Глава 20. Господарські договори // Науково-практичний
коментар Господарського кодексу України / Знаменський Г.Л., Мамутов В.К.,
Побірченко І.Г., Хахулін В.С, Щербина В.С. та ін./ За заг.ред. Мамутова В.К. -
К.: Юрінком Інтер, 2004. – С.303.]. Окрім того, господарський договір
визначають і як ділову угоду між суб’єктами господарювання про розподіл між
ними кореспондуючих господарських прав і обов’язків, необхідних для досягнення
цілей, та про ті умови, яких повинні дотримуватися сторони при виконанні
взаємно прийнятих ними обов’язків [171Хозяйственное право: Учебник / Мамутов
В.К., Знаменский Г.Л., Хахулин В.В. и др./ Под ред. Мамутова В.К..- К.: Юринком
Интер, 2002.- С.563.]. В.С.Щербина визначає також господарський договір як
майнову угоду господарюючого суб’єкта з контрагентом, яка встановлює (змінює,
припиняє) зобов’язання сторін у сфері господарської (комерційної) діяльності
при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг
[172Щербина В.С. Господарське право: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003.-
С.133-134.]. А.Нефьодов пропонує визначення господарського договору як угоду
двох і більше осіб (сторін), спрямовану на вчинення певних дій щодо виникнення,
зміни і припинення взаємних прав та обов’язків. Господарським вважається, на
думку цього автора, такий договір, у якому хоча одна сторона є юридичною або
фізичною особою – суб’єктом підприємницької (комерційної) діяльності
[173Нефьодов А. Господарський договір // Бухгалтерія. – 2000.- №48 (411).-
С.88-89.].
Щодо ознак господарського договору, то В.С.Щербина виділяє три наступних:
по-перше, господарське законодавство регулює цей договір як таку угоду, яка має
визначену економічну і правову мету; по-друге, стосовно господарських договорів
діють окремі правила щодо підстав їх укладання і змісту господарських
договірних зобов’язань; по-третє, закон обмежує коло осіб, які можуть бути
суб’єктами господарських договорів [174Щербина В.С. Господарське право:
Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003.- С.133.]. І.А.Танчук стверджує, що
господарський договір характеризують наступні основні ознаки: а) сторони
договору – підприємства та організації, б) спрямованість договору - угода
сторін спрямована на обслуговування їх інтересів в сфері господарювання, в)
зміст угоди сторін [175Танчук И.А. Хозяйственное право. - М.: Юридическая
литература, 1970.- С.175.].
Водночас слід відмітити, що поняття господарського договору не є
загальновизнаним у юридичній літературі [176Див. також: Хозяйственное право:
Учебник / Лаптаев В.В., Заменограф З.М., Танчук И.А. и др./ Под.ред. Лаптаева
В.В.- М.:Юрид.лит., 1983.- С.149-151.]. Ряд вчених розглядають господарські
договори як особливу групу цивільно-правових договорів та відносять до них не
всі договори, що укладаються підприємствами, установами, організаціями між
собою у зв’язку із здійсненням ними господарської діяльності, а тільки ту чи
іншу частину з різного роду мотивів. Так, на думку Г.С.Гуревич та Н.І.Клейн,
термін “господарський договір” широко застосовується в законодавстві,
літературі та на практиці для визначення, по-перше, тієї чи іншої угоди
підприємств як юридичного факту, на основі якого виникають їх цивільно-правові
зобов’язання; по-друге, для визначення тих зобов’язань, що виникають із цього
договору; по-третє, як загальне поняття, що характеризує різноманітні типи та
види договорів, які укладаються підприємствами в інтересах здійснення
господарської діяльності чи досягнення певного господарського результату. При
цьому автори відзначають, що господарський договір як різновид
цивільно-правового договору, наділений рядом особливостей. Передусім, це -
специфічність суб’єктного складу, друга особливість полягає в тому, що він
застосовується в сфері господарської діяльності підприємств [177Хозяйственное
законодательство: Учебник / Гуревич Г.С., Егиазаров В.А., Клейн Н.И., Левшина
Т.Л., Малевич М.Г., Прозоров В.Ф. и др./ Под ред. Клейн Н.И.- М.: Юрид. лит.,
1990.- С.165.]. В.В.Луць, даючи визначення поняття підприємницького договору як
різновиду цивільно-правового договору, сторонами якого є юридичні та фізичні
особи – підприємці, і за яким передається майно, виконуються роботи та
надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або для інших
цілей, не пов’язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням, вирізняє
наступні особливі риси цього договору. По-перше, суб’єктами цього договору є
юридичні або фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти
підприємницької діяльності. По-друге, зміст підприємницького договору
становлять умови, за якими передається майно, виконуються роботи та надаються
послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або для інших цілей, не
пов’язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням. По-третє, для деяких
видів підприємницьких договорів може встановлюватися окремий порядок їх
укладення (підписання), обліку та реєстрації. По-четверте, певними
особливостями можуть характеризуватися порядок виконання або умови
відповідальності сторін за підприємницьким договором [178Луць В.В. Контракти у
підприємницькій діяльності: Навч. посібник.- К.: Юрінком Інтер, 1999.-
С.25-26.]. В.Малиновська, подібно до позиції В.В.Луця, розглядає
підприємницький договір як окреме угруповання договорів у межах цивільних, яке,
для зручності, прийнято, за її переконанням, іменувати таким узагальнюючим
поняттям [179Малиновська В. Договори у сфері підприємницької діяльності та їх
ознаки // Право України.- 2001.- №11.- С.105; Малиновська В. До питання про
с
- Київ+380960830922