РОЗДІЛ 2. Легітимація функціонування Збройних сил ЧЕРЕЗ СТВОРЕННЯ ПОЗИТИВНОГО
ІМІДЖУ механізмами PR
2.1. Позитивний імідж як фактор легітимації функціонування Збройних сил
Історичний досвід й аналіз сучасних політичних реалій беззаперечно доводять, що
Збройні сили — необхідний атрибут державності, особливий інститут політичної
системи та важливий засіб захисту національних інтересів. Армія є структурним
елементом військової сили держави та засобом досягнення військово-політичних
цілей як на міжнародній арені, так і усередині держави. У демократичному
суспільстві першочергового значення набуває проблема визнання Збройних сил
громадськістю країни та міжнародним співтовариством. Гармонійні відносини між
армією та політичною владою, між військовою та цивільною сферами справляють
визначальний вплив на політику країни та є важливою складовою державного
будівництва. Оптимальні цивільно-військові відносини забезпечують політичну та
соціальну стабільність і виступають показником демократичного, правового
розвитку держави. Суспільне визнання, довіра, підтримка з боку громадськості
забезпечують легітимність функціонування Збройних сил, що є ознакою демократії,
важливим фактором стабілізації політичної системи, складовою процесу
демократизації армії, умовою успішного здійснення військової реформи.
Легітимність (від лат. legitimus—законний) означає добровільне визнання,
підтвердження чи виправдання правомірності діяльності й функціонування та
передбачає відповідність системи цінностей, на основі яких функціонує
структура, загальносуспільним цінностям [128, с.220]. Функціонування та
діяльність Збройних сил вважаються легітимними, якщо відповідають нормам,
правилам, традиціям, цінностям, які сприймаються як справедливі, істинні і
громадськістю, і силовою структурою та якщо існує підтримка
військово-політичного курсу й основних засад функціонування армії з боку
населення, що виявляється у відповідній поведінці та настроях. Підтримка та
визнання—основні форми легітимації функціонування Збройних сил.
Всі аспекти значення легітимності втілюються в різних вимірах її розгляду.
Можна виокремити кілька рівнів розуміння легітимності функціонування силової
структури [31, с.25]. Онтологічний вимір передбачає розуміння легітимності
функціонування Збройних сил як відповідності сутнісним, універсальним основам
виживання людства, національної безпеки. Соціально-культурний вимір діяльності
армії—це відповідність усталеним, традиційним принципам соціальної
життєдіяльності у сфері політики та цивільно-військових відносин, що
грунтуються на історичних, національних, культурних, моральних, психологічних,
світоглядних детермінантах існування суспільства, укорінених у глибинних
просторах людського досвіду та репрезентованих на архетипному рівні свідомості
[31, с.25]. Аксіологічний вимір легітимності функціонування Збройних сил—це
відповідність нормам і цінностям, прийнятим більшістю суспільства, його
уявленням про місце та роль Збройних сил у політичній системі та особливості
функціонування армії; це—бачення ідеальної силової структури. В
морально-етичному вимірі легітимність виступає як відповідність основних
напрямків військової політики та діяльності Збройних сил моральним цінностям,
етичним нормам. У правовому вимірі легітимність—це відповідність основних засад
функціонування Збройних сил праву, справедливості, принципи яких зафіксовано в
юридичних актах держави. Політичний вимір легітимності–це відповідність
діяльності армії інтересам суспільства, його окремих сегментів або людства
загалом.
Легітимність функціонування Збройних сил, в основі якої—соціальне визнання,
передбачає здатність силової структури через свою діяльність, систему рішень
Міністерства оборони, конкретні заходи впливати на соціальні відносини для
реалізації військових інтересів; проводити певний воєнно-політичний курс,
стримувати небажані соціальні прояви та тенденції, нейтралізувати
військово-політичні конфлікти; визначати перспективні шляхи розвитку та
функціонування. Виступаючи певним регулятором суспільних відносин, легітимація
діяльності армії сприяє стабільності в суспільстві та є основою здійснення
конструктивних перетворень. Легітимність, в свою чергу, забезпечується
передбачуваністю, відкритістю структури, узгодженістю перспектив реалізації
взаємних інтересів Збройних сил та різних цільових груп громадськості,
ефективністю демократичного цивільного контролю, гармонізацією відносин
цивільної й військової сфер та налагодженістю механізмів прийняття
військово-політичних рішень, які б відповідали соціальним очікуванням.
Легітимацію функціонування Збройних сил можна умовно поділити на два види:
істинну і симулятивно-маніпулятивну. Істинна легітимація будується на
відповідності силової структури певному ідеалові та здійснюється шляхом пошуку
об"єктивних можливостей реалізації військової політики. В основі
симулятивно-маніпулятивної легітимації–конструювання можливостей для успішного
її здійснення та широке застосування маніпулятивних технологій, режисирування
соціального визнання. У певних випадках симулятивно-маніпулятивну легітимацію
називають самолегітимацією, хоча перше поняття ширше за обсягом, оскільки
включає фактор несвідомих очікуваних реакцій [31, с.27].
Можна виокремити два взаємодоповнюючі рівні легітимації функціонування Збройних
сил: інформаційний (духовний), що розглядається як сфера символів, ідей,
теорій, цінностей, переконань, стереотипів, уявлень, будь-яких мовних засобів у
цілому, які визначають можливості легі
- Київ+380960830922