РОЗДІЛ 2
ОТРИМАННЯ, ПЕРЕВІРКА ТА ОЦІНКА ПОКАЗАНЬ ОБВИНУВАЧЕНОГО НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ
2.1. Порядок отримання показань обвинуваченого на досудовому слідстві.
Виконання зазначених у ст.2 КПК завдань кримінального судочинства, особливо щодо повного розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний, має наслідком висування цілої низки вимог до процесу доказування, який є єдиним законним способом розкриття злочинів. Як правильно зазначається в юридичній літературі, однією з таких вимог є достовірність доказів. Достовірність означає відповідність доказів як відомостей про факти самим фактам, тобто об'єктивній дійсності [232,с.286-287]. Оскільки показання обвинуваченого є важливим засобом з'ясування істини у справі, то вимоги достовірності повною мірою поширюються і на відомості про факти, які містяться в показаннях обвинуваченого. Одним із найважливіших факторів, що впливають на достовірність показань обвинуваченого, є здатність обвинуваченого адекватно сприймати, зберігати і надавати інформацію, яка має значення для справи, тобто формувати свої показання. Ця проблематика є предметом вивчення різних наук, переважно психології та криміналістики, однак для правильної оцінки отриманих від обвинуваченого відомостей слід враховувати значення тих процесів, які відбуваються в психічній і розумовій сфері діяльності особи, яку в майбутньому буде притягнуто як обвинуваченого.
О.М. Васильєв зазначає, що психологічний процес формування показань полягає у: сприйнятті явищ і предметів; запам'ятовуванні сприйнятого; пригадуванні (впізнанні) сприйнятого; відтворенні сприйнятого в показаннях [51,с.11]. В.О. Коновалова вважає, що формування показань обвинуваченого як психологічний процес складається з таких стадій: сприйняття, відображення, запам'ятовування, відтворення та ін. [102,с.21] На нашу думку, психологічний процес формування показань складається з наступних етапів: сприйняття і відображення - виникнення в свідомості особи, яка є суб'єктом спостереження, цілісного образу предмету, події чи явища в результаті впливу об'єктивної реальності на органи чуття особи; запам'ятовування - закріплення і зберігання в пам'яті інформації, яку особа сприйняла органами чуття і відобразила в своїй свідомості; відтворення - процес, в ході якого інформація, що була раніше особою сприйнята, відображена і запам'ятована, видобувається з пам'яті і передається для використання іншим особам. Така схема повністю описує весь психологічний процес формування показань, від отримання інформації і до її передачі слідчому для процесуального закріплення і використання.
Основою початкового етапу психологічного процесу формування показань є процеси суб'єктивного сприйняття та відображення. При цьому до чуттєвих відчуттів, що відтворюють зовнішні сторони предмету, примішується логічна діяльність особи, її мислення [52,с.59].
На нашу думку, повнота і достовірність показань залежать від двох груп факторів, що впливають на їх формування, - об'єктивних і суб'єктивних. Критерієм розмежування цих факторів виступає їх співвідношення з суб'єктом сприйняття. Якщо особливості сприйняття зумовлені властивістю суб'єкта (наприклад, сліпота, погана пам'ять), то цей фактор є суб'єктивним, якщо ж вплив на сприйняття зумовлюється властивостями оточуючого середовища (темрява), то цей фактор є об'єктивним.
Об'єктивні фактори - це, як правило, специфічні властивості об'єкта, на який спрямоване сприйняття або обстановка, в якій процес сприйняття відбувається.
Наприклад, в літературі наводиться приклад, коли свідок під час снігопаду, спостерігаючи злочинця, що тікав з місця події, повідомив, що злочинець був високого зросту. Після затримання виявилось, що злочинець був людиною середнього зросту. Спотворив сприйняття одяг, обліплений снігом, який створив враження, що об'єкт більший, ніж насправді [102,с.26].
Суб'єктивні фактори - це специфічні властивості суб'єкта, який здійснює сприйняття, наприклад, обвинуваченого. Вплив цих факторів полягає у тому, що "відображаючи об'єктивну дійсність, сприйняття робить це не пасивно..., тому що в ньому одночасно переломлюється все психічне життя конкретної особистості того, хто сприймає" [205,с.224].
Важливим суб'єктивним фактором, що впливає на сприйняття, є фізіологічно-анатомічні особливості суб'єкта. Наприклад, особа з дефектами слухового або зорового апарату не зможе повною мірою відчути слухові або зорові подразнення або буде сприймати їх у викривленому вигляді. В літературі неодноразово описані випадки, коли особи з тими чи іншими відхиленнями у фізіології органів чуття сприймали реальність неадекватно, що відповідним чином відображалось і на їх показаннях [102,с.22].
Як доречно зазначає В.Л. Васільєв "сприйняття людиною будь-якого предмета являє собою не лише отримання чуттєвих даних зорового, слухового чи іншого характеру, а завжди пов'язане з обдумуванням, тлумаченням побаченого" [52,с.60]. Тому при допиті слід уникати таких формулювань, які містили б оціночні поняття, оскільки суб'єктивне враження особи може не відповідати об'єктивній реальності. Для подальшого ходу розслідування можуть бути важливі такі нюанси події, як вираз обличчя, інтонація, тому важливо встановити, який зміст вкладає допитувана особа в поняття, наприклад, "загрозлива інтонація".
Наступним важливим процесом, що впливає на достовірність показань є запам'ятовування. Пам'ять - це здатність створювати умовні зв'язки, зберігати і оживляти сліди цих умовних зв'язків [49,с.5]. Пам'ять людини, як і сприйняття, носить вибірковий характер - людина запам'ятовує не все те, що вона сприймає. Запам'ятовується лише те, що викликає переживання або має суттєве значення [102,с.27]. Цю властивість пам'яті слід мати на увазі при оцінюванні показань особи, у т. ч. і обвинуваченого.
Процеси, що протікають при запам'ятовуванні і видобуванні інформації з пам'яті ще остаточно не