Конституційно-правовий статус органів виконавчої влади України

РОЗДІЛ 2. Конституційно-правовий статус окремих елементів системи органів виконавчої влади України
2.1. Місце Кабінету Міністрів України в конституційній системі стримувань і противаг України як основа його конституційно-правового статусу...........99
2.2. Механізм реалізації конституційно-правового статусу Кабінету Міністрів України.....................................................................................108
2.3. Особливості структури конституційно-правового статусу центральних органів виконавчої влади України....................................................139
2.4. Структурна характеристика конституційно-правового статусу місцевих органів виконавчої влади України....................................................145
Висновки до розділу 2...................................................................162
ВИСНОВКИ..............................................................................168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .........................................176
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. З метою гарантування і підвищення рівня демократії у суспільстві та державі в статті 6 чинної Конституції України був запроваджений такий конституційно-правовий принцип, як принцип розподілу влад. Втілення в життя даного принципу тісно пов'язано з організацією і функціонуванням виконавчої влади. Необхідно погодитись, що одними із найгостріших проблем, вирішення яких стоїть на порядку денному перед сучасною українською державою, є проблеми, пов'язані саме з реалізацію виконавчої влади та побудовою системи органів, які її здійснюють, адже в наслідок реалізації виконавчої влади відбувається прямий і безпосередній вплив на процеси суспільного розвитку. Особливого значення, при вирішенні проблем пов'язаних з виконавчою владою, набуває необхідність вивчення, теоретичного аналізу, осмислення базових основ, а також якісного нормативно-правового регулювання статусу складових елементів системи органів виконавчої влади України. Конкретніше, така необхідність обумовлена суто практичними потребами підвищення якісного рівня діяльності системи органів виконавчої влади України та її змістовної переорієнтації на реалізацію прав та свобод людини і громадянина.
Аналіз сучасного стану теоретичної та практичної розробки питання статусу органів виконавчої влади України дозволяє виявити деякі проблемні моменти, які необхідно розглянути і запропонувати шляхи їх вирішення. Зокрема, мова йде про збереження впливу старих підходів і методів у теоретичному аналізі феномену виконавчої влади, існування прогалин та суперечностей у правовому регулюванні питань пов'язаних із діяльністю органів виконавчої влади України, Так, досі не прийнято Закон України "Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади", актуальними залишаються питання конституційності окремих положень нещодавно прийнятого Закону України "Про Кабінет Міністрів України", очевидним є застарілий характер Закону України "Про місцеві державні адміністрації".
Завдяки вищій юридичній силі Конституції України та тому, що норми конституційного права які врегульовують основи правового статусу органів виконавчої влади України носять основоположний характер, ми можемо стверджувати, що особливого, пріоритетного значення у процесі дослідження феномену виконавчої влади набуває розгляд саме конституційно-правового статусу органів виконавчої влади України. Дослідження конституційно-правового статусу органів виконавчої влади України стає особливо актуальним у контексті потреби наступного вдосконалення конституційно-правового регулювання суспільних відносин в Україні більшість з яких пов'язані саме з конституційно-правовим статусом органів виконавчої влади. Незавершений характер носить і започаткована у 1998 році адміністративна реформа в Україні, подальша реалізація якої неможлива без наукового обґрунтування, чіткого розуміння конституційно-правового статусу органів виконавчої влади та його якісного нормативно-правового забезпечення.
Наведені фактори зумовлюють необхідність наукових розробок та практичних рекомендацій у досліджуваній сфері, а також свідчать про її актуальність.
Про актуальність обраної теми кандидатської дисертації свідчить також ступінь наукової розробки проблеми дисертаційного дослідження. Слід вказати, що в науці конституційного права проблемні моменти пов'язані з виконавчою владою розглядаються давно. Фактично, проблемами виконавчої влади займалися ще автори доби античності. Так, теоретично вичленити виконавчу владу як одну з основних форм держаної влади спробував Аристотель [88], а Полібій, в свою чергу, вперше спробував обґрунтувати місце та значення органів виконавчої в системі інших органів державної влади [95].
Подальше вивчення виконавчої влади тісно пов'язано з розвитком теорії розподілу влади, яка виникла в період буржуазних революцій XVII-XVIII ст. У ракурсі розробки даної теорії її основоположники, Джон Локк [92] та Шарль Луї Монтеск'є [39], вперше сформували і запровадили в науці поняття виконавчої влади. У науковій полеміці з приводу теорії розподілу влади взагалі та розуміння виконавчої влади зокрема, які мали місце в творах таких мислителів як: Томас Гобс [89], Жан Жак Руссо[48], Георг Фрідріх Гегель[101], Джеймс Медісон [99], Томас Джефферсон [20], сформувалось сучасне розуміння виконавчої влади, як функціонально та структурно відокремленого, проте органічного компоненту єдиної державної влади, що не існує поза її межами і є по суті підсистемою державної влади. Таке розуміння було логічно обґрунтовано та запропоновано в працях вітчизняних сучасних теоретиків держави і права, конституціоналістів та адмінстративістів - О.Ф. Фрицького [53], А.З. Георгіци [17], В.М. Шаповала [60], В.Б. Авер'янова [1], О.Д. Крупчана [31] та російських фахівців - Л.М.Ентіна [63], В.Є. Чиркіна [56], А.О. Мішина [38], С.А.Авакяна [110].
Необхідно зазначити, що за радянської доби в державному праві СРСР, а відповідно і УРСР, на противагу теорії розподілу влад панувала так звана "теорія повновл