РОЗДІЛ 2. Соціально-економічний розвиток подільського села в умовах НЕПу
2.1 Соціально-економічне становище подільського села після закінчення громадянської війни
Після закінчення громадянської війни приступати до мирного будівництва, доводилося в надзвичайно складних історичних умовах. Народне господарство України було вщент зруйнованим. Загальні матеріальні втрати радянської країни складали 39 мільярдів золотих карбованців, або 25% всього національного багатства, в тому числі втрати України становили 12 мільярдів [120, 25]. Непросте становище склалося в українському селі. Питома вага селян України напередодні жовтневого перевороту 1917р. складала 73,5% усіє людності. Переважну більшість (99,95%) на 1921 р. від загальної кількості селян складали одноосібники [120, 28]. Сільське господарство переживало тяжку кризу. Загальна кількість посівних площ скоротилася на 20%, погіршилась якість обробітку землі. Внаслідок розрухи і неврожаю 1921 року катастрофічне знизився валовий збір зернових культур - до 45 млн. ц проти 231,6 млн. у 1913 році [121, 23].
Економічне становище Подільської губернії, яка в роки громадянської війни та іноземної воєнної інтервенції була ареною безперервних боїв, було також вкрай важким, як і всієї України та радянської країни в цілому.
Чисельність населення губернії складала 3 358 687 чоловік [122, 78]. За цим показником Поділля займало 3 місце серед губерній тодішньої майже 26-мільйоної України, поступаючись лише Київській та Донецькій губерніям. Із загальної кількості жителів 2963085 чоловік проживало на селі [122, 79].
Про розподіл сільського населення в округах Подільської губернії за 1920 рік свідчить наведена таблиця 1.
Розподіл сільського населення в округах Подільської губернії
Таблиця №1 [123, 14].
№Назва округуКількість сільського населенняСеред них у %чоловіківжінок1Вінницька 56798648,5151,492Кам'янецька 53893547,4252,583Проскурівська 49735248,1951,544Тульчинська 47531648,1951,325Могилів-Подільська46543247,0452,386Гайсинська 41806447,9052,10Всього 296308548,1951,32
За кількістю населення на 1кв. км Поділля займало перше місце серед українських губерній. Середня густота населення Подільської губернії становила 106,4 чол. на 1 кв. км при середній кількості по Україні - 63 чол. [123, 14]. Серед найбільш густонаселених округ була Кам'янецька, де на 1 кв. км припадало 121,7 чол. Решта округ мала меншу густоту населення: Могилівська -- 109,1, Вінницька -- 108,3, Проскурівська -- 105,3, Гайсинська -- 98,6, Тульчинська -- 94,83 чол. [122, 78].
Сільське населення Подільської губернії майже повністю займалося землеробством. Загальна площа придатної для обробітку землі складала в губернії 2 288 874 дес. [124, 47]. За часи революції 1917-1920 рр. селяни отримали з неселянських земель 497 971 дес., що збільшило розміри їхнього землеволодіння на 27,5% [124, 48]. Загальна кількість селянських господарств Поділля у 1897 році нараховувала 475 862 дес. землі, у 1916 році - 514 638, у 1923 році -756 480 дес., а на одного члена сім'ї - 0,73 дес. у 1923 році, проти 0,66 у 1916 році [124, 49]. Збільшення площі землі на одного члена селянської родини відбулося за рахунок націоналізації поміщицьких земель.
Кризовий стан економіки Поділля був викликаний кількома причинами, що накладалися одна на одну. Занепад сільського господарства розпочався в роки Першої світової війни. Починаючи з 1914 року в регіоні тривали постійні військові дії. Спочатку Поділля було тиловим районом Південно-Західного та Румунського фронтів, а з 1917 року воєнні дії проходили безпосередньо на території губернії.
Великої шкоди селянському господарству завдали громадянська війна та іноземна інтервенція. Поділля знову стало ареною запеклих боїв. Тут побували німецькі та австрійські окупанти у 1918 році, польські легіонери у 1919-1920 роках, денікінці у 1919 році, представники генерала Врангеля, що намагались на території губернії сформувати у 1920 році свою третю армію. Часта зміна влади спричиняла дезорганізацію господарського життя.
Наприклад, у 1920 році влада на Поділлі змінювалась кілька разів. В січні військові частини Червоної армії зайняли Вінницю і майже повністю витіснили війська Директорії з Поділля, які знаходились тут з серпня 1919 року. Проте радянська влада протрималась недовго. 25 квітня 1920 року розпочалася радянсько-польська війна, а 29 квітня польські війська були вже у Вінниці.
Польська окупація принесла селянству лише нові страждання. Поділля було включено до складу так званих "власне польських земель". Поляки почали посиленими темпами проводити політику колонізації. Необмежена влада належала "головному комісару", котрий безпосередньо підпорядковувався Верховному головокомандувачу польських військ. Згідно з його розпорядженням на Поділлі були введені надзвичайні суди, які виносили різні вироки за найменшу непокору окупантам. Внаслідок жорстокого пригнічення скрізь на Поділлі почалися селянські повстання, які придушувалися жорстокими методами. Наприклад, за спроби підняти повстання було спалено кілька сіл у Кам'янецькому повіті, біля Волочиська - 18, біля Скрипича - 5 сіл. Крім того, в деяких селах було спалено по декілька сіл [125, 311].
19 червня 1920 року війська Південно-Західного фронту звільнили Вінницю, але військові дії тривали на більшій території Подільської губернії. Лише в кінці листопада 1920 року Подільська губернія була повністю звільнена від поляків. Збитки внаслідок польського вторгнення на Поділлі були величезні. Невеликі залишки транспорту, які ще збереглися до приходу поляків, були зруйновані останніми під час відступу. Так, на залізничних лініях Вінниця-Київ, Вінниця-Жмеринка, Жмеринка-Проскурів було підірвано всі мости і з губернським центром зв'язку залізницею не було. Всі великі мости через річку Південний Буг та його притоки у Вінницькому, Літинськ
- Київ+380960830922