РОЗДІЛ 2
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА УМИСНОГО ВБИВСТВА МАТІР'Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ
2.1. Загальна кримінологічна характеристика дітовбивства
У кримінологічній літературі вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини зазвичай називають "специфічним жіночим злочином", "типово жіночим злочином".
Як і будь-який вид злочинності, дітовбивство має певні параметри, а саме кількісні та якісні показники. Відомо, що у кримінології, кількісні показники визначають розміри злочинності, якісні - її склад або структуру, а також розміщення у просторі (географію злочинності) [140, с. 39]. Комплексним показником, який характеризує злочинність у кількісному та якісному аспекті, є динаміка, що відображає рух злочинності в часі [141, с. 41].
Аналіз зазначених показників дозволить дати кримінологічну характеристику дітовбивства. Методом кримінологічного дослідження злочину, зокрема визначення його кількісних та якісних показників, є детальне дослідження даних кримінальної статистики (дані МВС України, МОЗ України, статистичні дані про злочинність, оприлюднені у різних виданнях, показники соціально-демографічної статистики), матеріалів кримінальних справ, наглядових проваджень, результатів опитування.
Кількісним показником прийнято вважати рівень злочинності, який є однією з важливих характеристик будь-якого явища. Він вимірюється абсолютними величинами, які виступають в якості показника рівня. Виходячи з цього, рівень злочинності визначається загальною кількістю вчинених (статистично зареєстрованих) у певних просторово-часових межах злочинів та загальним числом осіб, які вчинили дані злочини [142, c.17].
Детальний статистичний аналіз дітовбивств як у радянській, так і незалежній Україні не проводився, що, у свою чергу, утруднює виведення його кількісних та якісних показників і пояснюється недостатньою увагою з боку науковців. Більшість даних, які наводяться в літературі, характеризують загальну ситуацію щодо вчинення дітовбивств на території Російської імперії та Радянського Союзу.
Перші докладні кримінологічні характеристики дітовбивства проводилися М.Н. Гернетом, П.М. Тарновською, І.Я. Бичковим на початку ХХ ст. Серед насильницьких злочинів того часу, вчинених жінками, дітовбивство завжди посідало одне з перших місць. Так, під час Першої світової війни і після неї з усіх засуджених за злочини проти життя жінок, три чверті було покарано за злочини проти життя новонародженої дитини: у 1915 р. - 76,2% жінок, у 1916 р. - 78,7% [143, с. 145].
У зв'язку із забороною абортів у 1936 р. рівень дітовбивств у СРСР вже у цьому ж році зріс на 81%. У 1937 р. ріст дітовбивств продовжувався і збільшився порівняно із 1935 р. більш ніж у два рази (217%). У подальшому зростання кількості дітовбивств у СРСР хоча й призупинилося, але було вищим, ніж у період до 1935 р.
Зі скасуванням у 1955 р. заборони абортів кількість засуджених за дітовбивство в СРСР скоротилась у 1957 р. порівняно з 1954 р. на 27,6%, а в період з 1954-1964 рр. - на 60%. Зниження числа дітовбивств відбувалося досить інтенсивно в УРСР, де з 1957 р. по 1964 р. кількість засуджених за цей злочин знизилася на 51,7% [144, с. 7-8].
Як показують дослідження, проведені В.В. Лунєєвим, зниження рівня дітовбивств у СРСР з 1956 р. відбувалось щороку. Питома вага дітовбивств у структурі умисних убивств також зазнавала щорічних змін. Якщо у 1956 р. вона становила 7,5%, то у 1990 р. - 0,8% [145, c. 201, 206].
Водночас відсоток дітовбивств від загальної кількості вбивств, що вчинялися жінками, був достатньо високий. Так, у 1959 р. він становив 64%, у 1960 р. - 55%, але до 70-х років частка дітовбивств серед цього контингенту злочинниць скоротилася до 30-35%. У наступні роки також спостерігалася тенденція до скорочення: у 1986 р. - до 12,9%, у 1987 - 24%, у 1988 р. - 19%, у 1989 - 15,3%, у 1990 - 11,1% [146, c. 34-35].
Згідно з даними МВС України з 1993 р. по 2005 р. рівень дітовбивств не зазнав істотних змін (дод. Д).
Число фактично вчинених злочинів може бути не повною мірою відображено в статистиці, що особливо характерно для розглядуваного виду вбивства, внаслідок його високої латентності. Тому число зареєстрованих дітовбивств не завжди є числом фактично вчинених.
Щодо другого показника - числа виявлених осіб, які вчинили дітовбивство, то він завжди є меншим, ніж число зареєстрованих злочинів про вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини, оскільки в окремих випадках досить складно виявити особу, яка його вчинила. Про це свідчать дані управлінь інформаційних технологій УМВС деяких областей за період 1993-2003 рр. (дод. Е).
Відомо, що показниками рівня злочинності є не тільки абсолютні показники, а й відносні - коефіцієнти (інтенсивності злочинності та злочинної активності). На основі даних про число зареєстрованих злочинів можна визначити так званий коефіцієнт інтенсивності дітовбивств за фактом, який відображатиме ступінь поширення даного злочину серед населення України (дод. Ж).
Розрахунки показують, що коефіцієнт дітовбивств, починаючи з 1998 р., знижувався, і лише у 2003 р. - намітилася тенденція до зростання.
Як відомо, ступінь кримінальної активності населення визначається коефіцієнтом злочинної активності, який розраховується на населення, що досягло віку кримінальної відповідальності. Що стосується дітовбивств за період з 1993 по 2005 рр., то по Україні цей показник не має чітко вираженої тенденції до збільшення чи зменшення (дод. З)
Важливе значення для кримінологічної характеристики дітовбивства має такий якісний показник, як його питома вага в структурі злочинності, зокрема: жіночої злочинності, умисних убивств, учинених жінками, та умисних убивств загалом (дод. К, дод. Л, дод. М).
Як видно з наведених розрахунків, наприкінці 90-х років в Україні спостерігалося збільшення кількості злочинів, учинених жінками, - з 1990 р. вони зросли вдвічі [147, с. 276]. Починаючи з 2000 р., мало місце деяке зниження рівня жіночої злочинності: якщ