РОЗДІЛ 2
СУКУПНІСТЬ ЗЛОЧИНІВ ЯК ОКРЕМА ФОРМА ЇХ МНОЖИННОСТІ
2.1. Поняття сукупності злочинів у теорії кримінального права та Кримінальному кодексі України
Сукупність злочинів є однією з найважливіших та складних проблем теорії кримінального права, якій приділялась велика увага як у науці кримінального права, так і в судовій практиці.
М.І. Бажанов звертає увагу на те, що в юридичній літературі ХVIII-ХІХ століть вчинення однією особою двох або більше злочинів мало назву "збіг злочинів", і лише в кінці ХІХ ст. починає використовуватись термін "сукупність злочинів" [25, с. 26]83. Зокрема, П.Д. Калмиков називав певне поєднання злочинів "збігом злочинів", розуміючи під ним ("збігом") такі випадки, коли суд в один і той самий час повинен визначити покарання за декілька злочинів [64, с. 382]84.
У 1868 р. в кримінально-правовій літературі з'явився термін "сукупність злочинів". Зокрема, А. Лохвицький вважав сукупністю вчинення кількох злочинів, за які слід дати відповідь (слід відповідати - А.С.) [65, с. 181]85.
М.С. Таганцев у своєму курсі лекцій з руського кримінального права вживав терміни "збіг злочинів" та "сукупність злочинів" як тотожні. На його думку, сукупність злочинів - це вчинення кількох злочинних діянь, кожне з яких є окремим, як за своєю сутністю, так і з точки зору даного законодавства [66, с. 1322]86.
С.В. Познишев відмічав: "Сукупність злочинів утворюють всі ті випадки, коли суб'єктом вчинено, принаймні, два злочини, із яких жодне не покрито ні давністю, ні помилуванням, та за жодне з них не відбуте покарання" [67, с. 624]87.
Проблема дослідження сукупності злочинів, будучи невід'ємною частиною загального вчення про злочин, його склад та покарання, має важливе практичне значення для визначення підстав кримінальної відповідальності та меж призначення покарання при вчиненні декількох злочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 33 КК України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом.
Як уже зазначалось, кримінально-правовий зміст окремих форм множинності злочинів є ширшим порівняно з тим, що безпосередньо випливає з формулювань ст.ст. 32-34 КК. В значній мірі це стосується сукупності злочинів, окремі аспекти якої можуть бути визначені і розкриті лише з урахуванням положень інших розділів КК [53, с. 60]88.
У радянський період дослідження зазначеної проблеми здійснювалось шляхом визначення змісту та обсягу поняття "сукупність злочинів", співвідношення сукупності злочинів з іншими формами (проявами) множинності злочинів, визначення критеріїв їх розмежування, а також видів сукупності злочинів між собою; відмежування сукупності злочинів від одиничного злочину; розробки правил кваліфікації злочинів при ідеальній та реальній сукупності; визначення порядку призначення покарання при сукупності злочинів тощо.
Довгий час сукупність злочинів розглядалась у зв'язку з вирішенням питань призначення покарання. Зокрема, М.А. Стручков головний зміст поняття "сукупність злочинів" визначав з позиції забезпечення правильного підходу до призначення особі "сукупного покарання" [68, с. 10]89. Схожої думки дотримувався й Я.М. Брайнін, за словами якого сукупність злочинів існує не сама по собі, а виключно у зв'язку з призначенням покарання [69, с. 204]90. Отже, сукупність злочинів досліджувалась у розділі вчення про покарання, а у кримінальному законі про неї йшлося без вживання цього терміну - лише в главі про призначення покарання. Думається, дослідження сукупності злочинів у такому напрямку призвело до неповного ("скороченого", "усіченого") її тлумачення, що й відобразилось, зокрема, у прокурорській та судовій практиці у формі численних помилок щодо кваліфікації вчиненого.
У теорії кримінального права питання щодо "утворення" сукупності злочинів викликають розбіжності. Так, деякі автори вважають, що сукупність "утворюється" при вчиненні лише різнорідних злочинів. Зокрема, О.М. Яковлєв писав, що "відмінність сукупності злочинів від інших видів множинності злочинних діянь є у тому, що сукупність утворюють не будь-які, а різнорідні злочини (однорідні ж злочини утворюють повторність або спеціальний рецидив)" [70, с. 5-6]91. Аналогічна позиція знаходить своє відображення у поглядах А.А. Піонтковського [71, с. 618]92, І.С. Тішкевича [72, с. 131]93, М.А. Стручкова [68, с. 14]94, Г. Мендельсона [73, с. 154]95, В.А. Чубарєва [74, с. 177]96 та інших вчених.
Дисертант, погоджуючись з позиціями цих авторів, зокрема, щодо "утворення" сукупності злочинів вчиненням різнорідних злочинів, вважає необґрунтованим пропоноване ними визначення змісту понять "різнорідні злочини" та "однорідні злочини". Справа у тому, що під різнорідними ці автори розуміли злочини, передбачені різними статтями КК, а під однорідними - такі злочинні діяння, які співпадали за всіма без винятку юридичними ознаками їх складу, тобто були тотожними. На нашу ж думку, однорідними є злочини, які посягають на однакові чи подібні безпосередні об'єкти, вчиняються в межах однієї і тієї самої форми вини та передбачені, за загальним правилом, різними статтями Особливої частини КК. Особливий різновид однорідних злочинів можуть утворювати злочини, самостійні окремі юридичні склади яких передбачені різними частинами однієї і тієї самої статті Особливої частини КК (наприклад, ч. 1, ч.2 чи ч. 3 ст. 204; ч. 1 і ч. 2 ст. 202; ч. 1 і ч. 2 ст. 223 КК).
Тотожними ж є злочини одного й того ж виду, передбачені, за загальним правилом, тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК.
Слід звернути увагу, що серед окремих авторів також не було єдності в позиції щодо можливості "утворення" сукупності злочинів: а) не лише різнорідними, але й однорідними злочинами [75, с. 295; 76, с. 245; 77, с. 62-63; 78, с. 12]97; б) кі
- Київ+380960830922