РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ ВІДКРИТИХ ФІНАНСОВИХ СИСТЕМ В КОНТЕКСТІ РЕГУЛЯТИВНИХ ТА
КОМЕРЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ
2.1. Міжнародні механізми регулювання фінансування в контексті глобальних
конкурентних реалій
Проблематика фінансування інноваційної сфери є складним феноменом суспільного
життя, який існує в системі завдань регулятивних та комерційних стратегій,
господарських реалій макро- та мікрорівня. В глобальній господарській системі
склалися традиційні шляхи фінансування фундаментальних і прикладних наукових
досліджень, досвідно-конструкторських розробок, завдяки якому, власне, і
формуються засади інноваційної діяльності, передумови розвитку ринків
фінансових послуг. Один із шляхів реалізується в рамках державної стратегії,
інший – комерційними агентами ринкового життя. Причому кожний із найбільш
загальних каналів фінансування умовно також складається із двох напрямів. У
випадку державного фінансування виділяються пряме та опосередковане
фінансування, а у випадку комерційного, згідно суб'єктно-функціонального
класифікаційного підходу, фінансування з боку ТНК і венчурних компаній.
Такий класифікаційний підхід вимагає послідовного аналітичного розгляду кожного
із каналів фінансування інноваційної сфери, у відповідності до чого побудована
структура даного розділу.
Крім того, якщо аналізувати особливості та механізм розвитку фінансового
сектору та банківсько-кредитної системи, можна виділити програмно-цільовий (або
керований, примусовий) та автоматичний (або природний) шляхи її трансформації в
більш якісну і ефективну структуру.
Примусова трансформація спрямована на впровадження довгострокових орієнтирів
розвитку, підходів, які мають на меті підвищення керованості банківського
сектора в цілому, створення сприятливого середовища для ведення операцій на
фінансовому ринку, захист від іноземних конкурентів широкого кола національних
суб'єктів даного сегменту ринку, поліпшення якості планування національної
ліквідності в цілому. Таку трансформацію здійснюють державні органи, які
забезпечують контроль і регламентацію банківсько-кредитної діяльності, усієї
фінансової системи (це – органи законодавчої та виконавчої гілок влади,
Національний (або Центральний) Банк, Міністерство фінансів, відомства, які
несуть відповідальність за політику у сфері податків та ін.) (Див.:
[[lxxix],104 с.; [lxxx], с. 69—75; [lxxxi], с.149–161; [lxxxii], 120 с.]).
Природна, стихійна трансформація реалізується як наслідок насущної необхідності
для самих фінансових, банківських закладів і полягає у впорядкуванні їх
внутрішньої організації, оптимізації комерційних стратегій (Див.: [[lxxxiii],
381 с.; [lxxxiv], с.59–63]). Останнє припускає визначення напряму розвитку і
цільових сегментів ринку, якісне опрацьовування технології надання фінансових
послуг і просування на ринок нових фінансових продуктів, оптимізацію,
реструктуризацію організацій, бізнес-процесів, підвищення керованості і
рентабельності бізнесу.
Міжнародний фінансовий ринок в процесі наростання глобалізації економіки набув
дійсно універсального всесвітнього характеру. Причому ситуація, що склалася,
якісно змінила структуру світових фінансових потоків, цілі їх руху та
функціонування. Серед найважливіших змін слід відзначити інтернаціоналізацію,
зростання взаємного зв'язку між фінансовим і реальним секторами економіки, але,
разом з тим, - і виникнення разом з численними і традиційними потоками руху
капіталу, які обслуговують виробництво, принципово нових напрямків його руху, з
метою робити гроші з грошей. Можна констатувати зміну психології учасників
ринку, яка виражається в універсалізації поведінки та відображає поширення
ринкового фундаменталізму, а також консолідацію фондових ринків, еволюцію ролі
фондового ринку в економіці, автоматизацію торгівлі, на яку «накладаються»
фінансові потоки.
Міжнародний рівень регулювання глобального фінансового ринку та сфери
фінансових послуг характеризується системною цілісністю, що надає змогу навіть
казати про наявність міжнародної фінансової архітектури.
Поняття фінансової архітектури, яке пов'язано із організаційно-інституційним
боком справи, відіграє важливу роль у вивченні механізму міжнародного
регулювання глобального фінансового ринку і його сучасної еволюції. Під
фінансовою архітектурою розуміється сукупність міжнародних інститутів (органів,
структур та системних зв'язків), які здійснюють регулювання діяльності агентів
фінансового ринку, приватних інвесторів та реципієнтів, а також методів
регулювання даної діяльності на основі розроблених за участю національних
регулюючих органів міжнародних стандартів [[lxxxv]; [lxxxvi]; [lxxxvii]]. Дане
визначення, на наш погляд, достатньо повно відображає значення поняття
фінансова архітектура, широко що використовується в офіційних документах МФО.
Таким чином дане поняття має дві головних складових – інституційний і
методологічний аспекти процесу міжнародного регулювання.
До міжнародних інститутів, що здійснюють регулювання ГФР можна віднести
наступні міжнародні фінансові і економічні організації (МФО):
- Міжнародний валютний фонд, який розробляє міжнародні стандарти в області
міжнародного валютного обігу, податкової, валютно-фінансової і банківської
політики окремих держав і спостерігає за їх дотриманням, а також покликаний
підтримувати стабільність глобального фінансового ринку;
- Форум фінансової стабільності, який забезпечує стабільність світової
фінансової системи шляхом розробки відповідних рекомендацій і обміну
інформацією між національними регулюючими органами;
- Світовий банк реконструкції і розвитку (МБРР), який
- Київ+380960830922