РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Групи обстежених жінок та лікувально-профілактичні заходи
Відповідно до поставленої мети і завдань нами було обстежено 210 пацієнток,
серед яких 160 – з неплідністю в анамнезі, що були розділені на такі групи:
І група - 80 жінок з неплідністю в анамнезі, що отримували загальноприйняті
лікувально-профілактичні заходи;
ІІ група – 80 жінок з неплідністю в анамнезі, що отримували запропоновану нами
методику.
Контрольну групу склали 50 першородячих без акушерської і соматичної патології,
які народили своєчасно через природні пологові шляхи.
Безумовно, не всі пацієнтки з неплідністю в анамнезі мають фактори ризику
невиношування і недоношування, однак у порівнянні з загальною популяцією
відсотки мимовільного переривання вагітності і передчасних пологів у них
набагато вище. До основних факторів ризику невиношування і недоношування ми
відносили: наявність в анамнезі запальних захворювань репродуктивної системи і
екстрагенітальної локалізації; початкові ендокринопатії різного генезу,
включаючи дисфункцію яйників і щитоподібної залози; наявність шкідливих звичок
і несприятливих професійних факторів в анамнезі й ін.
Загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи включали в себе спазмолітики
(но-шпа, папаверин, платифілін, еуфілін, магнезіальна терапія), токолітичну
терапію з застосуванням b-адреноміметиків, інгібіторів простогландинів,
антиоксидантів та мембраностабілізаторів (вітамін Е, лііпоєва кислота,
ліпостабіл, хофітол), седативні препарати (персен, ново-пасіт, екстракт
валеріани), метаболічні середники (глюкоза, вітамін С, актовегін, фолієва
кислота), вітаміно-мвнеральні комплекси (матерна, прегнавіт, вітрум-пренатал).
Додатково, враховуючи фонову гормональну дизадаптацію, призначали утрожестан
або дуфастон, профазі та мікрофолін в залежності від виявлених порушень, а при
наявності гіперандогенії – глюкокортикоїди. Лікування проводили при появі
клінічних та ультразвукових ознак загрози переривання вагітності, проявів
фетоплацентарної недостатності та утробного страждання плода (за даними
гормонального скринінгу, доплерометрії та кардіотокографії).
Відмінними особливостями запропонованої нами методики є застосування
диференційованого підходу до профілактики невиношування і недоношування в
залежності від основних причин ендокринної неплідності, причому починаючи з
етапу передгравідарної підготовки і протягом всього гестаційного періоду:
всього чотири курси – за 2-3 місяця до вагітності; в 10-12; 20-22 і 30-32
тижні.
Так, пацієнткам першої дослідної групи (30 осіб) ми призначали антиоксидант
кверцетин, виробництва Борщагівського хімфармзаводу (Україна), всередину по 1 г
2 рази на добу (1 чайну ложку гранул розчиняли в Ѕ склянки води, перемішували і
вживали за 30 хвилин до їди).
Пацієнткам другої дослідної групи (30 осіб) призначали гепатопротектор
тіотриазолін виробництва “Галичфарм” АО (розроблений вченими Запорізького
державного медичного університету та Державним науковим центром лікарських
засобів) всередину по 0,1г 3 рази на добу, після їди. Курс терапії складав
25-30 днів.
Третю дослідну групу (20 осіб) склали пацієнтки, яким призначали обидва
препарати на тлі традиційної терапії.
2.2. Методи дослідження
У наших дослідженнях ми намагались забезпечити комплексний підхід до обстеження
та динамічного спостереження за станом вагітних та їх новонароджених, що
полягав у використанні загальноклінічних, лабораторних, мікробіологічних,
ехографічних (ультразвукових та доплерометричних), гормональних, біохімічних,
кардіотокографічних і статистичних методів дослідження. Результати
клініко-лабораторного обстеження протягом гестації, показники динамічного
моніторингу функціонального стану фетоплацентарного комплексу, випадки
ускладнень під час вагітності, пологів, післяпологового та неонатального
періодів реєстрували в індивідуально розроблених картах спостереження. Дані цих
карт заносилися до бази даних персонального комп’ютера та оброблювались за
допомогою програми “Ехсеl” у програмній оболонці Microsoft Office XP.
У всіх 210 обстежених жінок досліджувався вміст у периферичній крові деяких
гормонів: естріолу (Е3); плацентарного лактогену (ПЛ); кортизолу (К);
прогестерону (Прг); пролактину (Прл); хоріонічного гонадотропіну (ХГ).
Визначення гормонів проводилося як радіоімунологічним, так і імуноферментним
аналізом за загальноприйнятими методиками [68, 84].
Вміст в сироватці крові малонового диальдегіду (МДА) оцінювали за допомогою
тесту з тіобарбітуровою кислотою [80]. МДА є маркером інтенсивності
вільнорадикальних процесів, як кінцевий продукт ланцюга пероксидації. В основі
методу дослідження в крові вмісту МДА лежить визначення концентрації
забарвленого розчину, утвореного в результаті реакції МДА з двома молекулами
тіобарбітурової кислоти в кислому середовищі при температурі 90-100 оС. Для
підвищення чутливості спектрофотометричної реєстрації використані активатори
ПОЛ - перманганат калію і сульфат двовалентного заліза. Тест з тіобарбітуровою
кислотою проводили за такою схемою: до інкубованої суміші (0,2 мл сироватки
крові в 3 мл фосфатного буферу pH 7,4) на 10 і 20 хвилині додавали 0,5 мл 1 М
розчину перманганату калію і 0,5 мл 10 М розчину сульфату заліза. Через 10
хвилин для зупинки реакції утворення МДА в пробірки додавали по 1 мл 20%
розчину трихлороцтової кислоти. Після центрифугування суміші брали 2 мл
центрифугату для реакції з тіобарбітуровою кислотою, додаючи 0,5 мл 1 N HСl і 1
мл 0,7% розчину тіобарбітурової кислоти. Суміш витримували у водяній бані при
95оС 20 хвилин. Опти
- Київ+380960830922