РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Протягом усього періоду виконання роботи під доглядом перебували 110 пацієнтів,
що приймали антрацикліновий антибіотик доксорубіцин (доксорубіцин-КМП, фірма
Київмедпрепарат, Україна, реєстраційне посвідчення № UA/0403/01/01) у складі
різних схем поліхіміотерапії з приводу онкогематологічних захворювань. Із них
44 – хворі на гострий лімфобласний лейкоз, 50 – на гострий мієлобласний лейкоз,
12 – лімфогранулематоз, 4 – лімфоцитарну лімфому. Для дослідження були
відібрані молоді пацієнти, які не мали факторів ризику ішемічної хвороби серця
або патології серцево-судинної системи в анамнезі, належали до групи
стандартного ризику й перебували у стані ремісії щодо основного захворювання не
менше 2 місяців (у середньому 14,5±8,7 місяця). Клініко-гематологічна ремісія
підтверджувалася відсутністю клінічних ознак хвороби, нормалізацією показників
периферійної крові й пунктату кісткового мозку.
Пацієнти обстежувалися в динаміці тричі: при кумулятивній дозі антрациклінів
менше 550 мг/м2 – 1-ша стадія, 550-1000 мг/м2 – 2-га, більше 1000 мг/м2 – 3-тя.
З різних причин при обробці матеріалу з аналізу були виключені 16 хворих
(наявність неповної ремісії, тривалі цитопенії після курсу хіміотерапії,
виявлення при більш поглибленому обстеженні факторів ризику ІХС і супровідної
кардіальної патології). Таким чином, загальна кількість обстежених становила 94
особи. Клінічна характеристика пацієнтів подана в таблиці 2.1. Середня
кумулятивна доза антрациклінів на 1-й стадії – 289,3±100,7 мг/м2, на 2-й –
544±304,6 мг/м2, на 3-й – 1109,9±257,4 мг/м2. Середні сумарні дози інших
хіміопрепаратів у порівнюваних групах
Таблиця 2.1
Клінічна характеристика груп обстежених
Параметр
Контрольна група,
n=30
Пацієнти,
n=94
Вік, роки
Стать (Ч:Ж)
Площа поверхні тіла, м2
Вага, кг
Зріст, см
23,9±4,3
12:18
1,78±0,28
67,5±11,7
175,0±5,2
25,8±3,5
44:50
1,72±0,22
66,2±9,1
165,9±9,1
достовірно не відрізнялися. Обстеження пацієнтів проводили в середньому через
30,4±18,7 днів після введення антрациклінів. Контрольна група складалася з 30
практично здорових осіб без серцево-судинних захворювань та їхніх факторів
ризику. Розподіл осіб контрольної групи за статтю і віком був таким самим, як і
в клінічних групах, – 12 чоловіків і 18 жінок у віці від 19 до 31 року (у
середньому 23,9±4,3 року).
Разом із загальноприйнятими клінічними методами здійснювали добове
моніторування ЕКГ й ЕхоКГ. Добове моніторування ЕКГ проводилося за допомогою
комплексу “Кардіотехніка 4000” («ІНКАРТ», Росія) з реєстрацією трьох
модифікованих відведень, близьких до V4, V6 і III стандартного. При цьому
аналізували частоту серцевих скорочень, динаміку змін сегмента ST і ВСР.
При аналізі змін сегмента ST визначали кількість епізодів депресії за добу,
тривалість одного епізоду та їхню сумарну тривалість, амплітуду, порогову ЧСС.
Діагностично значущими змінами сегмента ST вважали його горизонтальне або
кососпадне зниження на 1 мм і більше, віддалене не менш ніж на 80 мс від точки
J, тривалістю не менше 1 хвилини [133,134]. Мінімальним інтервалом часу між
двома епізодами зміщення сегмента ST вважали 1 хвилину [133]. Під час
моніторування хворі дотримувалися звичайного для стаціонару режиму фізичної
активності. При цьому вони вели щоденник, у якому відбивали дії, виконувані під
час дослідження, і зміни самопочуття. Дані щоденника зіставлялися із
зареєстрованою ЕКГ.
За результатами добового моніторування ЕКГ здійснювали аналіз ВСР. Методика
аналізу ВСР відповідала стандартам вимірювання, фізіологічної інтерпретації та
клінічного використання, виробленим Робочою групою Європейського
кардіологічного товариства й Північно-Американського товариства стимуляції та
електрофізіології [135].
При цьому використовували статистичні, геометричні й спектральні методи
аналізу. За допомогою статистичного аналізу ВСР визначали такі параметри:
1. SDNN (standart deviation of the NN interval) – стандартне відхилення (SD)
середніх величин нормальних інтервалів RR (NN) на всіх 5-хвилинних сегментах
для всього ЕКГ-запису.
SDNN=v1/n?(NNi-m)2,
де NNi є тривалістю i-го NN інтервалу аналізованого запису, n – кількість усіх
інтервалів NN, і m – їхня середня тривалість. Анормальні інтервали R-R не
підлягали аналізу. SDNN – один із основних показників ВСР – характеризує стан
механізмів регуляції. Він є інтегральним показником, що характеризує ВСР у
цілому і залежить від впливу на синусовий вузол симпатичного й парасимпатичного
відділу вегетативної нервової системи. Збільшення або зменшення цього показника
свідчить про зрушення вегетативного балансу вбік переваги одного з відділів
вегетативної системи.
2. RMSSD (the square root of the mean squared differences of successive NN
interval) – квадратний корінь із середнього квадратів різниць величин
послідовних пар інтервалів RR.
RMSSD = v1/n-1?(NNi+1=NNi)2,
де NNi є тривалістю i-го NN інтервалу в проаналізованій ЕКГ, і n – кількість
усіх інтервалів NN. Він дозволяє оцінити високочастотні компоненти..
3. pNN50% – відсоток (частка) послідовних інтервалів NN, відмінність між якими
перевищує 50 мс. Вважають, що значення показників RMSSD, pNN50% зумовлюються
переважно впливом парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи і є
відображенням синусової аритмії, пов'язаної з диханням. Як правило, показники
SDNN, RMSSD, pNN50% змінюються односпрямовано.
При геометричному аналізі ВСР використовували результати вимірювання інтервалів
RR для побудови геометричної форми і добували ступінь ВСР із цієї форми. У
гістограмі розподілу R-R інтервалів висота кожного стовпчика
- Київ+380960830922