РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗРОСТАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РОБОЧОЇ СИЛИ
2.1. Методичні підходи до комплексної оцінки конкурентоспроможності робочої
сили підприємств та регіону
На сучасному етапі актуальною проблемою є розробка методологічних і методичних
засад оцінки природи і характеру перебігу інтеграційних процесів у різних
сферах соціально-економічного розвитку, у тому числі в сфері формування і
використання людських ресурсів, зокрема конкурентоспроможної робочої сили.
Оптимальна інтегрованість конкурентоспроможних людських ресурсів в існуючий
соціально-економічний простір та сучасну модель національного ринку праці є
головною передумовою й важливим засобом забезпечення його ефективного
функціонування відповідно до загальнонаціональних інтересів держави та
інтересів різних соціально-економічних верств населення. В умовах
трансформаційних перетворень соціально-економічні зрушення в системі “
конкурентоспроможна робоча сила – національний ринок праці ” мають бути оцінені
з точки зору необхідності попередження можливих дисбалансів, зокрема:
невідповідності обсягів і структури професійно-кваліфікаційної підготовки
високоякісних кадрів реальним потребам ринків праці різних рівнів; низького
рівня залученості людських ресурсів до продуктивної зайнятості, їх невисокої
конкурентоспроможності порівняно із іншими суб’єктами ринку праці, зокрема
міжнародного; невідповідності територіально-галузевої структури зайнятості
людських ресурсів вимогам сучасних структурних трансформацій
На основі аналізу сучасних підходів до оцінки різних складових ринку праці [91,
с. 15-16; 77, с. 11-12; 92, с. 2-35; 13, с. 73-74; 160, с. 27] нами
запропоновано методичні підходи до комплексного оцінювання рівня
конкурентоспроможності робочої сили. Розроблена методологічна схема дає змогу
структурно розглянути категорію конкурентоспроможна робоча сила з метою
виявлення основних напрямів та механізмів її формування й розвитку. При цьому
важливо дотримуватись таких принципів дослідження конкурентоспроможності
робочої сили, які виділено нами на основі критичного аналізу
загальноекономічних принципів дослідження конкурентоспроможності підприємств
[171,с.65], а також адаптовано до ринку праці і зокрема робочої сили в
Україні.
Принцип системності в дослідженні конкурентоспроможності робочої сили випливає
із характеру самої категорії, яка аналізується. Основою для оцінки рівня
конкурентоспроможності робочої сили і розробки відповідних рекомендацій можуть
слугувати результати системного аналізу впливу факторів внутрішнього і
зовнішнього середовища індивіда з врахуванням міжфакторних взаємозв’язків і
обумовленого ними синергічного ефекту.
Принцип системності має виключно важливе значення для прогнозування
конкурентних позицій суб’єкта, особливо для реалізації процесу управління їх
забезпеченням, оскільки вплив на окремі фактори внутрішнього середовища
внаслідок синергічного ефекту не завжди приводить до адекватної зміни
результуючого показника.
Принцип об’єктивності дослідження і оцінки конкурентоспроможності робочої сили
полягає в тому, що результати дослідження повинні відображати реальні
конкурентні позиції суб’єкта ринку, базуватись на достатньо повній і
достовірній інформації про внутрішні і зовнішні умови його функціонування.
Одним із найважливіших принципів дослідження і оцінки рівня
конкурентоспроможності суб’єкта ринку праці є принцип динамічності оцінок.
Конкурентоспроможність робочої сили і впливаючі на неї фактори зовнішнього і
внутрішнього середовища, міжфакторні взаємозв’язки слід розглядати як динамічні
функції.
К= f(Ft,t); (2.1)
Ft=щ(t) (2.2)
де
К- конкурентоспроможність робочої сили;
Ft - фактори внутрішнього і зовнішнього середовища індивіда, які в свою чергу є
динамічними функціями;
t – час.
Статичні оцінки, які характерні для більшості методичних підходів, можуть
забезпечити тільки констатацію стану об’єкта дослідження у визначенні (притому
у відносно короткі) проміжки часу, що є достатнім для цілей компаративного
аналізу, але характеризує динаміку та інтенсивність процесу розвитку і
створення нових конкурентних переваг.
Природно, що зафіксувати рівень конкурентоспроможності робочої сили у якийсь
визначений конкрентний момент часу можна тільки за допомогою дискретної оцінки,
однак для дослідження процесу розвитку слід аналізувати динамічний ряд таких
дискретних оцінок. Основним завданням дослідження виступає не тільки і не
стільки сама оцінка фактичних конкурентних позицій робочої сили, скільки
прогнозування їх зміни і вироблення на цій основі ефективних управлінських
рішень.
З принципом динамічності оцінок самим тісним чином пов’язаний принцип
безперервності. Рівень конкурентоспроможності робочої сили по своїй суті є не
тільки динамічною функцією факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, а й
характеризується безперервністю. Тому дискретні оцінки не завжди дають
можливість вловити стрибкоподібні зміни і вчасно реалізувати відповідні
управлінські рішення. В цьому доцільним і необхідним є створення на рівні
регіонального, галузевого і національного ринків праці систем моніторингу як
конкурентних позицій, так і факторів конкурентоспроможності. Тільки на такій
основі може бути вироблена ефективна і раціональна конкурентна стратегія
управління людськими ресурсами.
Принципи об’єктивності, безперервності і динамічності оцінок у визначеній мірі
представляють собою аспекти принципу системності, однак роль, яку вони
відіграють у дослідженні конкурентоспроможності
- Київ+380960830922