РОЗДІЛ 2
ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН
НА УЧАСТЬ У ЗДІЙСНЕННІ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
2.1. Місце юридичних гарантій в системі гарантій права громадян на участь у здійсненні державної влади
Безперервний процес суспільного та державного розвитку призводить до усвідомлення необхідності не лише декларувати права та свободи людини і громадянина, але й створювати ефективні механізми їх реалізації. Зрозуміло, що закріплення в чинному законодавстві можливостей людини розпоряджатися певними благами ще не означає, що в практичній діяльності вони будуть ефективно реалізовані, тобто результати відповідатимуть поставленій меті, і людина, в свою чергу, зможе використовувати всі ті можливості, які закладені в суб'єктивному праві [32, с. 254]. Разом з тим не варто розглядати проблему забезпечення реалізації прав і свобод особи, надання їм реального характеру лише у практичній площині, адже важливим є створення цілісної наукової концепції забезпечення прав і свобод особи, складовими якої виступали б механізми реалізації окремих прав та свобод [80, с. 132].
У механізмі реалізації будь-якого суб'єктивного права важливим структурним елементом виступають гарантії, головне призначення яких полягає у створенні необхідних умов для забезпечення прав та свобод людини і громадянина.
Варто зазначити, що термін "гарантія" у правознавстві має багато значень: гарантії законності, гарантії застосування норм права, гарантії прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, гарантії конституційного ладу та ін. Однак предметом дослідження в даній науковій роботі виступають гарантії права громадян на участь у здійсненні державної влади.
Якщо система гарантій політичних прав ще знайшла відображення в наукових працях, зокрема Е.Є. Регушевського [130], то система гарантій найважливішого з цієї групи прав - права громадян на участь у здійсненні державної влади - потребує детальної розробки. Тим більше, що як президентські вибори 2004 року, так і парламентські вибори 2006 року показали суттєві недоліки механізму реалізації цього комплексного політичного права, який в подальшому потребує вдосконалення з метою підвищення ефективності чинного законодавства.
Незважаючи на ґрунтовні наукові дослідження вітчизняними та зарубіжними правознавцями інституту гарантій прав та свобод людини і громадянина, багато питань в певних аспектах потребують подальших розробок, зокрема, обґрунтування комплексної системи гарантій того чи іншого права.
В юридичній літературі існують різні визначення гарантій прав та свобод. М.І. Хавронюк під гарантіями реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина розуміє умови та засоби, принципи та норми, які забезпечують здійснення, охорону і захист зазначених прав, є запорукою виконання державою та іншими суб'єктами правовідносин тих обов'язків, які покладаються на них з метою реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина [81, с. 246]. В.О. Котюк вважає, що поняття "гарантії" охоплює всю сукупність об'єктивних і суб'єктивних чинників, спрямованих на практичну реалізацію прав і свобод, на усунення можливих перешкод їх повного або належного здійснення [17, с. 382]. О.Ф. Скакун під гарантіями прав, свобод і обов'язків людини та громадянина розуміє систему соціально-економічних, моральних, політичних, юридичних умов, засобів і способів, які забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону та надійних захист [14, с. 187]. А.М. Колодій та А.Ю. Олійник вбачають в гарантіях основних прав і свобод систему норм-принципів, умов і засобів, що забезпечують у своїй сукупності здійснення конституційних прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина [33, с. 223]. На думку С.В. Бобровник, гарантії прав і свобод людини та громадянина є системою норм, принципів та вимог, які забезпечують процес дотримання прав та законних інтересів людини [131, с. 105]. С.В. Калашніков формулює гарантії прав та свобод як сукупність засобів, способів і процедур, що створюють умови, за яких особистість може реально захищати і обстоювати на законній підставі передбачені Конституцією, законодавчими актами і поточним законодавством свої права та інтереси, які визнаються, дотримуються усім суспільством та захищаються державою [132, с. 18].
М.І. Матузов та О.В. Малько вважають, що гарантії являють собою соціально-політичне та юридичне явище, яке характеризує три моменти: 1) пізнавальний, який дозволяє розглядати предметні теоретичні знання про об'єкт їх впливу, отримати практичні знання про соціальну і правову політику держави; 2) ідеологічний, використовуваний політичною владою як засіб пропаганди демократичних ідей всередині країни та за її межами; 3) практичний, що визнається як інструмент гарантій юриспруденції та передумова задоволення соціальних благ особи [133, с. 275].
Виходячи із змісту запропонованих визначень важко не помітити, що вчені одностайні в тому, що гарантії є тими засобами, які забезпечують втілення в життя прав та свобод людини і громадянина. Зв'язок гарантій із забезпеченням також випливає з сучасної енциклопедичної літератури, де термін "гарантія" означає: забезпечення; убезпечення; запорука [134, с. 572]. Тому автор вважає не зовсім коректним вживання терміну "гарантії забезпечення".
Досить поширеною є точка зору, згідно якої, до системи юридичних гарантій прав та свобод входять гарантії реалізації, охорони та захисту [14, с. 189]. Тому для того, щоб розкрити зміст всього комплексу гарантій розглядуваного права, автор вважає за доцільне вживання таких термінів, як: "гарантії права громадян на участь у здійсненні державної влади" або "юридичні гарантії права громадян на участь у здійсненні державної влади", але не "гарантії реалізації права громадян на участь у здійсненні державної влади".
У проблемі гарантій прав та свобод в юридичній науці існує ще один суперечливий момент. Вчені визначають поняття "гарантії" по-різному: через норми, принципи, умови, чинники, фактори, вимоги, засоби, способи, процедури тощо. На нашу думку, п