РОЗДІЛ 2. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
Район досліджень належить до підзони справжніх степів степової зони України і
розташований у її південно-східній частині. Фізико-географічні особливості
південно-сходу України викладені в трудах А.С.Берга [12], Є.М.Лавренка [39, 40,
41], Г.М.Висоцького [18], О.Л.Бельгарда [9, 10] і інших.
Клімат. Уся територія Дніпропетровської області розташовується в зоні помірних
широт з досить активною атмосферною циркуляцією, переважним типом якої є
західний перенос повітряних мас. Клімат області в цілому (і в районі досліджень
зокрема) помірно-континентальний. Ступінь континентальності збільшується з
південно-заходу на північний схід, на що вказує зростання амплітуди добових і
річних температур повітря.
Однією з особливостей клімату території є значне коливання погодних умов
щорічно. Помірно вологі роки змінюються різко посушливими, котрі нерідко
посилюються дією суховіїв [48]. Пори року відрізняються спекою влітку, тривалою
і теплою осінню, нестійкою, але, часом, холодною зимою і досить короткою
весною. Вітряна погода спостерігається протягом 270-296 днів [58]. Швидкість
вітру, у середньому, 3,6 метр/сек. Узимку переважають вітри східних і
північно-східних румбів, улітку - західних і північно-західних [45]. Характерні
вітри - суховії, переважно весняні, рідше літні, із середніми швидкостями 6-10
м/сек і падінням відносної вологості вдень до 23% і нижче [59]. Показники
середньомісячних температур січня - -5,6 градусів; липня - +22 градуси [58].
Поєднання недостатнього зволоження (300-490 мм опадів на рік) і високих
температур визначає в літні місяці сухість повітря, що збільшує дефіцит
вологості і випаровуваність [18, 58].
Основна кількість опадів (50%) припадає на літній період, часто у вигляді злив.
Понад 20% опадів випадає у вигляді снігу, але сніговий покрив звичайно
малопотужний і відрізняється нестійкістю через часті відлиги [9]. Необхідно
підкреслити, що атмосферні опади зазнають значних щорічних коливань.
Найбільш сонячними місяцями є червень - серпень, коли тривалість сонячного
сяйва досягає за місяць 280-310 годин, мінімальна ж величина інсоляції
приходиться на грудень, коли відзначається короткий день і велика імовірність
похмурого стану неба. У середньому спостерігається 85-90 днів у році, коли
сонячне сяйво цілком відсутнє через наявність хмарності. Узимку щомісяця
спостерігається 15-20 похмурих днів, улітку – 1-2 [48].
Територія Дніпропетровщини зазнає впливу Атлантичного океану і Середземномор’я,
з одного боку, і великого Євроазіатського континенту – з іншого.
Рівнинний характер території області і найближчого оточення створює умови для
безперешкодного проникнення різних повітряних мас. У зимовий період
спостерігається інтенсивний міжширотний обмін повітря, викликаний циклонічною
діяльністю.
Загалом непочленована поверхня території, не дивлячись на досить розвинену
ярово-балкову мережу, наявність рік і водоймищ, сприяє лише формуванню
мікроклімату окремих районів, але не може зробити помітного впливу на
формування клімату території області в цілому.
Геологія, геоморфологія, рельєф. Досліджуваний район знаходиться в зоні
поширення Української кристалічної плити і відрізняється великою кількістю
ділянок з умовними позначками від 25 до 100 метрів [48]. З геоморфологічної
точки зору Дніпропетровщина являє собою стик різних районів: з південної
сторони області знаходиться Причорноморська низовина, із західної -
Придніпровська височина, на півночі в лівобережній частині заходить
Придніпровська низовина і на сході розташовується піднятий район Західного
Донбасу. Цим пояснюється наявність тут 36% земель, порізаних річковою системою
Дніпра і його приток, а також ярами, балками, вибоїнами [48].
Осадова товща являє відкладення від девонських до антропогенових включно і
підрозділяється на наступні структурні поверхи: девонський, турне – нижній
візейський, верхній візейський – нижньопермський, нижньопермський – крейдяний,
палеогеновий, неоген – антропогеновий. Верхній неоген – антропогеновий поверх є
рельєфоутворюючим [9].
Ґрунтовий покрив. Ґрунтоутворюючі породи представлені четвертинними
відкладеннями, що складаються, головним чином, з важкосуглинистих, рідше
середньосуглинистих лесів і більш легких порід на терасах і в долинах рік.
Усі ґрунти лісових біогеоценозів С.В.Зонн [31] розділяє на 3 класи: рівнинні,
гірські, аерально-вулканогенні. Ґрунти степової зони відносяться до класу
рівнинних ґрунтів і у свою чергу розділяються на 3 групи: елювіальну,
транзитну, надводно-підводну. Територія Присамарського стаціонару включає 3
вище зазначені групи. Питання генезису і класифікації ґрунтів лісових
біогеоценозів Степової Наддніпрянщини розглянуті А.П.Травлєєвим [63, 64].
У прирусловій частині заплави під заплавними лісами утворюються заплавно-лісові
чорноземоподібні алювіальні ґрунти. У центральній частині заплави розташовані
переважно лучно-лісові чорноземоподібні, лісолукові чорноземоподібні з
засоленням і без нього, у притерасній заплаві - лісолукові чорноземоподібні,
болотно-лісові й інші ґрунти.
Рослинність. У ботаніко-географічному відношенні район входить у зону справжніх
степів і знаходиться в межах різнотравно-типчаково-ковилової підзони [39, 40,
41].
У заплаві Дніпра, що відрізняється особливими геоморфологічними, ґрунтовими і
фітоекологічними умовами, розвиваються своєрідні лісові ценози –
тривалозаплавні ліси; у заплавах рік, що входять до складу басейну Дніпра
(Самара, Орель, Вовча), зростають короткозаплавні ліси.
Найбільше розмаїття типів короткозаплавних лісів, як
- Київ+380960830922