Розділ 2. ЗАЯВИ ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У СПРАВІ
2.1. Позовна заява, заява у цивільному судочинстві
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен громадянин має право будь-якими
не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та
протиправних посягань.
Захист охоронюваних законом прав та інтересів фізичних та юридичних осіб
здійснюється шляхом пред’явлення заінтересованою особою позову або заяви (
справи окремого провадження). Звернення до суду за захистом порушеного чи
оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу повинно бути відображено
у формі та змісті заяв і подано до суду у письмовій формі. Звернення до суду з
усною позовною вимогою законом не передбачено.
Складання позовної заяви – це один із найважливіших етапів провадження у справі
до її розгляду у суді першої інстанції. Письмова форма надає позову чіткості та
відповідного характеру, дозволяє індивідуалізувати позовну заяву шляхом
зазначення предмета, підстави та суб’єктів правового спору.
Позовна заява є одним із основних документів цивільної справи, яка дозволяє
вести процес цілеспрямовано, постійно звіряти процесуальні дії з заявленими
вимогами, вирішувати питання зміни підстави та предмета позову, збільшувати чи
зменшувати розмір позовних вимог.
Виходячи зі змісту позовної заяви, аргументації правових висновків та зважаючи
на правильність застосування норм матеріального права, можна судити про
кваліфікацію та фахову підготовку того, хто її склав, особливо в тому випадку,
коли заява була складена адвокатом чи іншим професійним юристом.
Позовна заява може бути подана в канцелярію суду, особисто судді або направлена
у суд по пошті. Однак слід зауважити, що особисте вручення позовної заяви судді
є більш результативним, воно дає змогу відразу його проглянути, вказати на
недоліки, роз’яснити, як їх можливо усунути.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов’язкових
вимог цивільно-процесуального законодавства, що забезпечує прийняття суддею
заяви та відкриття ним провадження у справі.
Слід зазначити, що питання процесуальної форми та змісту позовної заяви
розглядали в наукових працях такі вчені, як: Л. М. Орлова, Л. А. Дульнєва, А.
О. Добровольський [43,с.44; 44,с.3; 45,с.49]. Так, на думку Л. М. Орлової та Л.
А. Дульнєвої, заява про порушення справи у суді повинна бути складена у певній
формі, містити реквізити, прямо зазначені в законі. Дослідження Л. М. Орлової
та Л. А. Дульнєвої розкривають зміст права на позов громадян та організацій,
зацікавлених оформленням позову у цивільних справах. Вони розглядають питання
про початкову стадію цивільного процесу – порушення справи у суді. Автори
роз’ясняють, як оформлювати позов з цивільних справ, тобто, якими повинні бути
форма і зміст позову, який порядок подачі позовної заяви в суді, як усуваються
недоліки позову, при яких умовах можливе друге звернення до суду, які витрати
сторони несуть у суді тощо. Ці роботи мають в собі велике практичне значення
при поданні позовної заяви до суду, для своєчасного і правильного вирішення
справи. Позов має бути викладено у певній формі, містити реквізити, прямо
зазначені у законі.
А. О. Добровольський форму та зміст позовної заяви розглядає більш ширше,
вказуючи на демократизм цих понять та на доступність широкого використовування
їх на захист своїх прав та обов’язків. Крім того, він розглядає процесуальну
форму як державний примус, який зобов’язує учасників спору до певної поведінки,
яка, в свою чергу, дає змогу досягти спеціальні цілі, які є характерними для
судової діяльності: по-перше, забезпечити необхідну ретельність з’ясування
обставин справи; по-друге, краще гарантувати права зацікавлених у справі осіб
і, по-третє, застосовувати державний примус у рамках законності. Тим самим А.
О. Добровольский робить висновок, що форма і зміст має у собі виховний вплив на
маси, де зміст завжди вказує на вимоги позивача, які повинні бути реалізовані,
тобто одержати належний захист у суді.
Таким чином, праці та погляди цих вчених дозволяють зробити висновок, що такі
категорії матеріалістичної діалектики, як форма і зміст складають нерозривну
єдність, де зміст грає визначальну роль. Дослідження форми не може проводитись
окремо від його змісту. Загальнотеоретичні аспекти процесуальної форми та
змісту позовної заяви дають змогу зробити висновок, що формування цих понять
продовжується дотепер.
Деякі аспекти, зв’язані з позовною заявою, у своїх працях розглядають В. А.
Кройтор, А. Р. Куницин та інші [46,с.5; 47,с.121]. Їх праці присвячені
здебільшого позовній заяві як засобу порушення цивільної справи, коли він
утілений у зазначеній для нього законом формі – позовній заяві. Ці автори перш
за все розглядають письмову форму позовної заяви, яка направляється до суду
згідно з тими реквізитами, які зазначаються у законі.
Предметом нашого дослідження у цьому розділі будуть вимоги щодо форми та змісту
позовної заяви.
Тільки при додержанні вимог щодо форми і змісту позовної заяви вона може бути
належним засобом початку судової діяльності, спрямованої на захист суб’єктивних
прав та охоронюваних законом інтересів громадян або юридичних осіб [48,с.310].
Позовна заява – це встановлена законом форма і зміст звернення до суду за
судовим захистом та за вирішенням спору про право цивільне.
,,В предъявленном в суд исковом заявлении участник неурегулированного конфликта
объективизирует спор о праве. Он излагает в процессуальном документе известную
ему информацию о возникшем и подлежащем судебному разбирательству споре” [49,
с. 89].
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов’язкових
вимог цивільно-процесуального законодавства, що забезпечує прийняття суддею
заяви
- Київ+380960830922