РОЗДІЛ 2
ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ СТАНОВЛЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ РАДІОЕКОЛОГІЇ В СРСР ТА
УКРАЇНІ ЯК СКЛАДОВОЇ РАДІОБІОЛОГІЇ
У ході розвитку цивілізації кожна наука виникає, досягає своїх вершин, потім
розпадається на кілька частин або зливається з іншими науками, а інколи втрачає
актуальність, виконавши свою роль.
До ХІХ ст. свої соціальні і виробничі потреби людство задовольняло за рахунок
метафізичних наук. Достатньо було того, що в них описували світ, який оточує
людину, як ізольовані матеріальні об’єкти, що не змінюються від початку свого
виникнення. Але вже в середині ХІХ ст. такі уявлення стали суперечити реаліям
життя та виробничій діяльності людини. У відповідь на це виникли нові наукові
напрями – такі, як еволюційне вчення, генетика, мікробіологія та багато ін. У
цей період у сфері науки почали домінувати напрями, головною ідеєю яких стало
дослідження розвитку всіх природних об’єктів та явищ. З розвитком цивілізації
на зміну цій ідеї прийшла нова – ідея взаємозв`язку і взаємозумовленості
структур і явищ природи. Якраз це і стало періодом становлення і формування
сучасної екології. Термін „екологія” вперше запропонував німецький біолог Е.
Геккель у 1866 році. В перекладі з грецької слово „оікоs” означає дім. Тобто
екологія – це наука про „дім”, природу, що оточує нас. Але поступово зміст
екології розширювався, змінювалося її місце в системі наук. Із суто біологічної
науки „вона трансформувалася в науку про структуру та функцію природи в цілому,
науку про біосферу, науку, що вивчає місце людини на нашій планеті, науку про
взаємозв’язки всього живого на нашій планеті між собою та з довкіллям” [1].
Сьогодні екологію розглядають як міждисциплінарну науку, що взяла на озброєння
всі методи теорії систем. Таким чином вона опинилася на перехресті біологічних
і гуманітарних наук. За визначенням М.Ф.Реймерса, до складу сучасної екології
входить 39 розділів, а сама вона тісно пов’язана з 70 великими науковими
дисциплінами. Отже, становлення екології як науки є наслідком розвитку
цивілізації, науково-технічного прогресу та якісної зміни місця людини в
природі.
Відомо, що досягнення науково–технічного прогресу істотно впливають на
визначення темпів соціального і економічного розвитку суспільства. Історичний
досвід минулого свідчить, що соціальні зміни та економічні реформи мають
значний вплив і на розвиток дослідницької справи. Гортаючи книгу історії науки,
ми чітко бачимо, що кінець ХІХ і ХХ ст. увійдуть в історію цивілізації як
період великих відкриттів у галузі фізики, біології, медицини, атомної
енергетики, розробки і створення озброєння нового типу. Ці досягнення створили
умови появи багатьох нових напрямів науки взагалі і радіології, радіобіології
та радіоекології зокрема.
Теоретичною основою радіоекології є класична радіобіологія, яка вивчає первинні
механізми впливу іонізуючого опромінення на живі організми різної будови і
рівня організації взагалі і тісно повязана з біофізикою. Сучасна загальна
радіобіологія являє собою комплексну міждисциплінарну галузь біологічної науки
з чітко виділеними окремими напрямами, в тому числі і сільськогосподарською
радіобіологією [1, 80,95,97,147,270].
На сучасному етапі розвитку цивілізації сільськогосподарська радіоекологія
являє собою самостійний напрям загальної радіаційної екології. В свою чергу
радіоекологія є складовою частиною радіобіології і екології, що вивчає
взаємодію радіонуклідів з екосистемами: розподіл і процеси кругообігу
радіонуклідів за участю продуцентів, консументів і радіонуклідів, міграцію їх
між ланками трофічних ланцюгів наземних та водних екосистем, розподіл доз
опромінення біологічних компонентів у просторі та часі. Одним із головних
завдань радіоекології є виявлення найбільш критичних ланок, вміст радіонуклідів
у яких значно вищий, ніж в інших, створення математичних моделей міграції
радіонуклідів по трофічним ланцюгам та встановлення безпечних рівнів вмісту в
навколишньому середовищі [147,271].
Ось як визначає суть науки радіоекології академік НАН України Д.М.Гродзинський
у роботі „Радіобіологія рослин” [53]. Він пише: „Несколько автономное положение
занимает радиоэкология – наука о распространении радионуклидов по элементам
экологических систем – почвам, природным водам, растениям, животным и так далее
– и об экологическом значении радиационного фактора, обусловленного попавшими в
среду радионуклидами. Автономность этой области радиобиологии вытекает из того,
что её ведущей методологией исследования является экология, хотя первопричина
экологических изменений под влиянием радионуклидов – радиобиологические
эффекты, относящиеся к области радиобиологии растений”.
Таким чином, навіть короткий аналіз значень термінів „радіоекологія” і
„радіобіологія” свідчить, що ці розділи науки виникли в процесі розвитку
цивілізації на базі досягнень науково-технічного прогресу та природничих наук,
які дали початок біології і екології. Їхнє історичне формування проходило під
впливом конкретних учених, що відповідали на постійно виникаючі запити
науково–технічного прогресу.
2.1. Етапи розвитку радіобіології – теоретичної основи радіоекології
Перший період. Народження радіобіології як самостійної науки пов’язане з
великими відкриттями в галузі фізики, а формування і становлення її як
самостійної галузі науки відбувалося за кілька періодів. Початковий період
розпочався у 1895 році, коли німецький фізик В.К.Рентген описав і опублікував
праці про невідомі Х–промені, які потім були названі його ім`ям. Рентгену
допоміг випадок. 8 листопада 1895 року він закінчив пізно ввечері експеримент у
лабораторії фізичного інституту Вюрцбургського університету і, погасивши
- Київ+380960830922