Ви є тут

Організаційно-економічне забезпечення підвищення ефективності використання виробничої потужності машинобудівних підприємств.

Автор: 
Майстренко Ольга Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U004579
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ ТА ЇЇ РЕЗЕРВІВ НА МАШИНОБУДІВНИХ
ПІДПРИЄМСТВАХ
2.1. Аналіз стану, руху та використання виробничих потужностей машинобудування
України
Найбільш важливою проблемою сучасної економіки України є подолання спаду
виробництва, відновлення нормального відтворювального процесу в усіх його
ланках, у тому числі на підприємствах машинобудування. Тільки при забезпеченні
стабільного росту ефективності використання основних виробничих фондів та
виробничої потужності з’являється можливість підтримання високих темпів
економічного розвитку при наявності обмежень з капітальних вкладень,
додаткового залучення у виробництво трудових та матеріальних ресурсів.
Стабільні економічні умови, які мали місце в Україні впритул до 1990 р.,
характеризувалися відносно постійними обсягами виробництва продукції,
недостатнім відновленням основних фондів та недостатнім приростом виробничих
потужностей. Підприємства, здійснюючи державну інвестиційну політику, обновляли
виробничі фонди, вводили в дію нові виробничі машини, що дозволяло зберігати
темпи росту та обсяги продукції, що вироблялася. Однак з середини 80-х років
відчувалося уповільнення процесів оновлення та розширення виробництва.
Причинами уповільнення були, перш за все, недоліки планування, а також
відсутність у ті роки залежності між рівнем рентабельності підприємств та
обсягами їх фінансування, відсутність конкуренції, зрівнялівка в оплаті праці
суттєвим чином дестимулювали підприємства в підвищенні ефективності
виробництва, застосуванні нової техніки та технології, зниженні матеріальних та
енергетичних витрат, відновленні продукції. В найбільшому ступені ці негативні
процеси проявлялися в машинобудуванні.
Системна криза, руйнування міжгосподарських структурних зв’язків, що склалися,
викликані прискореним переходом від планової до ринкової економіки, виявилися в
глибокому порушенні відтворного процесу, насамперед в розвитку
матеріально-технічної бази виробництва, основних фондів. Зменшення обсягів
виробленої продукції, реструктуризація промисловості, галузей та багатьох
підприємств супроводжувалися погіршенням економічних умов виробництва. Після
розпаду СРСР зниження обсягів виробництва в Україні відбувалося таким чином, що
при цьому знижалася питома вага галузі в загальному обсязі виробництва в
промисловості країни: якщо машинобудування та металообробка в 1991 р. займали
26,4 % [117, с.36], то в 2000 р. питома вага галузі машинобудування знизилася
до 11,3 % [39, с.20]. Але на даному етапі розвитку економіки обсяги виробництва
ростуть. Хоча після рекордних темпів росту 2003 р. в 2004-му машинобудівники
трохи заспокоїлися, і, на відміну від швидкого росту, який прийшовся на кінець
2000 р., передбачається, що підйом, почавшийся в 2003 р., буде більш тривалим.
Спеціалістами прогнозуються вісімнадцятивідсоткові перспективи росту даної
галузі [56, с.29]. Міністерство економіки України прогнозує зростання
номінального ВВП країни у 2006 р. до 524,9 млрд. грн., що має перевищити ВВП
2005 р. на 20,4 %. Темп зростання ж реального валового внутрішнього продукту,
за прогнозами спеціалістів, має скласти 9,5 % [67].
Після періоду перебудови економіки, яка закінчилася, і утворення незалежної
держави в Україні виникли і продовжуються природні процеси реструктуризації
виробництва, викликані розпадом єдиного промислового комплексу колишнього СРСР.
Багато промислових підприємств як у галузях важкої індустрії, так і в інших
галузях виробництва зазнають серйозних труднощів у збуті колишніх, що
традиційно випускалися, видів продукції, несуть невиправдано високі витрати з
обслуговування основних виробничих фондів, рівень використання яких украй
низький, при практичній відсутності перспектив на поліпшення. Спад промислового
виробництва спостерігався ще при Радянському Союзі.
Почавши з винятково високих темпів росту основних виробничих фондів, що було
самою сильною стороною економічного розвитку, радянська економіка поступово
прийшла до повного припинення росту виробничого потенціалу. Правда, у ряді
галузей економіки внаслідок гіпертрофованих капіталовкладень у попередній
період і їх нераціональної внутривиробничої структури і низького технічного і
технологічного рівня, виявився надлишок основних виробничих фондів у порівнянні
з наявними трудовими і сировинними ресурсами. Але найчастіше ці надлишки являли
собою технічно застарілі фонди, на яких неможливо було робити конкурентноздатну
продукцію [117].
Таким чином, реальний розвиток економіки держави з визначеними темпами приросту
загального обсягу виробництва можливий тільки при умові наявності
випереджальних темпів приросту виробництва інвестиційних галузей промисловості,
насамперед підприємств машинобудівного комплексу. Так, негативні тенденції в
сфері відновлення основних виробничих фондів промислових підприємств в більшому
ступені пов’язані з відсутністю необхідних фінансових ресурсів. Слід відмітити,
що інвестиційна політика в Україні характеризується швидкою зміною абсолютного
обсягу накопичення, суттєвим спадом його частки в національному доході, різким
скороченням одного з найважливіших джерел фінансування інвестицій – бюджетних
асигнувань. Інвестиції в основний капітал протягом 1990-2000 років як по
Україні в цілому, так і по Миколаївській області скоротилися в 4 рази, а обсяг
промислової продукції упав удвічі [40, с.215]. Тенденції інвестицій в
промисловості і по машинобудуванню ми можемо прослідкувати з наведених нижче
табл. 2.1 і рис. 2.1.
Відмітимо також, що мала частка іноземних інвестицій спостерігається в галузі
машинобудування, і тільки останнім часом п