Розділ II
Механізм кримінально-правового регулювання відносин, які виникають при звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям
2.1 Попередні зауваження
Механізм правового регулювання - це система правових засобів, за допомогою яких здійснюється впорядкованість суспільних відносин відповідно до цілей і завдань правової держави [272] 152.
Даний механізм дозволяє осмислити соціальну ситуацію, проникнути в її юридичну суть, з'ясувати, хто є носієм прав і обов'язків, в чому вони полягають, на які об'єкти направлені, в якого моменту часу і на якій підставі вони виникають, чим визначається момент їх реалізації, припинення або зміни правовідношення, перехід їх в нові відносини та ін.
Механізм правового регулювання виражає діяльну сторону процесу переходу нормативності права у впорядкованість суспільних відносин. При цьому правове регулювання є довготривалий процес, який розпадається на стадії, на кожній з яких працюють особливі юридичні засоби, які в сукупності складають механізм правового регулювання [96]153.
Отже, розгляд відносин при дійовому каятті під кутом зору механізму правового регулювання дає можливість досліджувати маловивчені сторони даних відносин, акцентувати увагу на практичній стороні проблеми. Крім того, аналіз механізму правового регулювання відношення при дійовому каятті дозволяє оцінити систему юридичного стимулювання (заохочення) позитивної поведінки особи після вчинення злочину. Висновки, витікаючі з аналізу проблем механізму кримінально-правового регулювання, мають безпосереднє відношення і до змісту юридичної практики, дають уявлення про критерії законності ухвалюваних рішень у справах, пов'язаних зі звільненням від кримінальної відповідальності.
Цей механізм включає певні елементи, а саме правові норми, правовідношення, юридичний факт і юридичні акти (акти застосування норм права) [4] 154. Значення юридичних норм в даному механізмі полягає в нормативній регламентації суспільних відносин. Зокрема, норми, що передбачають поведінку, яка виникає при дійовому каятті, визначають його межі. Тому ці норми можна розглядати як зразки, моделі реальної поведінки суб'єктів. При цьому вони не тільки описують моделі поведінки, але і виконують функцію державної оцінки передбачених в нормах варіантів поведінки.
Загальновідомо, що будь-яка норма має певну структуру, де зазвичай виділяють гіпотезу, диспозицію і санкцію. Реалізація диспозиції відбувається в рамках певного правовідношення, яке викликається до життя юридичними фактами, закріпленими в гіпотезах. Відповідно до цього в даному розділі спочатку буде розглянута структура норми, що регулює відношення, яке виникає при дійовому каятті, потім юридичний факт, що породжує правовідносини, які виникають у зв'язку з дійовим каяттям, і саме правовідношення, в рамках якого реалізується диспозиція даної норми та юридичні акти (акти застосування норм права).
2.2 Характеристика кримінально-правової норми, яка передбачає звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з її дійовим каяттям
Поняття норми широко використовується в науковій літературі. Під нормою розуміється тип масового процесу, те, що "вже склалося і давно існує насправді" [99] 155, "розпорядження, зразок поведінки або дії, міра висновку про що-небудь і міра оцінки" [102] 156.
Юридична норма - різновид соціальної норми і як така покликана регламентувати і регулювати поведінку людей [122] 157. У теорії права закріпилася думка, що норма права - це загальнообов'язкове правило соціальної поведінки, встановлене або санкціоноване державою, виражене публічно у формально-визначених розпорядженнях, як правило, - у письмовій формі і що охороняється органом держави шляхом контролю за його дотриманням і застосування передбачених законом заходів примушення за правопорушення [154, 117] 158.
Визначення кримінально-правової норми як встановленого державою правила поведінки не є загальновизнаним в юридичній літературі. Це пов'язано не тільки з відмінністю підходів в оцінці специфіки кримінально-правових норм. Вперше проти такого формулювання норми права виступили М.М. Полянський та
О.Є. Пашерстник. На їх думку, термін "правило поведінки" не охоплює всього різноманіття форм регулювання нормами права суспільних відносин, а саме регулювання виявляється як у встановленні конкретного варіанту поведінки, прав і обов'язків суб'єктів права, так і в тому, що правова норма встановлює певні загальні організаційні основи і принципи для правового регулювання цілого комплексу суспільних відносин або всіх їх в цілому. Таким чином, в систему права, крім норм - правил поведінки, включаються норми, що не є такими. До них зазвичай відносять законодавчі положення констатуючого і описового характеру: принципи права, його завдання, дефініції, - і називають їх, наприклад, іншими нормативними узагальненнями, нетиповими нормативними положеннями[90] 159.
Якщо визначити кримінально-правову норму так само, як інші правові норми, виділяючи як об'єкт правового регулювання вольову поведінку людей, то положення Загальної частини Кримінального кодексу про завдання кримінального закону, про визначення поняття злочину і цілей покарання і подібні ним положення самостійними кримінально-правовими нормами назвати не можна. Ці положення правил поведінки через встановлення прав і обов'язків адресатів кримінального закону не визначають і самостійного регулювання суспільних відносин не здійснюють. Тільки узяті в системі, правові положення утворюють окрему норму і здійснюють регулювання суспільних відносин [90] 160.
Уявляється, що більш обгрунтована і логічна точка зору
Ю.В. Бауліна, відповідно до якої не можна розглядати кримінально-правову норму, як правило поведінки суб'єктів злочину [16] 161. На його думку, кримінально-правова норма встановлює правило поведінки для суду, вона визначає поведінку держави відносно особи, яка вчинила злочин. Такі висновки розділяє і М. Мірошник, який визначає кримінально