РОЗДІЛ 2
ПРАВОСЛАВ’Я НА ТЛІ ЗАГАЛЬНИХ РЕЛІГІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ГЛОБАЛІЗОВАНОГО СВІТУ
2.1. Трансформація релігії в глобалізованому світі
В останню декаду ХХ століття людство вступило у нову епоху світової історії.
Головною її ознакою є насамперед докорінний, планетарний переворот у
телекомунікаційних засобах. Відбуваються глобальні цивілізаційні процеси.
Місцевий колорит: звичаї, ритуали і навіть, до певної міри, переконання, що в
минулому надавали людству неповторного різноманіття, поступово зникають.
Основна частина суспільства відмовляється від них та засвоює нові, уніфіковані
форми особистого та суспільного життя. Так відбувається в усіх країнах. В одних
цей процес протікає повільніше, в інших – швидше. В сучасному світі його
прийнято пов’язувати із глобалізацією світового суспільства, яка має безліч
проявів: фінансово-економічний, технологічний, комунікаційний, соціальний,
культурний, етнічний та релігійний.
Невід’ємною ознакою глобалізованого світу є нівелювання поняття національного:
національної мови, національної культури, національної Церкви. Як можна дійти
висновку, новітня глобалізація супроводжується підвищеною увагою до релігії.
З-поміж послідовників окремих релігій немає єдності щодо оцінок глобалізації.
Проти неї різко виступають фундаменталісти і радикальні кола усіх конфесій.
Фундаменталісти в православ’ї вказують на те, що суть глобалізації – це
забезпечення концентрації політичної влади на всій землі в одних руках
(Антихриста). Економічна складова виступає тут і як приховання нового
захоплення світу, і як засіб знищення економічних і політичних систем
суверенних держав. Найбільш радикальні представники однією із цілей
глобалізації називають колонізацію православних держав, а відтак й знищення
православного християнства. Подібні ж цілі глобалізації визначають і ісламські
та південнобуддійські радикали. Вони вважають, що знищення їхніх, не західних
конфесій, дасть можливість безперешкодно здійснити вестернізацію, а відтак і
знищити культурне багатоманіття людства. Багато мусульман і буддистів
сприймають глобалізацію як іудео-християнську агресію проти їхніх релігій.
Навіть лояльна загалом до свого уряду Південна баптистська конференція США,
наприклад, відзивається про глобалізацію різко негативно. У резолюції конвенту
2000 р. «Загроза глобалізму Нового віку» вони рішуче відкинули ідею єдиної
влади, єдиної економіки і єдиної релігії. Однак більшість протестантських
Церков, особливо американського походження, вестернізацію світу вважають
визначеною Богом.
Стримана більшість у світових релігіях дає зваженішу оцінку глобалізації,
зазначаючи її дуалістичний характер. В «Основах соціальної концепції»
Російської Православної Церкви, відповідних документах Римської Католицької
Церкви, трудах ісламських теологів відзначається як найтривожніший
фактзосередження в руках міжнародної економічної еліти величезної влади.
У той же час вказується на позитивні наслідки глобалізації. Такими вважається
розвиток технологій, що забезпечують переміщення людей і предметів,
розповсюдження інформації, місіонерську діяльність тощо.
Світові релігії пропонують позитивні альтернативи – ісламську, буддійську,
католицьку, православну, протестантську глобалізацію.
Митрополит Кирило (РПЦ) пропонує перспективу «православної глобалізації» в
зусиллі з воцерковлення світу. Церква, – підкреслює він, – за своєю природою
глобальна і вселенська, її завдання «прийняти в себе світ».
Таким чином, більшість представників різних релігій допускають інтеграцію між
народами, етносами та культурами як закономірні процеси сучасності, але при
цьому визнають таку глобалізацію, яка б не принижувала гідності будь-яких
релігій чи етносів. Вони водночас виступають своєрідними прихильниками
«справедливої» глобалізації, основними представниками якої повинні служити
Церкви й релігії, і водночас вважають, що саме Церкви мають претендувати на
духовне керівництво історією.
Перетворення світу у глобальну систему, а як наслідок – розвиток засобів
комунікації, зумовлює географічне поширення релігійних течій, що, в свою чергу,
призводить до їх видозміни у тих чи інших регіонах світу. Всі попередні
передбачення про «смерть Бога», поступове відмирання релігії, неминучу й
цілковиту секуляризацію світу не справдилися. Релігія дедалі частіше стає
повноправним учасником суспільного дискурсу. Це безпосередньо стосується
глобалізації, оскільки, на думку дослідника релігії Д.Архиповича, вона, з
одного боку, виносить складні світоглядні системи за національні бар'єри, чим
сприяє формуванню «загальносвітової» ідентичності, а з другого - локалізує
універсальні релігійні ідеї, інкультурує їх у місцевий контекст і, як
результат, національні культури позбуваються своєї локальної обмеженості [12,
с. 51-53]. Відтак, ми якщо і можемо говорити про глобалізацію і релігію, то це
у контексті того, як змінюється та чи інша система під впливом глобалізаційних
процесів. Як релігійні течії шукають найбільш прийнятні парадигми свого
майбутнього функціонування.
Якщо брати до уваги релігійну статистику, яка фіксує кількість віруючих,
релігійних громад, храмів, священнослужителів, частоту відвідувань, то
показники не дають підстав для песимізму, а навпаки - вражають. Так, згідно
висновків, зроблених організацією Всесвітнього Євангелізаційного Руху в 2000
році, з 6 млрд. населення планети 2 млрд. сповідують християнство у різних його
формах. Загальна кількість тих, хто належить до християнських спільнот,
становить 1,898 млрд., з них 1,3 млрд. – регулярно відвідують храми [268].
Окрім християн,
- Київ+380960830922