РОЗДІЛ 2
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Комплекс природних екологічних факторів м. Чернівці
Місто з ландшафтних позицій розглядається як інтегральна геосистема, яка
складається із двох підсистем: природної та антропогенної. Перша – природний
каркас, друга формується з елементів міського середовища, які утворюють
антропогенний (техногенний) покрив. Указані підсистеми та їх елементи беруть
участь у формуванні сучасної ландшафтної структури міста [130].
Територія м. Чернівці знаходиться на стику двох фізико-географічних областей,
які відносяться до різних ландшафтних країн: північна частина міста належить до
Прут-Дністровської фізико-географічної області, яка входить до складу країни –
Східноєвропейська рівнина; південна частина міста належить до Прут-Сіретської
фізико-географічної області, яка входить до складу країни – Українські Карпати
[131, 132]. Частина долини р. Прут, яка розділяє ці дві області, зайнята
заплавою. Отже, територія міста є місцем зіткнення декількох типів (підтипів)
ландшафтів – лісостепового, лісолучного, заплавно-лучного [133].
Територія Прут-Дністровської фізико-географічної області належить до
біогеохімічної провінції, дефіцитної за фтором [134], а територія
Прут-Сіретської фізико-географічної області характеризується підвищеним вмістом
рухомих форм алюмінію у поверхневому шарі ґрунтів [135].
Серед природних компонентів – факторів формування геохімічних та екологічних
властивостей досліджуваних ландшафтів – особливу роль відіграє група
літо-морфологічних компонентів. Глибина розчленування території досягає 170 –
200 м, а, враховуючи поруч розміщені височини (Чернівецьку з г. Цецино та
Садгірсько-Хотинську), – до 350 м. У центральному районі міста перепади висот
складають біля 90 м, значна частина поверхні має кути нахилу від 6 до 20°
[133].
Середній річний парціальний тиск у Чернівцях складає 9,1 гПа, що відповідає 7,2
г води /м3 повітря.
По мірі зростання середньої місячної температури повітря парціальний тиск
збільшується від березня до квітня на 2,5 гПа і у наступні місяці на 3,3 гПа аж
до липня, коли парціальний тиск досягає найбільшої величини – 15,8 гПа. У
подальшому середньомісячний парціальний тиск, хоч і незначно, але починає
падати [136].
Амплітуда добового ходу парціального тиску невелика: 0,4 – 0,6 гПа у холодний
період року та 0,7– 1,0 гПа – у теплий.
Тривалість сонячного освітлення у м. Чернівці складає близько 1936 год/рік,
середня кількість похмурих днів (хмарність 8 – 10 балів) за рік складає близько
144. За загальною хмарністю [137] більше 50 % стійкої ясної погоди у Чернівцях
спостерігається у серпні та вересні, а за нижньою хмарністю – з березня по
жовтень включно, досягаючи у серпні 72%.
Середня січнева температура повітря становить: – 4,8є С, липнева: + 19,2є С.
Таким чином, амплітуда річного руху середньомісячних температур повітря у м.
Чернівці складає 24,3° С.
Багаторічний вітровий режим характеризується переважанням північно-західних (32
%) і південно-східних вітрів зі швидкістю відповідно 5,5 і 4,0 м/с (рис. 2.3).
Цікавим є той факт, що у грудні середньомісячна швидкість вітру складає 3,5 м/с
– стільки ж, скільки і у червні [136]. У результаті переважання
північно-західних вітрів, ореоли техногенного забруднення набувають відповідної
витягнутої форми, особливо на вододільних ділянках. При південному перенесенні,
повітря затримується височиною, цим і утруднюється провітрюваність днища долини
р. Прут в районі промислової зони.
Тому, м. Чернівці за факторами метаболізму продуктів техногенезу потрапляє в
область середніх значень, а за факторами інтенсивності виносу та акумуляції
продуктів техногенезу – в область несприятливих значень (особливо стара частина
міста).
Рис. 2.1. Напрямки вітрів за даними метеостанції м. Чернівці [137]
Кліматичні умови м. Чернівці сильно змінені в порівнянні з навколишніми
районами. Забруднена атмосфера міста поглинає біля 20% сонячного світла, а при
низькому стоянні Сонця – біля 50 %. Несприятливі зміни клімату в м. Чернівці
відбиваються на рослинному покриві. Тривалість життя рослин у міських масивах у
2 – 3 рази менша, ніж у лісах [137, 138].
Важливу роль у формуванні ландшафтно-екологічної ситуації в місті відіграють
також поверхневі та підземні води, їх гідрохімічні та гідрологічні особливості.
Річка Прут та її притоки характеризуються паводковим режимом протягом року,
живлення їх змішане при провідній ролі дощового. Загальний стік складає біля 50
% річної суми опадів. Розчленованість території зумовлює швидкий стік дощових
вод у р. Прут, інтенсивний розподіл продуктів техногенезу. Фізичні параметри
(температура та рН) проб води малих річок м. Чернівці не перевищують
допустимого верхнього порогу. Середня температура води малих річок (Мольниця,
Клокучка та Шубранець) змінюється в межах від 0,5є С взимку до 21є С влітку
[139].
Ландшафтно–геохімічні структури та хімічні властивості природних компонентів
належать до основних передумов техногенного забруднення і самоочищення міського
середовища. Територія м. Чернівці розміщена в долині р. Прут і займає заплавні,
низько-, середньо- та високотерасові і вододільні місцевості. Тому тут
представлений ландшафт повного геохімічного спряження (від
автономно-елювіального через транселювіальний до супераквального та аквального)
[133].
За особливостями колообігу речовин на території міста виділяють три типи
природних ландшафтів: І – широколистяні ліси із слабо кислими ґрунтами
(невеликі ареали на вододільних грядах Садгірської та Чернівецької височин); ІІ
– лісостепові, які переважають на середніх і високих терасах р. Прут, схилах і
вододільни
- Київ+380960830922