РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ
МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА
У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ....................................
88 2.1. Вивчення стану сформованості творчих здібностей
майбутніх учителів образотворчого мистецтва...............................
88 2.2. Поетапна методика формування творчих здібностей
майбутніх учителів у процесі практичної художньої діяльності.........
1172.3. Аналіз результатів експериментальної роботи......................160Висновки до другого розділу.............................................178ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ....................................................182СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.............................187ДОДАТКИ.......................................................................208
ВСТУП
Соціально-економічні зрушення початку третього тисячоліття зумовили необхідність суттєвого реформування діяльності усіх соціальних інституцій і насамперед системи освіти й виховання особистості. Одним із стратегічних напрямків оновлення сучасної освіти, визначених державними документами - Законом України "Про вищу освіту", Національною доктриною розвитку освіти України, Державною національною програмою "Освіта" ("Україна ХХІ століття") - є створення умов для формування творчої особистості майбутнього вчителя, реалізації її природних задатків і можливостей в освітньому процесі. У зв'язку з цим нагальною потребою є необхідність підготовки нової генерації вчителів та розробки комплексу теоретичних та методичних основ забезпечення цього процесу. Зростання сучасних вимог до підготовки майбутнього вчителя зумовлює необхідність розвитку його творчої сфери, одним із вагомих чинників якої є цілеспрямоване формування творчих здібностей. Зазначені тенденції освіти підсилюють значення викладання мистецьких дисциплін, зокрема образотворчого мистецтва, як могутнього фактора становлення творчої особистості вчителя.
У цьому контексті слід зазначити, що авторитарно-репродуктивні методи викладання, зорієнтовані тільки на передачу певної кількості знань відійшли в минуле, відтак, першочергового значення набула необхідність розвитку креативності та вміння орієнтуватися в новому інформаційному просторі. Таким чином, потреби суспільства у творчо активних особистостях, здатних послідовно і систематично вирішувати проблемні ситуації, вимагають ефективних прийомів активізації їхньої творчої діяльності.
Проблеми творчої діяльності особистості та засоби її активізації були предметом дослідження З.Апресяна, А.Бакушинського, Е.Басіна, Д.Богоявленської, О.Галіна, Г.Кравцова, Н.Миропольської, О.Нікіфорової, Ю.Петрова, Н.Роджерс, Н.Рождєствєнської, П.Якобсона та ін.
Важливо, що проблеми творчої діяльності особистості (С.Гольдентріхт, Е.Громов, О.Лілов, Н.Толкачьова, О.Фортова та ін.) пов'язують з естетичною природою творчості, як вагомого чинника професійної підготовки майбутнього вчителя.
Відтак, особливе значення у навчально-виховному процесі фахової підготовки і становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін надається вивченню можливостей без попереднього спілкування з мистецтвом, застосуванню підходів до використання його виховного потенціалу, з метою реалізації триєдиної мети педагогічного процесу - навчальної (мистецтво дає знання); виховної, що полягає у здатності мистецтва через вплив на емоційно-почуттєву сферу особистості здійснювати всі види виховання; розвивальної (мистецтво розвиває емоційну чутливість особистості, а головне її творчі здібності).
Особливості впливу емоційно-почуттєвого відображення у структурі художньо-творчої діяльності особистості розкрито у працях А.Асмолова, Ф.Басіна, Н.Берхіна, В.Васілєва, Л.Виготського, Б.Додонова, Л.Дорфман, В.Кузіна, О.Лука, Е.Яковлєва. Автори доводять можливості формування, регуляції та саморегуляції емоційно-почуттєвої сфери особистості, що викликає потребу оволодіння художньо-творчими засобами мистецтва.
У науковій літературі проблема розвитку творчих здібностей особистості висвітлена у багатьох дослідженнях: філософів (Є.Басін, М.Бердяєв, Д.Говорун та ін.); психологів (Д.Богоявленська, Л.Божович, Л.Виготський, О. Галін, В.Кузін, А.Маслоу, Я.Пономарьов, С.Рубінштейн, Н.Тализіна, Б.Теплов та ін.); педагогів (В.Бутенко, І.Зязюн, Б.Ліхачов, С.Мельничук, Б.Неменський, О.Рудницька та ін.); мистецтвознавців (В.Аронов, М.Волков, О.Тарасенко та ін.). Завдання та зміст методичної підготовки майбутніх учителів загалом, та образотворчого мистецтва зокрема, визначені Є.Антоновичем, Е.Заїкою, С. Коновець, О.Риндіним, М.Ростовцевим, І.Черкесовою, О.Шевнюк, Ф.Шмітом, передбачають набуття знань, умінь та навичок з допомогою специфічних методів навчання образотворчому мистецтву. Водночас, важливість використання мистецтва у фаховій підготовці вчителів обґрунтував у своїх працях І.Зязюн, доцільне використання мистецького потенціалу у процесі формування здібностей вчителя висвітлювала О.Рудницька, необхідність взаємодії з мистецтвом та вплив мистецтва на розвиток творчих здібностей окреслювали у своїх працях Г.Ващенко, А.Канарський, Е.Кібрік, Н.Киященко, В.Костін та ін.
Екстраполюючи окреслене вище на площину процесу фахової підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва зазначимо, що специфікою художньо-педагогічної освіти, сутність якої полягає у процесі та результаті духовно-практичного осягнення мистецтва зорієнтованого на розвиток особистості, є необхідність спрямування навчального процесу на спеціальну художню підготовку та формування творчих здібностей майбутнього вчителя.
Аналіз стану фахової підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва дозволив виявити ряд суперечностей, які мають місце у процесі формування творчих здібностей майбутніх фахівців, а саме: між потребою впровадження гуманістичних засад у практику мистецького навчання і недостатнім його використанням у педагогічному процесі; між необхідністю розвитку творчих можливостей особи