РОЗДІЛ 2.
МАТЕРІАЛИ І ЗАСОБИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
2.1 Загальна характеристика роботи.
Відповідно до мети і задач дослідження, докладному клінічному обстеженню була
подана однорідна група, яку становили 92 хворих із захворюванням ЩЗ, що
проявлялося тиреотоксикозом або гіпотиреозом.
Всі хворі знаходилися на стаціонарному лікуванні в ендокринологічному
відділенні обласної клінічної лікарні м. Луганська в період за 2002 – 2005
роки. Середній вік всіх хворих складав 34,6+5,4 років. Для постановки діагнозу
використали критерії МКХ – 10. У 46 (50%) хворих вперше був виявлений
тиреотоксикоз середнього ступеню важкості (тривалість захворювання від 1 місяця
до 5 років). У 46 (50%) хворих виявлений гіпотиреоз середнього ступеню важкості
(тривалість захворювання від 1 місяця до 5 років). Госпіталізація проводилася,
як правило, для проведення додаткового обстеження і лікування в умовах
обласного стаціонару.
Дослідження хворих проводилось в перші три дні надходження до стаціонару та
після проведеного лікування. При обстеженні хворих використовувалася
стандартизована карта, яка містила паспортні дані, скарги, анамнез
захворювання. Комплекс обстеження включав оцінку загальносоматичного,
ендокринологічного і неврологічного статусів.
Оцінку загальносоматичного статусу (табл. 2.1) проводили по стандартній
програмі, що обов’язково включає наступні методи дослідження: клінічні аналізи
крові і сечі, визначення електролітів, холестерину, білірубіну, АлАТ, АсАТ,
сечовини, креатиніну, загального білка і білкових фракцій крові, рівня Т3, Т4,
ТТГ, АТГ, елктрокардіографію, ультразвукову диагностику ЩЗ, офтальмоскопію. За
показаннями стандартна схема доповнювалася коагулограмою, ехокардіоскопією,
реоенцефалографією.
Таблиця 2.1
Оцінка загальносоматичного статусу:
Клінічні аналізи крові, сечі, визначення глюкози крові.
Біохімічні показники крові:
* Протеінограма;
* Печінкові проби;
* Електроліти;
* Ниркові проби;
* Коагулограма.
Гормональний статус:
* Т3;
* Т4;
* ТТГ;
* АТГ.
Інструментальні методи дослідження:
* ХМ ЕКГ;
* ЕЕГ;
* ЕКГ;
* УЗД ЩЗ;
* Офтальмоскопія.
Таблиця 2.2
Вегетологічне дослідження
неврологічний статус:
* рефлекторна сфера;
* чутлива сфера;
* оцінка дермографізму;
* оковосерцевий рефлекс;
* синокаротидний рефлекс;
* субкортикальні рефлекси.
* за допомогою спеціальних таблиць, анкет (О.М. Вейн)
* оцінка психічного статусу (рівня особистої і ситуаційної тривожності,
працездатності, активності) за допомогою тестування по Люшеру,
Спілбергеру-Ханіну.
Оцінки за даними математичних показників ВРС:
* вегетативного тонусу;
* вегетативної реактивності;
* вегетативного забезпечення діяльності.
Поглиблене вегетологічне дослідження (табл.2.2) складалося з вивчення
неврологічного статусу, аналізу клінічних виявів синдрому вегетативної
дистонії, опитування і схеми для виявлення ознак вегетативної дистонії (в
балах) [Вейн О.М., 1998], оцінки вегетативного тонусу, вегетативної
реактивності, вегетативного забезпечення діяльності за даними математичних
показників ВРС, оцінки психічного статусу (рівня особистої і ситуаційної
тривожності, працездатності, активності), вивчення даних ЕЕГ.
2.2. Методи обстеження.
Основні скарги і дані суб’єктивного і об’єктивного огляду ми реєстрували в
спеціально розроблених клінічних картах, що включають наступні розділи:
1. Суб’єктивні неспецифічні скарги та ознаки вегетативної недостатності:
головний біль, запаморочення, зниження працездатності, емоційна лабільність,
порушення формули сну, серцебиття, біль у ділянці серця, метеотропність,
порушення з боку шлунку, кишечнику, сечостатеві розлади.
2. Об’єктивні ознаки вегетативної недостатності: гіпергідроз, гіпогідроз,
сухість або вологість шкіри, ламкість нігтей, випадіння волос, ознобоподібне
тремтіння, ортостатичний колапс, тахікардія у спокої, артеріальна гіпертензія у
положенні лежачи, тахі-, брадікардія, субфебрільна температура, гіпотермія,
дермографізм.
Клінічні ознаки вегетативної дисфункції формували психовегетативний синдром,
синдром прогресуючої вегетативної недостатності та вегето-судинно-трофічний
синдром.
Для оцінки стану регуляторних систем використовувалася наступна схема
(Баевский Р.М., 1979):
1. Стан мінімальної або оптимальної напруги систем регуляції, який характерний
для задовільної адаптації організму до умов середовища;
2. Стан функціональної напруги, який виявлявся мобілізацією захисних
механізмів;
3. Стан перенапруги, для якого характерні недостатність адаптаційних
захисно-пристосувальних механізмів і їх нездатність забезпечити оптимальну
адекватну реакцію організму на вплив факторів зовнішнього середовища;
4. Стан виснаження (астенізації) регуляторних механізмів.
Вегетативне забезпечення діяльності досліджували за допомогою ортостатичної
(ОП) і кліностатичної (КП) проб. Вони розцінюються як вегетативні зрушення, що
забезпечують перехід з одного положення в інше, а потім і підтримка нової
пози.
Для оцінки вегетативного статусу був застосований метод
математико-статистичного аналізу ритму серця. Цей метод включає реєстрацію
заданого числа інтервалів R-R в одиницю часу з подальшою обробкою отриманих
сигналів на персональному комп’ютері і дає можливість отримати інформацію про
стан початкового вегетативного статусу на основі статистичних характеристик
ВРС. Метод дозволяє, використовуючи динаміку ряду математичних параметрів,
оцінити вегетативну регуляцію РС, а також міру напруження і спрямованість
порушення вегетативних механізмів та адаптаційні можливості організму загалом.
ВРС є специфічним методом оцінки вег
- Київ+380960830922