РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Робота базується на результатах обстеження та лікування 150 хворих з ЗН ДПК,
що знаходились в Інституті хірургії та трансплантології АМН України з 1983 по
2005 р., та на результатах експериментальних досліджень на білих щурах, в яких
моделювали ЗН ДПК.
Серед хворих чоловіків було 103 (68,7%), жінок – 47 (31,3%). Вік пацієнтів від
14 до 75 років. Середній вік 50,3 ± 2,04 років. Розподіл хворих за віковим
критерієм наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих з ЗН ДПК за віком
Вік хворих, років
Кількість хворих
абс.
До 20
0,7
21 – 30
11
7,3
31 – 40
21
14,0
41 – 50
40
26,7
51 – 60
36
24,0
61 – 70
37
24,6
Старше 70
2,72
Разом ...
150
100
Як видно з табл. 2.1, переважали пацієнти віком від 31 до 60 років, тобто
працездатні (молодий, зрілий та середній вік). Але більше чверті хворих (27,3%)
- люди похилого віку.
З інших лікувальних закладів України та республік колишнього СРСР поступило в
клініку 78 (52,0%) хворих з ЗН ДПК; у 72 (48,0%) пацієнтів ЗН ДПК виникли після
операцій, здійснених в Інституті хірургії та трансплантології АМН України.
Хвороби, після оперативного лікування яких утворились ЗН ДПК, наведені в табл.
2.2.
Таблиця 2.2
Хвороби, після оперативного лікування яких утворились ЗН ДПК
Хвороба
Кількість хворих
абс.
Виразкова хвороба шлунка та ДПК
58
38,7
Жовчнокам’яна хвороба
25
16,6
Панкреонекроз
19
12,7
Пухлина шлунка та його кукси
5,3
Травма живота
5,3
Пухлина жовчовивідних шляхів
5,3
Пухлина підшлункової залози
5,3
Пухлина великого сосочка ДПК
2,7
Хронічний панкреатит
2,0
Синдром Цоллінгера – Еллісона
1,3
Післяопікова рубцева стриктура стравоходу, шлунка, ДПК
1,3
Вживання через рот неїстивного гострого предмету (цвях)
0,7
Хронічний правобічний пієлонефрит
0,7
Хронічна дуоденальна непрохідність
0,7
Пострезекційний демпінг–синдром
0,7
Пухлина клітковини заочеревинного простору
0,7
Разом …
150
100
Найчастішими нозологічними формами, при яких виникали ЗН ДПК, були: виразкова
хвороба шлунка та ДПК – 58 (38,7%) випадків, жовчнокам’яна хвороба – 25
(16,6%), панкреонекроз – 19 (12,7%), травма живота – 8 (5,3%).
ЗН ДПК – післяопераційне ускладнення. Передували утворенню ЗН ДПК операції,
виконані на шлунку, ДПК, жовчних шляхах, підшлунковій залозі, правій нирці.
Оперативні втручання, що спричинили утворення ЗН ДПК, відображені в табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Операції, після яких утворились ЗН ДПК
Операція
Кількість хворих
абс.
Резекція шлунка за Більрот – ІІ
48
32,0
Холецистектомія, холедохолітотомія, зовнішнє дренування жовчних проток
27
18,0
Панкреатонекрсеквестректомія
19
12,7
Холедоходуоденостомія
12
8,0
Ваготомія, пілородуоденопластика
11
7,4
Гастректомія; екстирпація кукси шлунка
3,3
Зашивання дефекту стінки ДПК
3,3
Резекція шлунка за Більрот – І
2,0
Ревізія, санація черевної порожнини
2,0
Трансдуоденальна папілектомія
2,0
Панкреатоцистодуоденостомія
1,3
Інші операції
12
8,0
Разом …
150
100
Найбільше ЗН ДПК виникло після резекції шлунка за Більрот – ІІ – 48 (32,0%)
випадків; після холецистектомії, холедохолітотомії, зовнішнього дренування
жовчних проток – 27 (18,0%); панкреатонекрсеквестректомії – 19 (12,7%);
холедоходуоденостомії – 12 (8,0%); різних способів пілородуоденопластики – 11
(7,4%).
По відношенню до всіх пацієнтів з ЗН стравоходу, шлунка та кишечника, що
знаходились на лікуванні в Інституті хірургії та трансплантології АМН України,
хворі з ЗН ДПК склали 23,2%.
Суттєве значення для своєчасної діагностики та успішного лікування хворих має
знання про строки виникнення ЗН ДПК. Час, на протязі якого утворились ЗН ДПК у
72 пацієнтів після оперативних втручань, проведених в Інституті хірургії та
трансплантології АМН України, наведений у табл. 2.4.
Таблиця 2.4
Розподіл пацієнтів за строками утворення ЗН ДПК
після виконання попередньої операції
Строки утворення ЗН ДПК
Кількість хворих
абс.
1 – 2–га доба
10
13,8
3 – 4–та доба
12,5
5 – 6–та доба
17
23,6
7 – 8–ма доба
25
34,7
10 – 13–та доба
5,6
15 – 17–та доба
5,6
Понад 3 тижні
4,2
Разом …
72
100
Найчастіше ЗН ДПК виникали на 5 – 8–му добу післяопераційного періоду – у 42
(58,3%) випадків.
Втрати значної кількості біологічних секретів шлунка, підшлункової залози,
печінки, септичні процеси, недоїдання на фоні підвищених витрат енергетичного
матеріалу, попередні оперативні втручання були причинами розвитку в пацієнтів
дегідратації, порушень електролітного, кислотно–лужного станів, усіх видів
обміну речовин, виникнення гіпотрофії, виснаження. Ці процеси визначали
тяжкість стану хворих та паралельно обмежували можливість проведення
оперативного лікування.
У хворих за добу через норицевий хід витікало від 5 мл до 3000 мл норицевих
виділень. У середньому кількість втрат за добу крізь норицю була 457,8 мл.
Ступінь водно–електролітних порушень була в прямій залежності від величини
дебіту нориці.
Більше половини хворих знаходились у стані гіпотрофії різного ступеню
вираженості. У 14 (9,3%) пацієнтів був крайній ступінь гіпотрофії – кахексія.
Максимальна тривалість існування ЗН ДПК у хворого – 3 роки.
У 150 хворих було 313 ускладнень, що виникли як внаслідок основної хвороби та
пов’язаної з нею операції, так і в процесі функціонування самої ЗН ДПК. У
середньому на одного пацієнта припадало 2 – 3 ускладнення.
Для прикладу на рис. 2.1 показано загальний вид живота хворого Т., 31 р.
(медична карта стаціонарного хворого № 4913/2004) зі сформованою бічною
супрапапілярною ЗН ДПК, яка функціонувала 8 міс, кінцевою єюностомою,
післяопераційною вентральною гриже
- Київ+380960830922