РОЗДІЛ 2
Матеріали і методи дослідження
Експериментальні дослідження виконані на 450 вагітних безпорідних білих щурах,
масою 230-260г (термін гестації 20-22 діб), вирощених в розпліднику віварію
Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, на
стандартному раціоні, згідно з санітарно-гігієнічними нормами [129].
Об'єктом фармакологічних досліджень був вінборон
(2-феніл-3-карбетокси-4-диметиламінометил-5-оксибензофурану гидрохлорид), який
представляє собою добре розчинний у воді білий ліофілізований порошок (флакони
по 0,01), виготовлений НВЦ «Борщагівський ХФЗ» (Київ) спільно з колективом
кафедри фармакології ВНМУ [104].
Утеролітичну активність вінборону вивчали (in vitro) на ізольованих відрізках
рогу матки вагітних і невагітних щурів [95, 129]. В процесі філогенетичного
розвитку гладком’язові клітини зазнали мінімальну диференціровку і
спеціалізацію, внаслідок чого потреба в кисні і субстратах у них невелика. Крім
того, відсутність регуляторних нервових і гуморальних впливів при дотриманні
стандартних умов експерименту дозволяє за допомогою простих методів досягти
надійного відтворення типових реакції [19]. Традиційними гладком’язовими
препаратами для вивчення скорочувальної активності міометрію частіше є
ізольовані відрізки рогів матки щурів, потім кролиць і морських свинок.
Самок щурів на стадіях проеструсу і еструсу підсажували на ніч до самців у
відношенні 2:1. Перший день вагітності визначали по наявності сперматозоїдів у
вагінальних мазках [66].
Токолітичну активність вінборону вивчали в діапазоні концентрацій 5х10-6 –
1х10-4 М. Препарати порівняння ампульний розчин но-шпи фірми “Сhinoin Sanofi”,
ампульний розчин папаверину 2% фірми “Дарниця”, партусистен (фенотерол
гідробромід) “Boehringer Ingelheim”.
З виділеної матки щурів, що народжували та ненароджували вирізали гладком’язову
смужку довжиною 20 мм, шириною – 4 мм. В подальшому ізольовані відрізки
міометрія інкубували протягом 1 год. у стандартному розчині Кребса із
концентрацією кальцію 2,5мМ. Для реєстрації механічної і електричної активності
м’язових смужок використовували методику сахарозного містка з механоелектричним
перетворювачем 6 МХ 1С. Смужки кріпилися в проточній термостатованій камері, де
постійно підтримувалась температура на рівні 37°С. Об’єм такої камери сладав
400 мкл, а швидкість протоку розчину 3 мл за хв. Після поміщення смужки в
камеру її надавалося пасивне напруження до 1000 мг для створення умов близьких
до ізометричного скорочень. Досліджування проводили при температурі 24-26°С.
Скоротливу активність реєстрували за допомогою механоелектричного перетворювача
6 МХ 1С, чутливий елемент якого приєднували за допомогою лігатури до кінця
смужки. Реєстрацію починали після досягнення стабільних спонтанних скорочень,
що наступали після 20-30 хвилин перебування смужки в камері. Записи
скорочувальної активності матки частини експериментів проводились на стрічці
електрокимогарфа за допомогою чорнильного писчика, посилення 1:5, швидкість
стрічкопротяжки 0,55 мм/сек., вихідне навантаження 1,0 г. Також паралельно
електричний сигнал через аналогово цифровий перетворювач запам’ятовувався на
комп’ютері в цифровому виді. Оцінювали загальноприйняті параметри ізометричних
м’язових скорочень ізольованого рогу матки: частоту, амплітуду, тривалість,
періодичність та тонус. Хронотропний ефект досліджуваних речовин оцінювали за
зміною частоти скорочень, інотропний ефект – за змінами середньої величини
амплітуди (в мм), тривалість скорочень визначали в (сек). Кількісно це
виражалось у % від вихідного рівня, який приймали за 100 %. Тонотропний ефект
визначали за ступенем зниження тонусу матки (в мм) за відношенням до фонових
значень [95, 129].
Для визначення ступеню утеролітичного ефекту вінборону розраховували
середньоефективну концентрацію препарату (ЕС50) в діапазоні доз 5х10-6 – 1х10-4
М і його довірчі межі за допомогою графічного методу [17], програм Origin 5.0
та Excel [60, 97, 99]. Середньоефективну концентрацію для препаратів порівняння
(папаверину, но-шпи, партусистену) взято з літературних джерел. Вірогідність
змін визначали за допомогою критерію t Стьюдента р?0,05.
Дослідження токолітичної активності проводили в умовах цілісного організму (in
vivo) на щурах [95]. У тварин, які були наркотизовані, на 2 см вище лонного
зчленування виконували повздовжній розріз шкіри 4-5 см. На шкіру навколо
розрізу накладували 2 ряди кистозних швів. Потім робили невеликий розріз (2-3
см) брюшних м’язів, марлевою серветкою витягували матку над м’язами . Після
цього вагінальний кінець рогу матки фіксували лігатурою до краника на нижньому
кінці скляного циліндру, а оваріальний кінець (відступив на 2-2,5 см від
яєчника) – фіксували іншою лігатурою. На зафіксований ріг матки одягали
двухстінний полий циліндр та стягували шкіру двома кисетними швами навколо його
виступаючого краю. Лігатуру, яка фіксувала оваріальний кінець рогу матки по
виході з циліндру, закріплювали до ричага Енгельмана, який записував скорочення
матки на кімографі. В циліндр наливали ізотонічній розчин хлориду натрія до
покриття матки. Температура розчину підтримувалась постійно на одному рівні (38
С0) на протязі всього дослідження ультратермостатом (ТЛ-150), який перегоняв
підігріту воду між стінками циліндру. Розчини досліджуваних речовин вводили
внутрішньовенно.
Дію вінборону на скоротливу діяльність матки вивчали при однократному в/в
введенні у вигляді 0,1% розчину в дозах 2,5 мг/кг, 5 мг/кг, 10 мг/кг. Основні
солі кваліфікації вітчизняного виробництва, а також фармакологічні препарати:
Оксітоцин («Біолек», Харків), Партусистен
- Київ+380960830922