РОЗДІЛ 2
ЗІСТАВНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОНЧАРСЬКОЇ ЛЕКСИКИ У ПОДІЛЬСЬКИХ ГОВІРКАХ НА ТЛІ ІНШИХ
ДІАЛЕКТІВ
Вивчення спільних та відмінних рис у відношенні до лексичних систем інших
говорів, ступеня близькості / віддаленості між собою різних діалектів має
велике значення для дослідження процесу розвитку й становлення словникового
складу певного діалекту. Це дає змогу встановити шляхи розвитку семантичної
структури і лексичного фонду для окремих говорів.
Лексична система українських говорів має максимальну відкритість, залежить від
позамовної ситуації і від конкретного набору реалем [174: 29].
Визначення меж поширення певної лексеми має відносний характер, бо вимагає, з
одного боку, великої кількості джерел (словників, атласів тощо), а з другого,
діалектні словники подають лексику, відсутню в літературній мові або таку, що
має відмінні від літературної мови значення, і не дають інформації про реальну
наявність слів [174: 45].
На підставі гончарської лексики подільських говірок спробуємо виявити діалектні
зони, які репрезентують спільні явища. При цьому взято до уваги не лише суміжні
діалектні зони з подільським говором, а й дистантні діалектні континууми, що
можуть засвідчувати давні контакти віддалених ареалів [68: 185]. Мовні явища
дистантних діалектних мікроконтинуумів функціонують у зв’язку зі специфікою
конкретної говірки, її типовими процесами, а також екстралінгвістичними
факторами [68: 187].
За своїм характером діалектні явища суміжних та дистантних зон можуть мати свою
специфіку, “проте вони сприяють з’ясуванню характеру міжзональних зв’язків,
прочитанню особливостей мовних процесів та їх наслідків в одному ареалі через
призму іншого, реконструкції ареалів окремих лексем у минулому, дослідженні
особливостей мікроконтинуумів спільних діалектних явищ” [89: 178].
Вивчення зон поширення ізоглос гончарської лексики дає змогу поглибити
розуміння шляхів формування лексики давніх ремесел і гончарської зокрема.
Аналізований матеріал зіставляється із буковинськими, наддністрянськими,
гуцульськими, бойківськими, закарпатськими, лемківськими, західноволинськими,
поліськими, західнополіськими, східнополіськими, середньонадніпрянськими,
нижньонадніпрянськими, полтавськими та степовими говірками.
На основі гончарської лексики подільських говірок виділяємо такі типи ареальних
відношень цієї лексики:
подільські локалізми;
назви, спільні для подільського говору та інших українських діалектів.
2.1. Подільські локалізми
Серед гончарських термінів у подільських говірках виділяються лексеми, що не
зафіксовані відомими джерелами в інших українських говірках. Це дає змогу
віднести ці номени до подільських локалізмів.
|опуха ‘сторонні домішки, що трапляються в глині’ (Ст), го|пака ‘тс.’ (Грш),
мерт|виц’а ‘тс.’ (Гщ), мас|т’уха ‘менш пластичний гончарний матеріал’ (См),
кл’ік ‘інструмент, яким збивали пласти глини’ (Дж), скреп ‘дерев’яна дощечка,
за допомогою якої гончарний круг прикріплювався до лави’ (См) ,|полув’ін’
‘маленькі наскрізні отвори по всій поверхні череня горна’ (Лс), ґри|ґулиц’а
‘легка дерев’яна повітка, яка захищає від вітру та опадів гончарську піч’
(Кмг), |шура “тс.” (МБ), |кул’ас ‘інструмент, яким користуються під час
випалювання’ (Кмг), |ожул ‘тс.’ (МБ), жор|н’іўка ‘палиця, за допомогою якої
обертають камінь в жорнах’ (МБ), виш|н’іўка ‘червоно-коричнева фарба для
розписування череп’яного посуду’ (Тв), фар|муґа ‘речовина, якою обмазують
глиняні вироби перед обсипанням’ (МБ), шм’ір ‘березовий дьоготь’ (Тв), труд’
‘інструмент, за допомогою якого готується полива’ (Крл), п’ід|гонтра ‘мотив
геометричного орнаменту, крапки’ (МБ), в|йуник ‘мотив орнаменту, дві криві
лінії, що переплітаються’ (Нв), закруц|вохи ‘орнамент, виписаний на лінійному
концентричному фоні білого кольору’ (Трк), ‘мотив орнаменту: дрібні стручки,
листки тощо’ (Кбл) [Прус., 74], спускаў|ки ‘спущені з рожка капки одного або
частіше двох кольорів, що чергуються між собою’ (Жрд) [Геп., 23], |метниц’а
‘глибока глиняна миска для миття посуду’ (Тв), шкво|р’інчик ‘глиняна пательня’
(Грш), ґар|нушок ‘горщик, подібний до чавунного горщика’ (Впн), гор|наг ‘горщик
з вушком для відправлення природних потреб’ (Мдж), вур|наг ‘тс.’ (Тв),
шкварин|ча ‘глиняна посудина для сала’ (Ббн), кл’ош ‘глиняна посудина для
фруктів’ (Крл, Тв).
Окрему групу серед локалізмів становлять ті, що виражені за допомогою
словосполучення.
Триц’іт’|к’іпне гор|н’а ‘горщик місткістю менше 1 л’ (Ад), триц’ат|ковиi
|горшчик ‘тс.’ (Кмг), сотко|виi гор|нец ‘тс.’ (См), сорок|к’іпниi гор|нец
‘горщик на 1-1,5 л для каші’ (Пр), двац’ат|ковиi |горшчик ‘тс.’ (Кмг), копо|виi
гор|нец ‘тс.’ (См), двац’іт’|к’іпне гор|н’а ‘горщик на 2-2,5 л для каші’ (Ад),
дванац’ат’|к’іпне гор|н’а ‘горщик на 3-4 л’ (Ад), дес’ат’|к’іпне гор|н’а
‘горщик на 5-7 л’ (Зв, Мдж), в’іс’ім|к’іпне гор|н’а ‘горщик на 8-10 л’ (Ад),
ш’іст’|к’іпниi гор|нец ‘горщик на 20 л і більше для варіння борщу під час
ритуальних обрядів та для зоління білизни’ (Пр), пйат’|к’іпне гор|н’а ‘великий
(20-30 л) горщик’ (Ад), двох|к’іпне гор|н’а ‘дуже великий (3-4 відра) горщик’
(Ад).
Отже, засвідчено невелику кількість подільських ендемізмів. Більшість з них
зафіксовано на Східному Поділлі (|гопака, ракуш|н’ак, |кул’ас, |ожул,
фар|муґа), менше – на Західному (мас|т’уха, шм’ір). Для західного Поділля
характерні локалізми на позначення назв посудин за місткістю, виражені
словосполученнями: триц’іт’|к’іпне гор|н’а, копо|виi гор|нец, в’іс’ім|к’іпне
гор|н’а, ш’іст’|к’іпниi гор|нец.
2.2. Назви, спільні для подільського говору та інших українських діалектів
Важливим завданням діалектологічного опису є встановлення суміжних та
тер
- Київ+380960830922