РОЗДІЛ 2. Лексико-семантична і структурна характеристика особових найменувань у чарівній казці
Номінативні парадигми, виділені на основі запропонованої М. Новиковим класифікації, охоплюють казкові оніми та одиниці позаонімної номінації, до яких відносимо апелятиви, дескрипції та назви - замінники імені (евфемізми). Ядро парадигми, а отже і ряду як її складника, становлять власні назви; інші одиниці, що відображають кореферентні зв'язки у структурі казки, належать до периферії. Цей підхід визначає порядок аналізу НО у межах визначених парадигм та рядів.
2.1. Номінативна парадигма "позитивні герої"
До номінативної парадигми "позитивні герої" належать НО, що називають персонажів, яким притаманні героїчні, благородні вчинки. У російській фольклористиці цей тип персонажа прийнято визначати як герой-богатир. Ця НП може містити найменування позитивних жіночих і чоловічих персонажів. Як зазначає С. Лавриненко, "головними позитивними героями українських фантастичних казок найчастіше виступають особи чоловічої статі. Проте зустрічаються і привабливі жіночі образи, що втілюють ідеалізовані народом риси зовнішньої, внутрішньої краси" [117, 118]. С. Лазутін стверджує, що "у чарівній казці розроблена спеціальна поетика створення незвичайного героя. Одним із прийомів цієї поетики є розповідь про надзвичайне народження майбутнього героя" [119, 20]. Іншим важливим прийомом дослідник вважає прийом завдань, який "відіграє значну роль у створенні образів героїв та у підсиленні драматизму казки, підвищенні її психологічної напруженості" [119, 24]. Персонажі саме цього функціонального типу ідентифіковані у казці особовими іменами, що зумовлює відповідний ступінь їх індивідуалізації.
Жіночі найменування порівняно з чоловічими функціонують у значно меншій кількості опрацьованих текстів. Досліджувані НО належать до пропріальних і загальних назв. У межах НП "позитивні герої" виділяємо дві групи - групу чоловічих і жіночих імен та відповідні номінативні ряди, що охоплюють імена близьких за суттю дійових осіб.
Ядро цієї парадигми складають як антропоніми (їх варіанти), поширені у реальному іменнику, так і оніми, притаманні передовсім чарівній казці, семантика яких зберігає яскраво виражену внутрішню форму імені.
2.1.1. Чоловічі найменування у НП "позитивні герої"
Онімний пласт лексики в українській чарівній казці репрезентують імена, наявні в реальному антропоніміконі, як-от: Іван, Петро, Дем'ян, Штефан, Василь, Францко. Такі НО лише ідентифікують героя, не виявляючи його функціональної здатності. Подекуди вони вживаються як основні НО, а інколи співвідносяться з відповідними казковими антропонімами (КА) чи входять до їх складу. Найуживанішим виступає Іван та похідні від нього варіанти. Виявлено окремі запозичення з польської мови Jasio, Jaњ, які є варіантами імені Ян, зі словацької - Янош. У згаданих мовах вони є відповідниками антропоніма Іван. Загалом ім'я Іван (Иван, Iwan, Jwan, Ywan) зафіксовано у 20 текстах, Иван Иванович - у 4, зменшено-пестливі варіанти Іванко, Іванцьо у 3, Jasio, Jaњ - у 5. Крім того, цей антропонім і похідні від нього утворення і запозичені варіанти (Іванко, Івасек, Янко, Янош) входить до складу 25 полікомпонентних найменувань (Іван Покоти-горошок, Іван Вітер, Іван-Царевич тощо).
Зважаючи на поширеність згаданого імені, насамперед розглянемо той сегмент НП, у якому виявлено функціонування цього оніма як самостійної назви або у структурі інших найменувань. При цьому проаналізуємо певні НР чи окремі КА. Для репрезентації цих рядів обираємо семантично наповнений антропонім, який особливо повно й рельєфно відбиває функціональну специфіку відповідних казкових образів.
НР "Телесик". Казковий образ Телесика ґрунтується на обрядовій основі: у слов'ян існував звичай молодим у першу шлюбну ніч підкладати у постіль дерев'яну ляльку або оцупок, загорнений у пеленку [251, 72]. Вірогідно, перетворення полінця на хлопчика у казці є метафорою народження дитини за сприяння надзвичайних сил. Проте це не дає змоги повністю вмотивувати називання героя. В опрацьованих текстах НР "Телесик" складають антропоніми: Телесик, Івасек-Кутасик, Іванко-Балабанко, Іван-Балабанчик, Івасек, синок Іванко. Вони позначають фантастичного героя, витесаного з деревини, і є різними за структурою та семантикою. Здебільшого це демінутиви, утворені за допомогою зменшено-пестливих суфіксів -ик (-ек), -к(о), -чик, що називають особу дитячого віку.
Не розкриває внутрішньої форми імені Телесик контекст уживання: И назвали того сина Телесиком. От росте той син, та й росте - и такий гарний, що ні здумать, ні згадать - тільки в казці сказать! [Рудч.: ІІ, 39]. Проблема витлумачення значення цієї НО зумовлена передовсім нез'ясованістю семантики слова-основи, на базі якого виник онім. Лексема сучасної української мови, яка вірогідно стала основою для творення цього КА, це дієслово "телесуватися, -уюся, -уєшся, недок., розм. Потикатися, кидатися то в один бік, то в інший. *Образно" [33, 1237]. Якщо припустити, що саме ця лексична одиниця могла мотивувати аналізований КА, то внутрішня форма імені вказує на таку характеристику персонажа, як рухливість, неспокій тощо. У територіальних говірках зафіксовано лексему телесний, що означає "безтілесний" [157: ІІ, 283], від якої теж могло бути утворене найменування, оскільки, за сюжетом, персонажа змальовано деревиною, тобто безтілесним. У словнику М. Фасмера зафіксовано лексеми тел(ьпень), тельпеш, що означають "здорова дитина". І услід за О. Шахматовим етимолог пов'язує їх зі словом телепень. Сюди ж вчений відносить і лексему тельпух, яка має значення "пень, обрубок; неповоротка людина" [231: IV, 40]. Тому, зважаючи на специфіку образу Телесика, цілком вірогідним видається походження аналізованого КА від наведеного ряду лексем, семантика яких безпосередньо пов'язана зі словами дитина, деревина, пень.
З іншого боку, зважаючи на назви цього НР (Балабанко, Кутасик, Балабанчик) можна зробити висновок, що Телесик - це оказіональне утворення, що вж
- Київ+380960830922