РОЗДІЛ 2
СТРАТИГРАФІЧНИЙ ПОДІЛ КРЕЙДОВИХ ВІДКЛАДІВ
ПІВДЕННО-ЗАХІДНОЇ ОКРАЇНИ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПЛАТФОРМИ
Крейдові відклади складають потужну товщу в осадовому комплексі Волино-Поділля і представляють собою складову частину значного крейдового чохла, який покриває Західну й Східну Європу. Головною особливістю у геологічній будові регіону є поступове зростання потужностей на захід від Українського щита за рахунок молодших утворень та збільшення потужностей окремих стратиграфічних одиниць. Сумарна потужність крейдових стратонів коливається від кількох метрів на західному схилі Українського щита до 1200 м у Львівсько-Люблінському та Передкарпатському прогинах [29]. Залягають вони на розмитій поверхні різних за віком порід (докембрію, кембрію, ордовику, силуру, девону, карбону та юри). Перекриваються відкладами неогену, а в деяких районах Львівської, Волинської та Рівненської областей - безпосередньо четвертинними [106].
Накопичення відкладів у крейдовому басейні відбувалося в різних фізико-географічних умовах, завдяки чому в різних структурних зонах дослідженого регіону спостерігається значне розмаїття літологічного складу порід (див. рис. 1.1). Це дозволило для певних ярусів і зон виділити [29, 61, 104] характерні світи та верстви (рис. 2.1). У роботі використано стратиграфічну схему, видану у 1991 р., основними стратонами в якій є світи [29].
2.1. Нижній відділ
Процес ранньокрейдового осадонакопичення відбувався у Львівсько-Люблінському прогині та, починаючи з альбського віку, на південно-західному схилі Українського щита. Основними джерелами зносу були окраїни Українського щита
на північному сході та Сандомирсько-Добруджинський вал на південному заході, який розділяв два морських басейни - карпатський (троговий) та платформовий (шельфовий) [29]. Зв'язок між цими басейнами підтверджений знахідками решток різних груп фауни [123].
Нижнькрейдові відклади, в порівнянні з верхньокрейдовими, поширені на значно менших площах і представлені меншими потужностями. За складом неокомська теригенно-карбонатна товща чітко різниться від альбської теригенно-карбонатно-кремнистої. Сумарна потужність стратонів нижньої крейди сягає 200 м [29, 68, 69, 73-76].
2.1.1. Неокомський над'ярус. Відклади беріасу, валанжину й готериву стратиграфічно нерозчленовані, тому розглядаються в обсязі над'ярусу. Вони відкриті лише свердловинами і поширені у Передкарпатському прогині та прилеглій до нього вузькій смузі Львівсько-Люблінського прогину. Відклади над'ярусу представлені ставчанською світою, яка складена чергуванням темно-сірих, місцями з бурим відтінком, алевритових глин з глинистими й мергелистими алевролітами; темними, зеленувато-сірими дрібнозернистими алевролітовими вапняками; сірими дрібнозернистими органогенно-детритовими вапняками з домішками псевдооолітів та зерен глауконіту; оолітово-детритовими вапняками з уламками мшанок, голкошкірих, двостулкових, теребратулід [68]. Загальна потужність світи становить близько 150 м.
Початково вік цих відкладів визначався як верхньоюрський [108], пізніше, за знахідками решток фауни, він був визначений, як ранньокрейдовий [41, 42, 54, 55, 68, 69]. Зокрема, у відкладах світи знайдені амоніти Dichotomites bidichotomus (Leymerie) і Crioceras(?) torulosum Koenen [27] та рештки Leda scapha d'Orb., L. seeleyi Gardn., Nucula cornuelana d'Orb., Terebratula semistriata Defr. та ін.
2.1.2. Альбський ярус. На Волино-Поділлі відклади барему, апту та раннього альбу відсутні. Вважається, що найстаршими, палеонтологічно добре охарактеризованими відкладами в альбському розрізі є утворення середнього під'ярусу [23, 70, 75], які представлені фосфоритоносною верствою [79], що відслонюється у районі Мельниці-Подільської на лівих схилах долини Дністра. Стратон складений верствою, потужність якої не перевищує 5-20 см, базальних конгломератів зі скупченнями фосфоритів, гравію та гальки девонських порід, кварцу, кременю й численними фосфатизованими ядрами, часто з черепашками двостулкових, черевоногих, амонітів, уламків фосфатизованої деревини. Конгломерат зцементований фосфатною речовиною, піскуватими вапняками або пісковиками.
Комплекс черевоногих молюсків, знайдених у цій верстві, складають Bathrotomaria cassisiana (d'Orbigny), Pleurotomaria tourtiae Tiessen, Eumargarita radiatula (Forbes) sensu Benko-Czabalay, Buckmannina cenomaniensis Plamadeala, Neritopsis cf. ornata d'Orbigny, Oolitica tuberculatocostata (Kner), Oligoptyxis stripensis Plamadeala, Pseudomelania (Ps.) albensis (d'Orbigny), Confusiscala dupiniana (d'Orbigny), Proscala gaultina (d'Orbigny), Pr. albensis (d'Orbigny), Colombellina sp. 1 Plamadeala, Gyrodes gaultina (d'Orbigny), G. cf. excavata (Michelin), Ampullina ervyna (d'Orbigny), Am. cosnensis (Loriol), Avellana subincrassata d'Orbigny, Av. cassis d'Orbigny, Ringinella pasternaki Plamadeala.
Вік фосфоритоносної верстви визначений на підставі знахідок характерної для середнього альбу макрофауни: Hoplites dentatus (d'Orb.), H. latesulcatus Spath., Anahoplites planus (Mont.), Nucula pectinata Sow. та ін. [29]. Варто зазначити, що час формування цієї верстви тривалий час дискутувався у літературі [53, 89, 100, 101] і все ще приймається неоднозначно.
Верхньоальбські відклади поширені на всій території Волино-Поділля, але покривають її не суцільно: в окремих місцях молодші відклади сеноману лежать безпосередньо на докрейдових [38]. В їх складі виділено місцеві стратони: верству органогенно-детритових вапняків і козлівську світу.
Формування пізньоальбських - ранньосеноманських відкладів відбувалося в умовах мілководного епіконтинентального моря, під впливом мінливих, досить інтенсивних донних течій. Осади неодноразово перемивалися, тому на більшій частині Волино-Поділля послідовність розміщення і вік верств визначається досить відносно. Лише на окраїнах плити, на опущених блоках, седиментація відбувалася у відносно стабільних умовах, що призвело до нагромадження потужних верств, в яких можна більш-менш впевне