РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ЗАСОБАМИ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ У ВИЩОМУ
НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
2.1. Вивчення стану позааудиторної роботи та її впливу на процес формування комунікативної культури студентів у практиці вищого педагогічного закладу
Реформування виховного процесу передбачає гуманізацію відносин у системі "викладач-студент", удосконалення загальної та комунікативної культури майбутніх учителів. Згідно з теоретичними положеннями, що розкривають зміст, структуру та механізм формування комунікативної культури майбутніх учителів можна зауважити, що це складний, динамічний та керований процес. Його успішність обумовлена сукупністю педагогічних умов, які забезпечують наявність комунікативного педагогічного середовища, максимально наближеного до ситуацій спілкування в педагогічному процесі, вчительській діяльності.
Визначення конкретних заходів щодо формування комунікативної культури студентів зумовлене пошуком причин, що негативно впливають на рівень готовності до педагогічного спілкування та виявленням педагогічних умов, що позитивно впливають на динаміку рівня комунікативної культури студентів під час організації позааудиторної виховної роботи в студентських академічних групах.
Ми виходили з того, що дослідження динаміки складного особистісного утворення, яким є комунікативна культура студентів, визначення факторів і умов, що позитивно впливають на рівень її розвитку, вимагає вивчення первинного стану цього феномена у практиці вищої школи.
У зв'язку з цим основними завданнями нашого експериментального дослідження є:
* вивчення вихідного рівня комунікативної культури студентів гуманітарних і негуманітарних факультетів;
* аналіз стану позааудиторної роботи у вищих навчальних педагогічних закладах та її впливу на процес формування комунікативної культури майбутніх учителів;
* розробка та реалізація дослідно-експериментальної програми щодо формування комунікативної культури студентів засобами позааудиторної роботи.
* експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов, що позитивно впливають на формування комунікативної культури як показника професіоналізму майбутнього вчителя.
На названих напрямках ґрунтувалася розробка загальної системи вивчення комунікативної діяльності майбутнього вчителя.
Мета і завдання дослідження визначили необхідність застосування різних методів, серед яких важливе місце посів педагогічний експеримент, що мав два етапи: діагностико-констатувальний і формувальний.
Аналіз наукової літератури дозволяє говорити про те, що ефективність емпіричного вивчення процесу формування комунікативної культури вчителя визначається кількома чинниками, а саме:
* втратою викладачами усвідомлення цінності міжособистісного спілкування в педагогічній діяльності, унікальності кожної особистості в цьому процесі;
* високим рівнем відповідальності, який властивий певній частині педагогів;
* сприйняттям спілкування лише як зовнішньої сторони прояву педагогічної взаємодії;
* відсутністю об'єктивних показників моральної й матеріальної оцінки результатів практичної діяльності в певної частини майбутніх учителів, негативним ставленням до будь-якої оцінки, у тому числі й до самооцінки;
* застосуванням, контролюванням і коригуванням лише вербальних способів спілкування, у той час як невербальний зміст взаємодії реалізується стихійно та часто не адекватно способу висловлення думки;
* нездатністю зрозуміти і сприйняти позицію іншого учасника взаємодії, а також усвідомити неадекватність власної поведінки в ситуації спілкування [5; 210; 264].
Названі специфічні особливості об'єкта дослідження спричинили вивчення комунікативних знань, умінь і навичок студентів. Без уваги дослідників залишаються іноді такі важливі складові комунікативної культури, як мотиви, установки, ціннісні орієнтації, рефлексивні й емоційно-емпатичні можливості вчителя. У програмі констатувального експерименту вивченню цього аспекту приділялася особлива увага.
Мета та завдання експерименту зумовили необхідність використання сукупності методів дослідження, зокрема:
анкетування, опитування та тестування студентів різних курсів навчання;
спостереження за комунікативною діяльністю студентів, що уможливило отримання цікавих відомостей про майбутніх учителів: манеру їхньої поведінки, характер взаємин з іншими людьми, особливості спілкування, а також фіксацію подій в момент їх проходження, одержання інформації про дію педагога незалежно від настанови на "бажану" поведінку;
аналізу позааудиторної діяльності студентів, виховних заходів під час педагогічної практики з метою визначення комунікативного потенціалу майбутніх учителів;
аналізу продуктів діяльності викладачів і студентів (індивідуальних планів, характеристик, анкетних даних, протоколів зборів тощо), аналізу результатів інтерв'ю, бесід, письмових опитувань, експертних оцінок, тестових і психодіагностичних методик;
діагностичних методів: контрольних робіт, тестів;
методів самооцінки.
Різноманіття використаних методів для вивчення стану комунікативної культури студентів, поєднання їх у єдину систему уможливили виявлення труднощів, пов'язаних зі специфікою педагогічної діяльності, зовнішніх й внутрішніх факторів, які позитивно або негативно впливають на процес спілкування студентів під час позааудиторної роботи.
Рівень комунікативної культури визначався шляхом узагальнення результатів спостереження за навчальною та позааудиторною роботою студентів, результатів обговорення комунікативних ситуацій, дидактичних завдань вербального й невербального характеру, експертних незалежних оцінок.
На першому етапі (1998-2000 рр.) проводився теоретичний аналіз психолого-педагогічної й методичної наукової літератури з проблеми сутності, компонентів, показників, засад комунікативної культури майбутніх учителів, вивчалися методи її формування. Це уможливило формулювання основних концептуальних положень щодо ф
- Київ+380960830922