РОЗДІЛ 2
ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
2.1. Аналіз методів та вибір моделі для оцінювання освітньої діяльності вищих
навчальних закладів
Система вищої освіти кожної країни, як складова культури її народу, є
унікальним явищем, значно складнішим, ніж інші системи (транспорт, зв’язок,
безпека). Вона пов’язана з духовними і матеріальними аспектами минулого і
сучасного.
Модель системи вищої освіти повинна ілюструвати її динаміку, уможливлювати
прогнозування тенденцій її розвитку та вплив уже прийнятих рішень, допомагати
прогнозувати прийом студентів на перші курси та випуск фахівців, потребу в
професорсько-викладацькому складі, фінансових та матеріально-технічних ресурсах
вищої освіти [39].
З точки зору управління вищий навчальний заклад є складною системою, яка
функціонує в багатофакторному середовищі, яке не завжди уособлює цілісність.
Воно є динамічним і змінюється відповідно до зовнішніх і внутрішніх впливів.
Вищі навчальні заклади являють собою цілеспрямовані системи, що спроможні до
альтернативних дій [93, 145]. Тому систему оцінок їх діяльності можна
розглядати за такими основними характеристиками: призначення діяльності, її
функції, потоки та структура. Опрацювання системи оцінок необхідно починати з
визначення мети, функцій і перебігу, а далі на базі цих конструкцій
розглядатиметься структура, що обмежує і спрямовує означені потоки [30, 34,
48].
Одним з важливих завдань управління вищою освітою є вироблення дій, що
мінімізують відхилення фактичної траєкторії цієї системи від бажаної і
полягають в прогнозуванні процесів та їх ефективному регулюванні. Оцінювання
діяльності вищих навчальних закладів є складовою частиною системи управління
вищою освітою в напрямку підвищення якості підготовки фахівців, ядром якої має
бути компонент, який забезпечує прогнозування основних процесів в цій системі.
Оптимальне управління, крім функції планування, складається в послідовному
прийнятті рішень у межах альтернативних варіантів розвитку системи, тобто в
послідовному прийнятті рішень, які можуть визначатися двома типами:
- рішення про розподіл деяких узагальнених ресурсів;
- рішення про місце прикладання дій до об'єкта управління.
Якщо перший тип рішення характерний для завдань планування, то другий — для
регулювання. Вірогідна і не виключена можливість використання обох типів рішень
при плануванні та регулюванні. Дійсно, процес прогнозування безпосередньо є
складовою частиною в задачі управління.
Об'єкт характеризується в кожний момент часу n числами Х1, Х2,..., Хn, які
назвемо фазовими координатами. Рух об'єкту управління з математичної точки зору
полягає в тому, що змінюються його фазові координати Х1(t), X2(t),...,Xn(t).
Цим рухом можна управляти за допомогою керуючих дій U1, U2,...,Un, які можуть
бути функціями часу. Тому, деяка векторна величина
U(t)= U1(t), U2(t),...,Un(t), і буде управлінням, що полягатиме у переведенні
стану об'єкта із точки Х(t0) в деяку точку Х(t1), причому процес переходу
повинен здійснюватися таким чином, щоб деякий функціонал Q(x), який залежить
від стану об'єкта управління, одержав екстремальне значення. Критерій
оптимальності може задаватися в різній формі і характеризує відхилення
траєкторії вектора фазової координати від заданого значення Х зад(t),
наприклад:
У даному дослідженні критерій оптимальності визначатиметься у такій формі:
тобто задачею управління є мінімізація відхилення фактичної траєкторії від
заданої.
На процеси в системі управління накладені в загальному випадку обмеження, тобто
фазові координати повинні знаходитися у визначеному інтервалі своєї зміни
Також повинні виконуватися умови обмеження
Останній вид обмежень може бути врахований в загальному критерії оптимальності.
З наведеного випливає, що в багатьох випадках ефективність управління
залежатиме від якості прогнозування фазових координат об'єкту управління і
тривалості інтервалу упередження при прогнозуванні. Таким чином, в загальному
випадку значення критерію якості функціонування об'єкту управління буде
функціоналом від вектора фазових координат і вектора управління, а також від
вектора параметрів системи, який на тривалому інтервалі часу також буде
функцією часу, а саме:
Що стосується оцінки якості управління, то утруднення її визначення посилюються
тією обставиною, що результат управління проявляється значно пізніше моменту
прикладання імпульсу управління та залежить від функціонування об'єкту і
визначається в інтегральній формі. Для виявлення якісних характеристик щодо
оцінки діяльності вищих навчальних закладів та пошуку шляхів вирішення
окреслених проблем, з точки зору загальної теорії систем, у даному дослідженні
виділені такі основні фази [47]:
формування стратегії;
оцінювання;
реалізація.
Складові частини вищеназваних етапів наведені на рис. 2.1.
ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ОЦІНЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЯ
Рис.2.1. Основні етапи оцінювання діяльності вищих навчальних закладів
Метою аналізу об'єкту прогнозування є розробка прогностичної моделі, яка
дозволить отримувати прогнозну інформацію про об'єкт.
У літературі поняття моделі визнається дуже широко. Цим терміном називають такі
поняття як математичний опис процесу або об'єкту, алгоритмічний опис об'єкту,
формулу, яка визначає закон функціонування, графічне представлення об'єкта
(процесу) у вигляді графи чи блок-схеми, або у вигляді кривої, яка дає
інтерпретацію процесу і ряд інших форм та понять.
У загальному розумінні модель може