В.М., Семенов О.І., Кубликов В.К., Немчин О.М., Клімов А.А., Борисова
Т.Є., Козловський О.В., Венгеров А.А., Гавриков В.М., а також Шкуратов В.В.,
Рогожин П.С., Калієв Є.Б., Шубін Н.В., Єгоршин А.П., Лубенець В.Г., Фадєєв
О.О., Дідик В.В., Суслов Ю.Є., Заікін П.В., Буликов С.М., Істомін К.Б.,
Прохоров О.В., Пурім Т.В. та ін.
У своїх роботах Б.З. Мільнер [1, 38, 39, 68] і Португал В.М. [69] підкреслюють,
що задача проектування організаційної структури управління не може бути зведена
ні до «чисто інженерного, ні до математично розв'язуваної проблеми», хоча
сучасні методи формального аналізу і моделювання грають усе більшу роль при
побудові організаційних структур управління. Формування організаційної
структури – динамічний процес, підсумок якого – практична діяльність
працівників апарата управління, що приводить до підвищення ефективності його
функціонування.
На думку автора не дивлячись на те, що організаційна структура по своєму складу
статична, вона є дуже гнучким елементом виробництва, що, як працюючий механізм,
перебуває під постійним спостереженням і свідомо удосконалюється з метою
досягнення найкращих результатів. Зміна умов будівництва, поява нових цільових
функцій фірми, нові види споруджуваних об'єктів, нові економічні умови і вимоги
замовників – усі ці й інші динамічні фактори повинні бути оперативно враховані,
а структура підбудована під умови, що змінилися, забезпечуючи максимальну
керованість усією системою.
Плануванням і координацією діяльності всіх елементів структури за обсягом,
місцю і часом займається апарат управління фірми, склад і функції якого також є
предметом проектування. Процес управління перетворює статичну організаційну
структуру в живий виробничий організм.
Необхідно відзначити, що організаційна структура і процес управління є
нерозривними, взаємозалежними елементами системи
управління, які потрібно аналізувати і проектувати одночасно. Ю.М.Казанський
підкреслює, що управління виробництвом варто розглядати як «специфічний процес
по розробці і реалізації рішень, що забезпечують досягнення кінцевих цілей
виробництва з мінімальними витратами. Цей процес здійснюється в рамках
організаційної структури, що є головним інструментом управління; досконала
структура дозволяє проявити і талант керуючого, подібно тому, як вправний
гонщик може виявити себе тільки на гарній машині (чи коні)» [31].
Кожен елемент організаційної структури – це "кубики" різної форми і величини, а
система управління повинна їх зібрати у взаємодіючий виробничий організм і
підтримати його рівновагу планованою кооперацією і спільними економічними
інтересами.
Таким чином, основні задачі орг
- Київ+380960830922