РОЗДІЛ 2
Міжнародно-політичний аспект американської ідентичності в ХХІ столітті
2.1. Новітні міжнародно-політичні дилеми Америки: націоналізм, імперіалізм, глобалізм
Ідентичність американської системи на момент початку ХХІ століття переживає трансформацію. Для Америки - це природній історичний етап розвитку державності і її ідеологічної інфраструктури. Існує гіпотеза, і навіть цілий проект ХХІ століття як нового американського століття. Але "що таке американське" і "хто такі американці" з культурно-етнічної, мовної, історичної точок зору - питання, на які існують різні, часом протилежні відповіді, насамперед в самій Америці. Ідентичність є суспільним феноменом конвенційного характеру. Так, безумовно, існують об'єктивні формаційні чинники і етимологічні джерела, але в умовах багатоманітної мозаїки культур і субкультур основні національні переконання є плодом певного консенсусу еліт і суспільства, предметом суспільного договору. Еволюція американської ідентичності виявилась в історичному сенсі складним, багатоступеневим і мультифакторним процесом. Нас найбільше цікавить актуальний стан речей в площині будівництва ментальної і символічної архітектури американського суспільства і - як це відображається на зовнішньому вимірі американської держави. Ми розглянемо як внутрішньосоціетальні чинники, так і міжнародно-політичні фактори, які впливають на трансформацію американської ідентичності в їхньому взаємозв'язку і взаємодії. Вважаємо, що такий інтеракціоністський підхід буде найбільш адекватним для аналізу досліджуваного явища.
Відповідно до поглядів американського вченого Л. Фоллерса, автора книги "Антропологія національної держави", найскладніші проблеми держави найчастіше пов'язані не з економікою, політикою чи обороною, а з нематеріальними, невловимими символами. Всі найуспішніші нації мали безліч стрижньових символічних елементів, які слугують їхнім громадянам своєрідними "критеріями істини". Ці символи заохочують лояльність, конкретизують почуття національної гідності і самоповаги, а також створюють етичну основу для суспільної участі в національній обороні, політиці і функціонуванні соціальних і економічних інститутів [77].
Питання національної ідентичності однаково важливі як для держав, які щойно з'являються на геополітичній мапі, так і для зрілих суб'єктів світової політики. Національна ідентичність - це база, з якої можна здійснювати подальші політичні операції. Оформлення національної ідентичності на концептуальному і праксеологічному рівнях ускладнюється, якщо держава складається з кількох культурних, лінгвістичних і релігійних спільнот. Перед такими державами не стоїть питання, чи бути їм багатокультурними, чи ні. Множинність культур вже є нав'язаним історичними обставинами фактором [78; 79, с. 14-19].
В таких випадках держава, суспільство і індивіди мають робити вибір між різними культурними акцентами в системі освіти, в системі творення загальнонаціональних символів і ідеалів. Якщо та чи інша ідентичність не враховується в наративному і дискурсивному вимірах політичного процесу держави, у її носіїв виникає почуття відчуження [79, с. 8-23]. Цей стан може надалі втілитися у політичній програмі, яка буде спрямована проти суспільства і держави. Так з'являються терористичні і сепаратистські ідеології [80; 81, с. 161-192]. У випадку Радянського Союзу напередодні його розпаду суспільство охопив стан практично повного розчарування в своїй державній системі. Делегітимаційні впливи, які походили з середини керівної сили держави і парадоксальним чином були спрямовані проти неї самої, результатували в тотальному запереченні перспективи радянської системи. В радянському суспільстві не проводили асоціативного зв'язку між критикою Комуністичної партії і деконструкцією культурно-символічної системи, яка давала великі позитивні і творчі плоди [82, с. 126-173]. Надмірність критики не усвідомлювалась, оскільки в свідомість радянського суспільства було запроваджено ментальний вірус нової утопії. Відсутність традиції філософського і критичного осмислення актуальних подій призвела до довгострокових деструктивних наслідків [83, с. 198-217; 85; 38, с. 279-298].
З проблемами аналогічної природи і схожої етимології сьогодні має справу американське суспільство і його політичний істеблішмент. Національна ідентичність Америки змінювалась протягом ХХ століття. Лише у вісімнадцятому столітті колоністи стали ототожнювати себе не лише з британськими колоніями, але і з новою країною, яка на базі колоній була заснована. Отримання незалежності поступово призвело до оформлення поняття "американський народ". Не випадково події, які у вітчизняній літературі традиційно називають як Війну за незалежність, в офіційній американській історіографії визначаються іншою понятійною конструкцією - Американська революція. В оригінальній американській назві робиться більший акцент на тому, що розпочались кардинальні зміни в суспільній свідомості британських колоністів в напрямку розрізнення європейських впливів і нової американської культурної реальності. Після Громадянської війни поняття національної ідентичності зробилось превалюючим, і з цього історичного етапу починається ера американського націоналізму.
Наступною, дуже важливою віхою є Перша світова війна. Німецький філософ Герман фон Кайзерлінг розглядає світову війну як найважливішу подію в історії Сполучених Штатів Америки. "До світової війни, - пише Кайзерлінг, - Америка розглядала себе як колонію або як одну із частин єдиного західного світу. Але потрясіння, викликане війною, принесло американцю усвідомлення свого американства; воно дозволило йому зрозуміти і відчути, що він має душу, притаманну особливому, виключному народові" [86, с. 85].
В 1960-х роках рівень впливу єдиної американської національної ідентичності став падати. Загрозу єдності сформували транснаціональні, бінаціональні і субнаціональні ідентичності. Події 11 вересня повернули американській ідентичнос