РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМЕНТАБЕЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ
2.1. Коментабельне дієслово як маркер коментабельної конструкції
Застосування кількісного критерію в мовознавчих дослідженнях, що зближує лінгвістику з точними науками, відоме з давніх часів. Про його майбутнє в мовознавстві говорив ще І.О. Бодуен де Куртене [Куртенэ 1963, ІІ, с. 15-17]. Однак раніше математичний критерій використовували стихійно, а зараз його застосовують свідомо й цілеспрямовано [Тамбовцев, Хомицька 1993]. Розвиток і функціонування мови, побудова мовленнєвих ланцюжків, використання в мовленні різноманітних мовних одиниць і категорій - все це підпорядковується не жорстким, а ймовірнісним закономірностям. "Оскільки мова, - підкреслює М.П. Кочерган, - це імовірнісна, а не жорстко детермінована система, то для її пізнання квантитативні методи, пов'язані з дослідженням частотних, імовірнісних, градуальних та інших нелогічних характеристик, не тільки бажані, але й необхідні" [Кочерган 2003, с. 395].
Вплив менталітету і методів математики останнім часом неухильно зростає, особливо методів математичної логіки, статистики, теорії ймовірностей, теорії інформації [Арнольд 1991, с. 21; Кибрик 2003, с. 57-58]. Використання математичних методів при наукових дослідженнях дозволяє глибше проникати в сутність явищ, які вивчаються. Оскільки окремі елементи мови і мовлення характеризуються певною частотністю, а звідси, й імовірністю, утворення мовлення, очевидно, можна аналізувати та досліджувати за допомогою методів математичної статистики. Останнім часом використання цих методів до вивчення мовного матеріалу значно зросло [Бойко 2002; Гіков 2003; Иванова 1995; Левицкий 2004; Лучак 2002; Носенко 1981; Перебийніс 2002; Meyer 2002].
При вивченні різноманітних видів тексту застосовується ймовірнісна статистика, яка допомагає встановити ступінь достовірності одержаних результатів, величину та кількість вибірок для аналізу із заданою точністю, вибрати об'єктивні критерії для диференціації видів тексту, визначити відстань між ними. Якісна специфіка статистичних сукупностей полягає в тому, що в них діє безліч різноманітних чинників: суттєвих і несуттєвих, системних та випадкових, зовнішніх та внутрішніх. При цьому кількість і склад факторів, які діють на кожну одиницю сукупності, часто не співпадають (частково або повністю). Тому один або декілька випадків не показові для цієї маси в цілому, в даному випадку необхідне планомірне вивчення достатньо великої кількості одиниць для того, щоб "виявити більш або менш повний перелік факторів, представлених у цій сукупності, встановити можливості їхнього комбінування та взаємодії й, нарешті, з'ясувати міру участі кожного фактору" [Иванова 1995, с. 58]. На цьому ще раніше наголошував і В.Г. Адмоні [Адмони 1963].
Отже, як зазначає В.І. Перебийніс, "взаємодія мови і суспільства підкоряється статистичному закону (або законам) і вивчати їх треба статистичними методами" [Перебийніс 2002, с. 6]. Їх застосування є необхідним для отримання надійних та цілком об'єктивних висновків, тобто незалежних від суб'єктивної точки зору дослідника.
Математичні методи мають самостійну цінність у дослідженні мови і, крім того, можуть входити як складова частина в інші методи. Одним із них є метод структурно-імовірнісного аналізу, розроблений М.Д. Андреєвим [Андреев 1967; Андреев 1975] та неодноразово використаний, у тому числі для вивчення дієслівної системи, його послідовниками [Борченко 1977; Литвак 1976; Малявина 1987; Бондаренко 1994]. Для виявлення зон коментабельності та їхньої об'єктивізації у нашій роботі застосовувалися деякі елементи цього методу аналізу.
Міра коментабельності (МК) - це ступінь реалізації коментабельності в тексті (методика дослідження і результати підрахунків наводяться в Додатку Б).
Кількісні дані стосовно міри коментабельності в мовленні персонажів та публіцистичних текстах співпадають. Це означає, що художній та медійний дискурси в своїх окремих типах тексту виявляють зближення.
Міра коментабельності різних типів тексту представлена графічно на рис. 2.1.
Рис. 2.1. МК в авторському мовленні, мовленні персонажів та публіцистичних текстах
Відносно МК у трьох типах тексту можна зазначити, що граматична специфіка текстів відображається вже у фонових характеристиках; прагматична спрямованість КД проявляється яскравіше в персонажному мовленні та публіцистичних текстах, ніж в авторському мовленні. Однакові показники МК, аж до повного збігання, виявляються при порівнянні персонажного мовлення в художньому дискурсі та публіцистичних текстах у медійному дискурсі. МК авторського мовлення більше, ніж утричі, поступає МК персонажного мовлення та МК публіцистичних текстів. Очевидно, коментабельні дієслова переносяться з авторського в персонажне мовлення, що може бути результатом відбору певних лексико-семантичних груп коментабельних дієслів або індивідуальної семантики конкретного дієслова в авторському мовленні.
2.1.1. Лексико-семантичні групи коментабельних дієслів
Виходячи з впливу лексичної семантики на ступінь вживання в тексті категоріальних форм із належним їм категоріальним значенням було зроблено припущення про залежність міри коментабельності дієслів в англійській мові від їх групової та індивідуальної семантики.
У лінгвістичних дослідженнях є спроби класифікувати дієслівну лексику (докл. [Домброван 1996]), у тому числі й за семантикою [Булыгина 1982; Васильев 1981; Уфимцева 1985]. Проте, як відомо, закінченої та всеохоплюючої семантичної субкатегоризації дієслів англійської мови не існує. Загальновизнаними є окремі групи - такі, як групи дієслів мовлення, чуттєвого сприйняття, психічного стану, розумової діяльності, руху та інші [Bland 1996; Swan, 1996; Quirk 1985].
Кожна з ЛСГ має свої специфічні характеристики, що, як зазначає В.В. Бурлакова, "впливають певною мірою на елементи дієслівного оточення в структурі як у плані їхньої семантики, так і формально-граматичного змісту" [Бурл