РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ФАКТОРИ ЗАСТОСУВАННЯ ТРАНСФЕРА ТЕХНОЛОГІЙ В
ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Основні форми впровадження інновацій у виробництво
Технологічні інновації відіграють велику роль в забезпеченні стійкого
економічного зростання, перетворюючи діяльність нації й технології в найбільш
високу продуктивність праці та інші показники економічного зростання. При цьому
підвищується якість життя, створюються нові робочі місця та вирішуються інші
економічні проблеми, які постають перед кожною державою [3].
Як на нашу думку, технологічні інновації – це складний процес, за допомогою
якого нація в умовах міжнародної конкуренції перетворює творчість й інновації в
сфері технологічних досліджень у світове економічне лідерство. Загальносвітова
конкуренція в дільниці технологій та в майбутньому буде виявляти велику
взаємозалежність фірм і націй. Нова динаміка інтернаціоналізації технологій
відрізняється не тільки прискоренням їх міжнародного поширення (трансфера), але
й зменшенням часу, протягом якого можна скористатися відносними перевагами
„першопрохідця” [3, 148].
Нова епоха загальносвітової конкуренції відзначає драматичні зміни в віддачі
інвестицій в технології, а також у співпраці різних фірм в дільниці
комерціалізації технологій. Аналізуючи загальносвітові зміни, необхідно
виділяти дві головні проблеми:
Необхідність кращого механізму міжнародного трансфера технологій та відповідна
кооперація приватного й суспільного секторів;
Необхідність більш відкритих і удосконалених форм міжнародного співробітництва
за такими питаннями, в яких техніка та технологія нерозривно поєднані з
торгівлею й економічним зростанням.
При прийнятті рішення про створення, передачу й розповсюдження технології
необхідно враховувати багато факторів. Гарним прикладом є надпровідність.
Інновації в такій дільниці технології можуть впливати на значні національні
фірми, галузі промисловості, продукти й послуги, а також на безпеку націй тому,
що надпровідність – технологічна інновація подвійного призначення, має
промислове й військове значення. Тоді доречним буде питання: чи можна займатися
такою інновацією, яка має багато важливих відгалужень? В цілому рішення повинно
визначатися вірогідністю успішної комерціалізації, яка визначається здібністю:
зайняття лідуючої міжнародної позиції в відповідному питанні;
наздогнані конкурентів, що мають перевагу в відповідному виробництві або на
ринку;
випередженні конкурентів, забезпеченні переваги в науковому та економічному
плані [3, 148].
Для цього необхідно правильно підібрати життєво необхідну стратегію відповідну
новій ері світової конкуренції. Проведені дослідження показують, що досягнення
конкурентоспроможності на світовому ринку потребують все більш значних
фінансових витрат на реалізацію нових технологій. Для успішного втілення таких
технологій необхідно від п’яти до десяти років. В результаті такого вибору
(ціною помилки) стає компанія або ціла галузь. Недостатньо погоджені правила
гри примушують переусвідомити роль технології у формуванні світової економіки.
Дійсно, існують відповідні законодавства й правила відносно патентів і практики
торгівлі. На даному етапі відсутній механізм, примушуючи держави прямувати
більш спільною політикою в дільниці технологій. Досягнення в технології
безвідносно йдуть до того, хто й де їх створив-можуть відображатися не тільки
на національній економіці, але й привести до макроекономічних змін у
міжнародній торгівлі й грошових балансах. Це свідчить про те, що політичні
лідери, вибираючи варіант рішення вітчизняних проблем повинні усвідомлювати
відповідальність за вплив, який можуть здійснювати нові технології на структуру
економіки інших держав. Необхідно розрізняти способи рішення проблем
конкуренції на міжнародному й внутрішньому ринках. Конкурентоспроможність в
міжнародному масштабі й в цілому відображає переваги рішень за допомогою яких
технологію було розроблено, передано в промисловість і комерціалізовану.
Конкретні відмінності рішень визначаються взаємовідносинами уряду й приватного
сектора держави, а також загальним рівнем економічної культури визначаючим
пріоритети параметрів оцінки успіху комерціалізації технологічних інновацій.
Серед таких параметрів оцінюють дохід від інвестицій, прибуток, стабільність
зайнятості населення, частку ринку. Короткострокові або довгострокові переваги,
відносна змінність продуктивності. В майбутній світовій економіці такі
відмінності спроможні ґрунтовно змінити сформоване лідерство й впливати на
регіональні відносини в довгостроковому терміні.
Комерціалізація технологій являє собою процес, за допомогою якого результати
НДДКР вчасно трансформуються в продукти і послуги на ринку. Цей процес вимагає
активного обміну ідеями і думками, як за технологіями, так і з питань ринку.
Результати процесу комерціалізації приносять вигоди не тільки у виді повернення
інвестицій у НДДКР, але й у виді збільшення обсягу продукції, підвищення її
якості і зниження ціни, допомагають визначити потреби до утворення і
перенавчання кадрів для забезпечення вже існуючих і виникаючих місць на ринку.
Саме комерціалізація технологій часто є головною рушійною силою, що викликає
створення нових і омолодження старих секторів промисловості [134, 148].
Успішна комерціалізація технології вимагає одночасного сполучення багатьох
факторів, серед яких необхідно вказати такі:
потреба в інновації – наявність мотивації, будь то питання престижу або безпеки
прибутку;
стратегічне бачення – наявність відповідних лідерів, здатних розробити творчі
програми співробітництва дослідників, розроблювачів і потенційних споживачів;
своєчасність – наяв
- Київ+380960830922