Підготовка майбутніх учителів природничого циклу до навчання школярів основ безпечної поведінки

РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ І РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ ОСНОВ БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ
2.1. Готовність як показник ефективності підготовки майбутніх учителів до навчання школярів основ безпечної поведінки
Загально визнаним є твердження, що повноцінне навчання залежить від того, наскільки вчитель усвідомлює мету своєї діяльності місце, навчального предмета в її досягненні, знає цей предмет. З цього приводу А.Макаренко зауважував, що учні вибачать своїм учителям і суворість, і сухість, і навіть прискіпливість, проте не вибачать поганого знання своєї справи [191].
Аналіз досліджень, присвячених проблемі підготовки вчителя до професійної діяльності, свідчить, що оцінювання ефективності цього процесу здійснюється на різних підставах, з урахуванням різних чинників і спостерігається за різними проявами. Підготовка майбутніх учителів до навчання школярів основ безпечної поведінки є спеціально організованим процесом, спрямованим на опанування знаннями, практичними вміннями, необхідними для вирішення завдань професійно-педагогічної діяльності в означеній сфері. Ефективність цього процесу оцінюється за різними проявами: компетентністю вчителя, його педагогічною майстерністю, професіоналізмом, культурою тощо (Є.Барбіна [9,10], Г.Бущак [35], І.Зязюн [194], Н.Кічук [129], З.Курлянд [149], Н.Мурована [173], О.Пєхота [185], М.В.Ткаченко [251] та ін.).
У нашому дослідженні основним параметром, за яким досліджували результати підготовки майбутніх учителів природничого циклу до навчання школярів основ безпечної поведінки, було обрано професійно-педагогічну готовність. Виокремлюючи готовність як показник ефективності запропонованих педагогічних умов підготовки майбутніх учителів до навчання школярів основ безпечної поведінки, ми мали на увазі, що цей феномен як істотна передумова цілеспрямованої діяльності, її регуляції, усталеності й ефективності може бути актуалізованим у різних видах діяльності.
За визначенням А.Ф.Линенко [192, с.226-228], готовність - це цілісна інтегрована якість особистості, що характеризує її емоційно-когнітивний та вольовий стан у момент включення в діяльність певної спрямованості. Готовність виникає поступово під впливом досвіду людини, її позитивного ставлення до діяльності, усвідомленні власних мотивів і потреб у неї, об'єктивації у знаннях і вміннях предмета діяльності і способів взаємодії з ним. Готовність, з одного боку, є проявом особистісних характеристик, оскільки складається з емоційно-інтелектуального, вольового, мотиваційного компонентів, включає інтерес, ставлення до діяльності, почуття відповідальності, упевненості в успіху, потребу у виконанні поставлених завдань на високому професійному рівні, керування своїми почуттями, мобілізацію сил, подолання невпевненості тощо. З іншого - операціонально-технічною характеристикою, тому що передбачає володіння педагогічним інструментарієм (професійні знання, вміння, навички і засоби педагогічного впливу).
В.О.Сластьонін та інші автори під професійною готовністю до педагогічної діяльності також розуміють сукупність професійно зумовлених характеристик учителя, до її складу включають психологічну, психофізіологічну та фізичну готовність, науково-теоретичну і практичну підготовку [188, с. 33].
Загалом, дослідники пропонують два підходи до трактування сутності готовності: як психологічного стану, налаштованості на діяльність; як усталеної характеристики особистості, що формується внаслідок її підготовки до певного виду діяльності (довгострокова готовність). Натомість, у педагогічних дослідженнях більшість авторів виходять з того, що готовність до діяльності є інтегральним утворенням, що складається з комплексу різноманітних, пов'язаних між собою елементів [53, 88, 134, 235, 286 та ін.].
Готовність є усталеною характеристикою особистості вчителя, що обумовлює успішність його діяльності як професіонала [192, с. 227]. Вона базується на індивідуальних особливостях майбутнього вчителя як суб'єкта навчально-пізнавальної, професійної діяльності і є вихідною характеристикою його становлення як особистості і професіонала. Виходячи з цього, готовність до професійно-педагогічної діяльності можна розглядати як найбільш узагальнену характеристику результату підготовки майбутнього вчителя до навчання школярів основ безпечної поведінки.
К.М.Дурай-Новакова [88], А.Ф.Линенко [156], О.П.Саннікова [235] та інші дослідники зазначають, що готовність до професійно-педагогічної діяльності як новоутворення в психологічній структурі особистості формується в процесі вибіркового усвідомлення і привласнення майбутнім учителем соціально-оперативної інформації, тобто змісту освіти та пристосування її до власних потреб і психофізіологічних здібностей. За змістом і характером функціонування готовність до професійної діяльності являє собою внутрішній прототип, в якому відображається налаштованість суб'єкта на майбутню діяльність, наявні всі елементи і психологічні механізми діяльності, обумовлені вимогами професії, ставленням до неї особистості та її можливостями. Залежно від функцій вона може бути структурована за багатьма компонентами, зокрема такими, як-от: мотиваційний, когнітивний, орієнтаційний, операційний, вольовий, оцінний тощо [88, 134, 156, 286 та ін.].
О.В.Матвєєв [168] визначає готовність як основну характеристику вчителя з основ безпечної життєдіяльності, що складається із системи знань, умінь та навичок, надає можливість швидко вирішувати завдання, які виникають у навчальному процесі, планувати, здійснювати і контролювати свою діяльність, оцінювати результати. Автор виділяє три компоненти професійної готовності вчителя з основ безпеки життєдіяльності: змістовий, діяльнісний та мотиваційний. Критерієм сформованості змістового компоненту професійної готовності вчителя з основ безпеки життєдіяльності дослідник обирає рівень сформованості знань з безпеки життєдіяльності та рівень сформованості методичних знань з безпеки життєдіяльнос