РОЗДІЛ 2. Методичні засади реалізації особистісно-орієнтованого підходу в процесі профільного трудового навчання...........................................90
2.1. Чинники розвитку особистості, які враховуються в процесі профільного трудового навчання старшокласників (на прикладі профілю "Бісерування").........................................................................................................90
2.2. Методичні засади реалізації особистісно-орієнтованого підходу в процесі профільного трудового навчання старшокласників (на прикладі профілю "Бісерування")........................................................................................118
2.3. Результати дослідно-експериментальної роботи за проблемою дослідження............................................................................................................151
Висновки до розділу 2.................................................................................183
ВИСНОВКИ.................................................................................................187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................191
ДОДАТКИ....................................................................................................209
ВСТУП
Сучасний розвиток освіти визначається двома світовими тенденціями - глобалізацією та переходом від індустріального виробництва до науково-інформаційних технологій, які ґрунтуються на знаннях і визначаються рівнем розвитку суспільства [92, 155]. При цьому інформація (знання) стала елементом соціальної структури, яка швидко і постійно змінюється. В цих умовах основою успішного функціонування як суспільства, так і окремого індивіда є їхня готовність до змін у суспільстві та вміння адаптуватися до них.
Зазначимо, що важливими стають не знання людини як такі і навіть не вміння їх застосовувати в тій чи іншій ситуації, а вміння самостійно знаходити необхідну інформацію, оволодівати новими навичками у відповідності зі змінами суспільства. Оскільки школа готує особистість до активної життєдіяльності в різних сферах економіки, культури, політичного життя, то саме на систему освіти покладаються завдання вирішення проблем соціально-економічного та культурного розвитку.
Ось чому головною тенденцією розвитку освітніх систем кінця ХХ ст. стала переорієнтація навчально-виховного процесу на формування розвиненої особистості, створення максимально сприятливих умов для розкриття потенційних здатностей індивіда і формування самостійної життєвої активності у всіх соціальних сферах, спрямування людини на постійний духовний, моральний і фаховий прогрес [149].
При цьому головним стратегічним напрямком розвитку системи шкільної освіти в різних країнах, в тому числі Україні, стало вирішення проблеми особистісно-орієнтованого навчання - навчання, де особистість учня знаходиться в центрі уваги педагога; в якому діяльність навчання, пізнавальна діяльність на противагу викладанню є провідною в системі "учитель - учень".
Таким чином, особистісно-орієнтована система навчання передбачає вирішення завдань зміни традиційної педагогіки педагогікою толерантності, суб'єктно-об'єктних відносин між вчителем і учнем - суб'єктно-суб'єктними, побудови процесу навчання й виховання кожного конкретного учня на основі його природних здібностей з урахуванням задоволення потреб дитини в пізнанні, самопізнанні й розвиткові. Тому освітня система повинна мати диференційований характер з урахуванням різних властивостей особистості. З особливою актуальністю ці завдання постають перед старшою школою, що має підготувати людину самодостатню для свідомої життєдіяльності в різних сферах суспільства.
Одним із засобів реалізації зазначених завдань є профільне навчання в старшій школі, яке створює сприятливі умови для врахування індивідуальних особливостей, здібностей, інтересів і потреб учнів, формування у школярів орієнтації на той чи інший вид майбутньої професійної діяльності, що найповніше реалізує особистісно-орієнтований підхід у навчанні.
Зазначимо, що протягом досить тривалого часу в системі освіти визначалося, що саме трудове навчання згідно своєї спрямованості забезпечує індивідуальний підхід до дитини, розвиток її здібностей. Але на практиці виявилося, що ця теза лише декларувалася й вирішити визначені завдання було неможливо через відсутність реальних умов для їх виконання при традиційному підході до освіти.
Наслідком змін сучасної системи освіти стали зміни і в трудовому навчанні, що, призвело до необхідності подолання певних суперечностей, а саме: суспільно-педагогічних, породжених невідповідністю рівня політехнічної підготовки молоді сучасним складним процесам, що мають місце в суспільному житті України; теоретико-методичних, що виникають між окремими підходами та аспектами трактування сутності та структури трудового навчання і трудового виховання, між наочно-образною формою уявлень про профільну підготовку в системі педагогічної діяльності та її загальним змістом, що стрімко розвивається; між змістом профільного трудового навчання та методичним забезпеченням процесу реалізації цього змісту; психолого-педагогічних, які існують між вимогами до навчально-виховного процесу та психологічними установками й потребами, віковими та індивідуальними особливостями учнів; між розумінням необхідності забезпечення особистісного розвитку дитини та реальним втіленням цієї необхідності в практичну дійсність.
Отже актуальним є визначення можливості реалізації особистісно-орієнтованого підходу в трудовому навчанні старшокласників через визначення змісту, форм, методів і прийомів навчання, які здатні реалізовувати особистісно-орієнтований підхід.
Сучасна педагогіка накопичила чимало досліджень з різних питань i напрямів удосконалення змісту навчання - Р. С. Гуревич, В.І. Гусєв, Й. М. Гушулей, І. А. Зязюн, В. В. Краєвський, В. Г. Кремень, Г.Є. Левченко, І. Я. Лернер, В. С. Лєдньов, В. М. Мадзігон, Н. Г. Ничкало, О.