РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Предметом наших досліджень був новий поліфенольний екстракт з надземної частини
Лядвенцю рогатого під умовною назвою «Локорин».
Екстракт “Локорин” за фізичними властивостями за нормальних умов є порошком
світло-жовтого кольору, зі специфічним запахом, добре розчинний у воді і
розбавленому спирті, важко розчинний у 95% спирті та нерозчинний у ефірі і
хлороформі [55].
Якісний та кількісний склад екстракту “Локорину” встановлено з використанням
фітохімічних та фармакогностичних методів на кафедрі фармакогнозії НФаУ.
Препаратами порівняння при вивченні протизапальних властивостей екстракту
«Локорин» були: таблетки диклофенаку натрію (ФК “Здоров’я”, м.Харків) в дозі 8
мг/кг (ЕД50) та гранули кверцетину (НВЦ «Борщагівський ХФЗ», м. Київ) в умовно
терапевтичній дозі 5 мг/кг [68, 94].
Вибір в якості препарату порівняння диклофенаку натрію пояснюється тим, що він
є класичним інгібітором ЦОГ, має широкий спектр фармакологічної дії та часто
використовується для лікування захворювань запального ґенезу. Флавоноїд
кверцетин є інгібітором ЛОГ і призначається при комбінованому лікуванні
запальних захворювань, в тому числі артритів, артрозів, алергічних
захворюваннях шкіри та слизових оболонок; серцево-судинних захворюваннях і
профілактиці атеросклерозу [68].
При вивченні анальгетичної активності екстракту «Локорин» в якості
референс-препарату був використаний анальгін (ФК “Здоров’я”, м.Харків) в дозі
55 мг/кг (ЕД50), а при дослідженні жарознижувальної дії АСК (ФК “Здоров’я”,
м.Харків) в дозі 50 мг/кг (ЕД50) і диклофенак натрію в дозі 5 мг/кг [30, 68,
94].
Препаратом порівняння при вивченні гепатозахисних властивостей досліджуваного
екстракту був біофлавоноїдний гепатопротектор силібор з плодів розторопші
плямистої (ФК “Здоров'я”, м. Харків,) у дозі 25 мг/кг(ЕД30) за гепатозахисною
дією. Дослідження антиокиснювальних та мембраностабілізувальних властивостей
екстракту «Локорин» проводили в порівнянні з класичним антиоксидантом ліпідної
фази Ь-токоферолом (АТ “Київський вітамінний завод”, м. Київ) в дозі 50 мг/кг
(ЕД50) [68, 94].
На першому етапі фармакологічних досліджень (рис. 2.1.) були проведені
скринінгові дослідження протизапальної дії, яка включає антиексудативну,
анальгетичну та жарознижувальну активності поліфенольного комплексу «Локорин»
та встановлено ЕД50 за протизапальною дією.
Вивчення антиексудативної активності екстракту „Локорин” проведено на моделі
гострого асептичного запалення задньої кінцівки у щурів масою 200-220 г, яка
дозволяє дослідити його спроможність інгібувати циклооксигеназний шлях
перетворення арахідонової кислоти. Експериментальним тваринам вводили 0,1 мл 1%
розчину карагеніну субплантарно [158]. За 1 годину до введення флогогену щурам
внутрішньошлунково вводили екстракт „Локорин” в дозах 10, 25, 50, 100 та 200
мг/кг і препарати порівняння. Тваринам контрольної групи вводили дистильовану
воду. Розмір набряку вимірювали через 1; 2, 3, 4, 5 та 24 години після введення
карагеніну за допомогою онкометра.
Антиексудативну активність розрахували за формулою:
А= 100%-[( Р досл/ Р контр)·100], де (1.1)
А – антиексудативна активність, %;
Р контр. – середня різниця в об’ємі набряклої та здорової лапи в контрольній
патології;
Р досл. - середня різниця в об’ємі набряклої та здорової лапи в дослідній
групі.
І етап
ІІ етап
ІІІ етап
ІVетап
Рис. 2.1. Етапи та основні методи фармакологічних досліджень поліфенольного
екстракту «Локорин».
Анальгетичну активність вивчали на щурах на моделі «оцтовокислих корчів», яка
пов'язана з пригніченням синтезу та вивільненням таких альгогенів, як ПГ,
кініни та біогенні аміни [30]. Корчі викликали введенням щурам масою 180-200 г
0,75% розчину оцтової кислоти в дозі 1 мл на 100 г маси тварини
внутрішньочеревинно. Підрахунок корчів проводили через 15 хвилин після введення
оцтової кислоти впродовж 20 хвилин. Досліджувану субстанцію в дозах 10, 25, 50,
100 та 200 мг/кг та препарати порівняння вводили внутрішньошлунково за 1 годину
до введення подразника.
Анальгетичну активність визначали за формулою:
А=100%-[( С досл/ С контр)·100], де (1.2)
А – анальгетична активність, %;
С контр. – кількість корчів в групі контрольної патології;
С досл. – кількість корчів в дослідній групі.
Вивчення жарознижувальної активності проводили на щурах на моделі «молочної
лихоманки», яку викликали внутрішньом’язовим введенням щурам масою 200-220 г
кип’яченого, знежиреного та охолодженого до 370С молока з розрахунку 1 мл на
100 г маси тварини [30]. Досліджуваний екстракт в дозах 10, 25, 50, 100 та 200
мг/кг і препарати порівняння вводили внутрішньошлунково на фоні максимального
збільшення температури, при лихоманці, викликаній молоком, через 4 години.
Температуру виміряли щогодини впродовж 3 годин в прямій кишці.
Жарознижувальну активність розраховували за формулою:
де (1.3)
А – жарознижувальна активність, %;
В – зміна температури тіла щурів контрольної групи в порівнянні з вихідним
фоном, t0С;
С - зміна температури тіла щурів дослідної групи в порівнянні з вихідним фоном,
t0С.
На наступному етапі нашого дослідження проводилось поглиблене дослідження
антиексудативної активності екстракту «Локорин» на моделях запалення задньої
кінцівки у щурів з використанням різних флогогенів [30, 169]. В якості
флогогенів використовували 0,1 % розчину гістаміну та 2% суспензії зимозану,
які вводили субплантарно з розрахунку 0,1 мл на тварину масою 180-200 г.
Досліджуваний екстракт та препарати порівняння вводили за 1 годину до введення
флогогену. Розмір набряку вимірювали в динаміці через 0,5; 1,0; 2,0