розділ 2.3.). Так, ми, зокрема, керуючись настановами Т. і Ф. Бугайків, виокремили складові підготовки викладача до демонстрації.
Питання навчального кіно на теоретично-методичному рівні висвітлюється у збірнику "Использование технических средств в учебном процессе" [195], автори якого констатують, що створення нових і вдосконалення старих форм передачі знань безпосередньо зв'язано з використанням у навчанні нових ТЗН; використання кіно веде до зміни методів навчання; навчальне кіно, на відміну від інших наочних засобів і навчальних посібників, має ряд своїх специфічних властивостей і особливостей, які зобов'язаний знати вчитель і враховувати їх, щоб ефективно використовувати кіно на заняттях; необхідно здійснити всебічний педагогічний аналіз можливостей навчального кіно; використовуючи цей вид ТЗН, вчитель повинен домагатися отримання сигналів зворотного зв'язку, інакше не утвориться цілісна система впливу на учнів; кіно - це активний, а не пасивний метод навчання; успішне використання кіно у навчальному процесі залежить насамперед від досвідченого і кваліфікованого, творчого вчителя, який методично грамотно буде організувувати роботу за фільмом. Висновки, зроблені нами під час аналізу вищеназваного збірника, підтвердили актуальність і важливість досліджуваної нами проблеми, а також акцентували нашу увагу на багатоаспектних функціях кіно на заняттях літератури. Цей збірник, а також збірники, що вийшли у 60-х роках минулого століття, - "Экранные и звуковые пособия в школе", "Применение технических средств и программированного обучения в средней и высшей школе", "Учебный фильм", "Кіно - школі", "З досвіду використання кіно в школі", "Використання кіно в навчально-виховній роботі шкіл області", "Використання кіно в навчально-виховній роботі школи" [72, 73, 156, 180, 208, 350, 441] та інші (випуску 70-80-х років) [270, 276, 420, 421, 423, 424, 426], допомогли методично правильно викласти положення у підрозділі 1.2.
Вагомий внесок у розвиток досліджуваного нами питання зробили Т. Абрамова, З. Аболіна, Д. Ляшенко [1]. У книзі висвітлено методику використання ЕЗН, зокрема подано практичні поради, як краще підготувати заняття. Автори також розглядають проблеми: значення і місце АВЗН у навчальному процесі; кіно як дидактичний посібник на занятті; робота викладача на занятті з кіно. Методичні настанови авторів монографії допомогли нам чіткіше вибудувати питання підрозділу 2.3.
Проблема навчального кіно отримала свій подальший розвиток у працях методистів С. Мельничука і В. Слупського [77], які стверджують, що використання навчального кіно на уроках літератури вимагає від учителя значної підготовчої роботи. Автори звертають увагу на недоліки під час демонстрування: невдало вибрано місце фільму на уроці; не враховано тривалість демонстрації фільму; учитель попередньо не ознайомився з фільмом; на уроці не проведено порівняльний аналіз фільму і художнього твору; не враховано специфіку фільму як твору мистецтва. Науковці, з чим ми беззаперечно погоджуємося, категорично заперечують кіноуроки, де учитель - пасивний демонстратор, а учні - пасивні глядачі. Рекомендації С.Мельничука і В.Слупського спонукали до пошуків таких прийомів роботи за в/ф, які б унеможливлювали пасивність студентів.
Серед проаналізованих нами джерел слід виокремити праці вітчизняного методиста Л. Кулінської. Так, у монографії "Звукозапис на уроках української літератури" [238] на матеріалі експериментальних досліджень і вивчення досвіду роботи вчителів розглядаються дидактичні можливості екранних і звукових посібників, висвітлюються питання ефективного використання АВЗН; накреслюються шляхи їх впровадження в практику, визначаються зміст і форми роботи з ними. Дана праця дозволила нам уточнити питання, розглянуті у підрозділі 1.2., а також укласти таблиці використання в/ф на заняттях української літератури.
Посібник дидактів Г. Карпова і В. Романіна "Технические средства обучения" [205] містить загальнометодичні і технічні відомості про ТЗН. Автори показують можливості використання кіно у навчальному процесі, що стане основою для вироблення нами концепції щодо функцій в/ф.
Новим словом у вітчизняній дидактиці стала книга М. Духовної "Технічні засоби навчання" [153]. Автор досліджує питання: дидактичні функції ТЗН; науково-методичні основи організації навчальної роботи з ТЗН; організаційно-технічні умови використання цього ЗН; методи і прийоми роботи з ТЗН; методика використання кіно у навчальному процесі; технологія створення кінофільму; вимоги технічної безпеки і санітарної гігієни при використанні ТЗН у навчальному процесі. Монографія М. Духовної зокрема допомогла нам виокремити умови ефективного використання в/ф. Вищезазначені положення стали теоретичною основою підрозділу 2.3. нашого дисертаційного дослідження.
Велика роль у позитивному розв'язку досліджуваного нами питання належить Л. Прессману. Зупинимося на методичному посібнику "Дидактические основы применения экранно-звуковых средств в школе" [138], що є знаковим для розробки нашого дослідження, особливо підрозділів 1.2., 2.3. Відомий дидакт і методист розглядає питання навчальних можливостей ЕЗН, їх мову, їх вплив на особистість дитини, методику застосування навчального кіно, створення і ефективного використання комплексу ЗН. Так, дана монографія зокрема допомогла з'ясувати специфічні особливості в/ф, особливості сприймання відеоінформації студентами раннього юнацького віку, побудувати роботу в аудиторії після демонстрації в/ф. Останні чверть століття Л. Прессман досліджує відео - новий ефективний ЗН сучасної школи [79, 347].
У галузі теорії і практики навчального кіно довгий час працює український учений Л. Чашко. У роботах науковця [355, 467, 468] знайшли висвітлення такі проблеми: кіно як ЗН; організаційні, психолого-педагогічні умови використання кіно; функції кіно; вимоги до відбору кіно на заняття тощо. Висновки Л.Чашка були творчо опрацьовані нами, на них ми посилаємося, аналізуючи питання підрозділу 2.3.
У віт
- Київ+380960830922