РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих на генералізований пародонтит
Було обстежено 140 хворих на ГП віком від 24 до 65 років. Серед обстежених 90
хворих знаходились на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицевої
хірургії Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, 50 хворих проходили
амбулаторне лікування на базі хірургічного відділення стоматологічної
поліклініки Івано-Франківського державного медичного університету. Серед
обстежених було 60 (42,86%) чоловіків і 80 (57,14%) жінок. За віком хворі
поділялися наступним чином: 20-29 років – 16 осіб (11,43%); 30-39 – 30 осіб
(21,43%); 40-49 – 41 особа (29,29%); 50-59 – 39 осіб (27,86%); 60-69 – 14 осіб
(10,0%); тривалість захворювання була від 10 до 15 років, в середньому
(12,47±1,54) років. Для оцінки стану пародонта та встановлення діагнозу
використовували класифікацію захворювань пародонта за М.Ф.Данилевським (1994)
[82].
У всіх хворих була детально обстежена порожнина рота і, особливо ретельно,
тканини пародонта: ясна, пародонтальні кишені, стан твердих тканин зубів.
Загальний стан організму хворих, стан інших органів та систем оцінювали на
основі результатів анамнестичних, клінічних, лабораторних та інструментальних
досліджень і медичної документації.
Діагноз ГП встановлювали на основі результатів клінічних та лабораторних
обстежень: за наявністю клінічних проявів симптоматичного гінгівіту,
пародонтальної кишені, прогресуючої резорбції альвеолярного відростка щелепи,
утворення травматичної оклюзії.
В дослідження включали лише тих хворих на ГП, які підлягали хірургічному
лікуванню, серед них у 63 (45,00%) хворих діагностовано ІІ ступінь важкості ГП,
у 77 (55,00%) – ІІІ ступінь важкості ГП. Групу порівняння склали 10 пацієнтів з
інтактним пародонтом.
Критеріями включення хворих в дослідження були наявність ГП ІІ і ІІІ ступеня
важкості, яким в комплексному лікуванні показана клаптева операція на пародонті
відповідної щелепи, індивідуальна згода пацієнтів на хірургічне втручання і
застосування запропонованих медикаментозних засобів.
У дослідження не включали хворих на соматичні захворювання у стадії
декомпенсації, злоякісні новоутвори, декомпенсовані форми цукрового діабету,
інфекційні захворювання.
У залежності від медикаментозного лікування всі хворі на ГП були розділені на
чотири групи, які були рандомізовані за віком, статтю і тривалістю
захворювання.
Першу контрольну групу склали 20 хворих на ГП, яким у комплексному лікуванні
застосовували базове медикаментозне лікування. Другу групу склали 40 хворих на
ГП, яким у комплексному лікуванні на тлі базової медикаментозної терапії
додатково в передопераційному періоді на тканини пародонта відповідної щелепи
щоденно проводили електрофорез пентоксифіліну в кількості 7 сеансів. Для цього
постійний електричний струм силою 0,01 - 0,05 мА подавали від апарату “Поток-1”
на пошкоджений пародонт. Активний електрод розміром 6х2 см розташовували на
слизову оболонку альвеолярного відростка щелепи через гідрофільну прокладку,
змочену в 2% розчині пентоксифіліну, пасивний електрод фіксували на
передпліччі, експозиція складала 10 хв. Третю групу склали 40 хворих на ГП,
яким у комплексному лікуванні на тлі базової медикаментозної терапії впродовж
10 днів до і 20 днів після операції додатково призначали препарат системної
ензимотерапії – вобензим всередину по 5 таблеток тричі на день за 30-40 хвилин
до вживання їжі, не розкусуючи, запиваючи великою кількістю води (не менше 200
мл). Четверту групу склали 40 хворих на ГП, яким у комплексному лікуванні на
тлі базової медикаментозної терапії впродовж 10 днів до і 20 днів після
операції додатково призначали вобензим всередину по схемі, в передопераційному
періоді на тканини пародонта відповідної щелепи щоденно проводили електрофорез
пентоксифіліну в кількості 7 сеансів.
В післяопераційному періоді усі хворі приймали базову медикаментозну терапію:
30% розчин лінкоміцину по 1,0 мл домўязово тричі на день впродовж пўяти днів
(при непереносимості розчин ампіоксу по 1,0 г домўязово 4 рази на добу) та
лоратидин 0,01 г один раз на день або кларитин 0,01 г один раз на день впродовж
10 днів.
2.2. Методика хірургічного лікування хворих на генералізований пародонтит
У передопераційному періоді за показами проводилася відповідна терапевтична,
ортопедична та хірургічна підготовка хворих.
Терапевтичні заходи, які буди виконані безпосередньо в передопераційному
періоді, включали в себе засоби як місцевого, так і загального характеру.
Проводилось пломбування каріозних порожнин, заміна неякісних пломб, видалення
над'ясенного зубного нальоту і каменю, медикаментозна обробка ясен і
пародонтальних кишень.
Враховуючи результати І.Н.Александрова (1990) [3] щодо позитивного впливу
депульпування зубів на перебіг ГП, за показами видаляли судинно-нервовий пучок
зуба. Показами вважали часті загострення запального процесу з абсцедуванням,
прогресуюча резорбція кісткової тканини альвеолярного відростка щелепи не
менше, ніж на третину довжини кореня, рухомість зубів II і III ступеня, ознаки
дегенеративних змін у пульпі.
Особливу увагу приділяли місцевій протизапальній терапії з урахуванням
мікрофлори пародонтальних кишень та перебігу захворювання. Пацієнтам, у яких
була виявлена змішана мікрофлора (коки, палички, спірохети, гриби та
найпростіші), крім антибактеріальних препаратів широкого спектру дії,
застосовували протигрибкові (ністатінова, леворинова, декамінова мазі та
емульсії), протипротозойні засоби (метронідазол, ектерицид).
Зважаючи на провідну роль мікробного нальоту, як най
- Київ+380960830922