РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріали дослідження.
Метою даного дослідження є комплексна оцінка, описання та аналіз структурних
змін нервових апаратів малого кола кровообігу, включаючи ті камери серця, де
воно починається і закінчується, як субстрату регуляції кровообігу в нормальних
умовах, так і в умовах експериментальної портальної гіпертензії.
Вирішення даної проблеми можливо в умовах попередньо створеного
експериментального передпечінкового блоку ворітної вени і ретельно вивченого
патологічного стану. Саме такий підхід характеризує один із методів
експериментального дослідження – біологічну модель, тобто створення на тваринах
моделі патологічних станів близьких до аналогічних у людини, і яка дозволяє
морфологічне вивчення становлення функціонального та структурного взаємозв’язку
досліджуваних процесів. Біологічна модель патологічних станів відіграє велику
роль у вирішенні питань патогенезу та лікування ряду захворювань [110].
В експериментальній хірургії традиційно використовують таких тварин, як собаки,
коти, кролі, щурі для відтворення патологічного стану. Дослідження автономної
нервової системи в умовах експерименту проводять на собаках і котах, враховуючи
високу схожість анатомічних утворів [135, 136, 67, 199, 205].
Для вирішення поставлених задач були проведені експерименти на 25 безпородних
собаках, 25 безпородних котах, клінічно здорових тваринах обох статей, різного
віку. Вага тіла собак використаних в експерименті становила від 10 до 15 кг, а
тіла котів від 2 до 5 кг. Всі тварини, залежно від характеру оперативного
втручання і термінів експерименту, розподілені на дві групи, які занесені до
таблиці 1. У кожного об’єкту досліджено нервові елементи фрагментів conus
arteriosus правого шлуночка, легеневий стовбур, легеневі артерії, легеневі
вени, ліве передсердя.
Таблиця 1
Розподіл тварин
№ п/п
Група тварин
Тривалість експеримен-ту (доба)
Кількість тварин
Примітка (хірургічна операція)
Собаки
Коти
1.
Тварини з портальною гіпертензією
14
30
60
3
Одномомент-
не звуження стовбура ворітної вени
2.
Контрольна група
Лапаротомія, ревізія органів
Всього:
25
25
Експериментальні оперативні втручання проводилися під загальним знеболюванням з
виконанням правил асептики. У собак за 30–40 хвилин до операції проводилася
премедикація шляхом внутрішньом’язової ін’єкції розчинів: 1% димедролу (1
мг/кг), 0,25% дроперидолу (0,5 мг/кг), 0,1% атропіну сульфату (0,02 мг/кг), 50%
анальгіну (6,0 мл). Вступний наркоз розпочинався через 30 хвилин після
премедикації однократним введенням 5% розчину кетаміну (5 мг/кг). Після
венесекції і катетеризації підшкірної вени, через 3-5 хвилин наркоз
поглиблювали шляхом введення внутрішньовенно 1% розчину тіопенталу натрію (15
мг/кг). Операції виконувалися з застосуванням міорелаксантів (внутрішньовенні
введення 2% розчину дітіліну 0,5 мг/кг) і після цього тварини переводилися на
штучну вентиляцію легень (ШВЛ). Базис-наркоз забезпечували періодичним
введенням розчинів тіопенталу натрію (8 мг/кг) та кетаміну (2мг/кг) через кожні
30 хвилин і перед найбільш травматичними етапами операції. Під час операції
проводився контроль тиску у ворітній вені апаратом Вальдмана. Оперативний
доступ здійснювали у всіх випадках шляхом краніально-серединної лапаротомії.
У котів за 30-40 хвилин до початку операції проводилася премедикація шляхом
внутрішньом’язового введення розчинів: 1% димедролу (1 мг/кг), 0,25%
дроперидолу (0,2 мг/кг), 0,5% сибазону (0,5 мг/кг). Вступний наркоз
забезпечували однократним внутрішньом’язовим введенням 5% розчину кетаміну (10
мг/кг). Місцева анестезія проводилася шляхом інфільтрації тканин в зоні
оперативного доступу 0,25% розчином новокаїну. Після розтину стінки живота
наркоз поглиблювали введенням в черевну порожнину розчинів тіопенталу натрію
(10 мг/кг) та кетаміну (5 мг/кг) кожні 30-40 хвилин операції.
Моделювання портальної гіпертензії здійснювали за допомогою одномоментного
звуження стовбура ворітної вени печінки на 2/3 від її початкового діаметру
шовковою лігатурою, просоченою йодним розчином. При цьому портальний тиск під
час операції відповідав приблизно п’ятикратному підвищенню. Спосіб
одномоментного звуження ворітної вени за допомогою лігатури на 1/3 або 2/3 від
її початкового діаметру достатньо простий і застосовувався багатьма
дослідниками [209, 210, 54, 161, 290]. Його недоліком є те, що нема динаміки,
послідовності розвитку патологічного процесу, і може призводити до скорої
загибелі тварин або швидкої компенсації процесу.
Всі традиційні способи моделювання портальної гіпертензії можна розділити на
дві групи:
1) механічне звуження венозних стовбурів;
2) хімічна дія на організм експериментальної тварини з метою розвитку
портального блоку.
На сьогоднішній день відомо багато способів моделювання портальної гіпертензії:
моделювання шляхом одномоментної повної перев’язки ворітної вени печінки [209,
210, 216, 21]; шляхом дозованого звуження задньої порожнистої вени вище
діафрагми [161]; шляхом звуження стовбура ворітної вени на половину за
допомогою лігатури [54]; шляхом поетапного звуження стовбура ворітної вени
турнікетним способом, залишаючи турнікет в підшкірній клітковині [20, 83];
звуження ворітної вени лігатурою з одночасним введенням в місце звуження 5%
розчину варикоциду, розчинів формаліну, вістаріну і інших [82, 60, 61, 63, 142,
159]; поетапного звуження ворітної вени лавсановою петлею пружинного пристрою
[53, 147, 198].
Всі ці способи мають ряд недоліків, які не забезпечують моделі, адекватної
патологічному процесу. При одномом
- Київ+380960830922