РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА ОСНОВНИХ ЧИННИКІВ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ГЕОПОЛІТИЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ДЕРЖАВИ
Як зазначається у джерелі [63], „розвиток кожного конкретного
суспільно-просторового процесу, у тому числі й регіонального розвитку,
зумовлюється впливом характерного лише для нього набору чинників”.
Чинники можуть виступати не тільки як базис розвитку, але і у вигляді
протидіючих, лімітуючих чи, навіть, нейтральних.
У нашому випадку для більшої об’єктивності аналізу будемо виокремлювати лише ті
чинники, які піддаються кількісному виміру.
Виокремлення системи чинників (фактично показників) для аналізу геополітичного
положення є процесом суб’єктивним і залежить від дослідника та наявної
статистичної інформації.
Базовими (первинними) і найбільш стійкими є географічні чинники, притаманні
державі з моменту її утворення - географічне положення, розміри території,
клімат, наявність природних ресурсів і т.д. Зміна цих параметрів шляхом
територіальних втрат (або надбань) у всьому світі і у всі часи визнавалось і
визнається як найважливіший аспект, тому, як правило, тільки війна або інші
силові політичні дії спроможні змінити ці параметри.
Динамічними, другорядними являються політичні, соціально-економічні і військові
атрибути держави. Показники цих атрибутів в більшій мірі залежать від
внутрішніх і зовнішніх політичних умов існування держави.
У геополітичних дослідженнях будемо дотримуватися загальноприйнятого у
суспільній географії поділу чинників на внутрішні (фактори) та зовнішні
(умови).
„Ресурс території, який по відношенню до об’єкта виступає як фактор розміщення,
є фактором територіального розвитку, їх сукупність є потенціалом
територіального розвитку. Ресурси та інші явища, що визначають територіальний
розвиток, але перебувають за межами даної території, є умовами територіального
розвитку” [75, с.29].
Як правило, фактори мають чітко виражений кількісний формат, а умови на
описовому рівні, наприклад у системі „сприятливі-несприятливі”,
„визначальні-нейтральні” та здебільшого визначаються з допомогою бальної
оцінки.
Природні умови – це зовнішні чинники. Під економічними умовами слід розуміти
ринкову кон’юнктуру світу, економічна політика держави, інвестиційна
привабливість.
Під соціально-культурними умовами слід розуміти ментальність, етнічну
мозаїчність, культурну строкатість, релігійність території. Наприклад, в
релігійній макроструктурі Європи Україна одночасно територіально належить до
католицьких, православних та мусульманських осередків вірувань. З одного боку
це несе в собі певну загрозу, оскільки можливі конфлікти на цьому підґрунті та
й державну політику в таких умовах складніше проводити, оскільки потрібно
рахуватися із більшим різноманіттям думок. Наприклад, намагання України
вступити в НАТО може отримати рішучий соціальний опір з боку мешканців Сходу та
Півдня України. І навпаки, будь-які кроки на зближення з Росією викличуть різко
негативну реакцію з боку жителів Західної України. В Україні суспільство вже
давно „політично поляризоване”.
Взагалі виокремлення тих чи інших видів умов залежить від цілей дослідження.
Наприклад, при необхідності можна виділити політичні чи правові умови або
інше.
У геополітиці особливого значення набуває ресурсний фактор, який відображається
ресурсами території. Ресурси території в свою чергу можна розділяти на
просторові, природні та суспільні.
Територія (площа), грошова оцінка ПРП, ВВП, обсяг інвестицій, енергоспоживання,
етнічна мозаїчність і т. д. є лише внутрішніми чинниками суспільно-географічних
об’єктів (у нашому випадку держави), а не їх суттю.
Спробуємо дати математичну оцінку чинників, що визначають геополітичну ситуацію
в Європі. Будемо виходити із обмеженої кількості основних показників, що
відображають потенційні можливості і рівень розвитку окремих країн чи груп
країн. За основу візьмемо чотири показники: площу території країни, кількість
населення, обсяг спожитих енергетичних ресурсів за рік та ВВП за ПКС. Для
зручності всю сукупність даних представимо у вигляді таблиці (див. табл. Б.1).
Згідно із запропонованою методикою введемо та розрахуємо деякі показники для
безпосереднього аналізу.
Ми пропонуємо всі географічні чинники, що визначають політичне буття держави
розділити на такі групи:
- історико-геополітичні чинники (тут слід прослідкувати трансформацію
геополітичного положення держави);
- просторові (кількісні ознаки параметрів держави);
- суспільно-географічні (сукупність кількісних та якісних показників, що
визначають територіальну організацію соціосфери);
- природничі (природні умови і природно-ресурсний потенціал).
2.1 Геополітичний розвиток України та становлення геополітичної думки в Україні
Історизм – один із традиційних підходів в географії. Хоча в географії є
намагання описувати історичні географічні процеси і явища за вже встановленими
часовими рамками, наприклад, цивілізаційний або формаційний підхід, проте кожна
наука має свої особливості і повинна власне сама періодизувати історію для
більш об’єктивного опису географічних явищ.
Тому можна говорити і про важливість історико-геополітичного аналізу. Особливої
уваги заслуговує історизм стосовно розвитку геополітичної думки та особливостей
геополітичного розвитку України. На нашу думку, найбільш принципові моменти
геополітичного розвитку можна представити чотирма етапами, що приведені нижче.
Первинна організація слов’янських політичних інститутів
Цей період слід розділити на два часові відрізки: Київська Русь,
Галицько-Волинське князівство. Етап Київської Русі один із доленосних в історії
України, адже саме в цей час відбулись кардинальні зм
- Київ+380960830922