РОЗДІЛ 2
ОБ?ЄКТИ І ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Особливості ґрунтового покриву Полісся і перспективи використання сучасних технологій для його ідентифікації
Не зважаючи на достатньо об'ємний літературний матеріал, проблема використання дистанційного зондування в моніторингу грунтів ще далеко не вирішена, особливо в аспекті застосування сучасних технологій в процесі проведення грунтових досліджень та складання великомасштабних грунтових карт для різних природних регіонів, зокрема Полісся.
Полісся є своєрідним природним регіоном, в якому поширені такі основні типи ґрунтів: 1) дерново-підзолисті, переважно піщаного і супіщаного механічного складу; 2) дернові різного ступеня оглеєності; 3) торфово-болотні; 4) дернові карбонатні суглинкові та на лесових островах - сірі лісові ґрунти [153]. Особливістю структури ґрунтового покриву Полісся є висока мозаїчність, широке розповсюдження блюдець, окремих пагорбів, заплав малих річок, моренних гряд, неглибоке залягання від поверхні підгрунтових вод. За хімічним складом в ґрунтах переважають окисли кремнію, гідроокисли заліза. Тому важливо ідентифікацію ґрунтів Полісся здійснювати за вмістом і співвідношенням названих сполук та глибини залягання підгрунтових вод, окрім вже традиційних показників (вміст гумусу, гранулометричний склад, вологість).
З метою ідентифікації ґрунтового покриву Полісся в подальшому наші дослідження передбачають встановлення взаємозв'язку між коефіцієнтами яскравості 3-х діапазонів хвиль та вищеназваними показниками. Використання дистанційних методів досліджень (зокрема, космічних знімків) дозволяє детально охарактеризувати рівень складності структур ґрунтового покриву і дати їм об'єктиву агроекологічну оцінку.
Структурі ґрунтового покриву Полісся України та його діагностиці приділено багато уваги такими видатними вченими як Андрущенко Г.А. [9], Вернандер Н.Б. [34], Ковалишин Д.І. [94-97], Канівець В.І. [79, 80]. На проблемах ідентифікації та генезису компонентів ґрунтового покриву Полісся, на його зональних особливостях акцентував свою увагу Соловей В.Б. [185]. В структурі ґрунтового покриву Полісся, як відомо, переважають ґрунти легкої гранулометрії (піщані і супіщані). Вони поширені на площі близько 3,3 млн. га, що ставить 55% загальної площі сільськогосподарських угідь (біля 6 млн. га). Ґрунти суглинкового гранулометричного складу займають приблизно 1,7 млн. га, торфові - 0,72 млн. га. Земель з осушувальними мережами нараховується біля 1,8 млн. га або 30% загальної площі сільськогосподарських угідь. Ґрунти з кислим середовищем (рН водний менше 6,0) поширені тут на площі 3,5 млн. га.
До найбільш продуктивних різновидів поліських ґрунтів належать дерново-карбонатні ґрунти, лісові ґрунти на лесових породах та осушені торфовища. Перші дві групи ґрунтів займають порівняно невелику площу - 0,79 млн. га, проте рівень їхньої розораності досягає 90%.
У процесі інтенсифікації землеробства (особливо в період 1964-1986 рр.) ґрунтовий покрив Полісся зазнав істотних змін переважно в напрямі деградації та розбалансованості між екологічно-відтворними і продуктивними функціями, суттєво погіршився його загальний агроекологічний стан [203].
Характеристика природних умов об'єктів досліджень
Територія Житомирської області знаходиться у двох фізико-географічних зонах - в Поліссі і в Лісостепу. Більша частина її розташована в Поліссі. Межа між поліською і лісостеповою зонами області проходить приблизно через Миропіль-Чуднів-Житомир-Корнин. Ці частини області відзначаються особливостями кліматичних умов, рельєфу, частково геологічною будовою, характером рослинності, ґрунтотворних порід і, відповідно, ґрунтового покриву [55].
Велика різноманітність поширених на території області ґрунтових видів пояснюється неоднорідністю геологічної будови, клімату, рельєфу і пов'язаних з цим умов зволоження та інших факторів, під впливом яких формувались ґрунти.
Геологія та гідрологія
В основі геологічної будови лежать гірські породи докембрійського віку, які представлено гранітами, гнейсами, лабрадоритами і кварцитами Українського кристалічного щита. Вони залягають неглибоко і вкриті незначною товщею осадових порід. Нерідко кристалічні породи виходять на денну поверхню. Найчастіше вони відслонюються в долинах річок Тетерева, Уборті, Ірші, Случі, Роставиці та інших, а подекуди і на вододільних просторах. Кристалічні породи тут беруть участь у будові рельєфу, впливають на глибину підгрунтових вод, зумовлюють характер річкових долин і ґрунтів.
На докембрійських кристалічних породах залягають осадові породи крейдового і третинного віку. Це здебільшого каоліни (первинні та вторинні, тобто перевідкладені).
Протягом тривалого часу геологічного розвитку в поліській частині області нагромаджувалися континентальні відклади, що сприяло утворенню денудаційної рівнини.
Четвертинні відклади представлені здебільшого льодовиковими і воднольодовиковими відкладами. Іноді зустрічаються алювіальні, алювіально-озерні, озерні, еолові, елювіальні, делювіальні й органогенні відклади. Вони взяли безпосередню участь в утворенні сучасного рельєфу і є ґрунтотворними породами, з яких найбільш поширені воднольодовикові відклади, що часто підстелені мореною. Льодовикові відклади (морена) вкривають плато, його схили, вододільні рівнини. В прильодовиковій зоні моренні відклади підстеляють леси валдайського віку. Саме різноманіття ґрунтотворних порід зумовлює підвищену диференціацію ґрунтового покриву поліського регіону.
Воднольодовикові відклади дніпровського зледеніння становлять основу алювію терас цього ж віку і вистеляють прохідні долини. Алювіальні, алювіально-озерні, озерні відклади приурочені до річкових долин, давніх озер і балок. Еолові відклади утворюють дюнні піски на підвищених вирівняних ділянках рельєфу та на борових річкових терасах.
Елювіальні відклади залягають у місцях виходу на поверхню корінних порід. Продукти їх вивітрювання послужили ґрунтотворними породами. Вони приурочені до схилів річкови
- Київ+380960830922