РОЗДІЛ 2
ВИЗНАЧЕННЯ ФОРМИ ПОТЕНЦІЙНОЇ ПОВЕРХНІ СКОВЗАННЯ В БОРТАХ ЗОВНІШНІХ ВІДВАЛІВ
2.1. Дослідження факторів впливу на ризики деформування ярусів при зовнішньому відвалоутворенні у складних гірничо-геологічних умовах
Для ринкової економіки проблема прийняття ефективних технологічних рішень в умовах появи можливих несприятливих подій, які можуть привести до економічних втрат, займає одне з центральних місць. Неможливість з точністю до 100% спрогнозувати майбутнє вимагає ухвалення рішення в умовах невизначеності, що породжує ризики.
Аналіз розвитку методів оцінки і керування ризиками, які використовуються зарубіжними підприємствами свідчить, що з початку 90-х років минулого століття спостерігається масове впровадження на практиці різноманітних моделей для оцінки збитків від різних видів ризиків 28, 43, 63, 64, 72, 117, 119, 123, 126, 128]. Головною причиною цього стало зростання невизначеності результатів, яке є наслідком глобалізації процесів у економіці та зростання складності сучасних підприємств.
У сучасній вітчизняній практиці поняття "ризик", "невизначеність", "аналіз ризиків", "керування ризиками" з'явились недавно та у більшій мірі в якості додатку до економічної галузі. Лише в останні роки ці поняття адаптовані щодо умов гірничого виробництва та є невід'ємною складовою ймовірнісного підходу при прийнятті технологічних і економічних рішень.
Гірниче виробництво завжди було відоме як виробництво з високим рівнем ризику. Це пов'язано з трьома основними аспектами [119].
По-перше, на підвищення рівня ризику впливають технологічні, геологічні, гірничо-технічні, реологічні фактори. По мірі відпрацьовування родовища постійно змінюються, в основному погіршуються, гірничо-геологічні умови його розробки. Збільшується негативний вплив гірничо-збагачувальних підприємств на екологію, посилюються вимоги до охорони навколишнього середовища. Крім того, існують характерні тільки для гірничих підприємств: ризик непередбачених змін якості корисних копалин; ризик зниження експлуатаційної надійності стійкого стану відкритих гірничих виробок у часі; економічні збитки від деформування уступів, бортів кар'єрів і відвалів, що знаходяться в експлуатації.
По-друге, гірниче виробництво характеризується значною капіталоємністю. Крім необхідності використання багатовартісного гірничо-транспортного та бурового устаткування для безпечного ведення гірничих робіт необхідна наявність відповідних технічних служб, що контролюють стійкий стан розроблювальних ділянок корисних копалин і техногенних масивів, якими є зовнішні і внутрішні відвали. Створення ефективних систем геомеханічного і гірничо-екологічного моніторингу, заснованого на використанні нових комп'ютерних технологій, також вимагає вкладання значних коштів.
Третім аспектом, що у значній мірі визначає підвищений ризик гірничо видобувних підприємств, є значні терміни будівництва та експлуатації відкритих гірничих виробок. У зв'язку зі зростанням вартості відчужуваних земель та їх дефіцитом намітилася тенденція розконсервації та збільшення висоти існуючих відвалів, що у свою чергу, потребує ретельного аналізу стану масиву, урахування можливих ризиків деформування ярусів у процесі нарощування висоти відвалу.
Далі природно формалізувати міру можливості попадання у таку ситуацію. Тобто мірою ризику деформування є ймовірність реалізації несприятливої події. Але недостатньо лише констатації факту наявності невизначеності та ризику. При проведенні гірничих робіт на будь якому етапі залишається актуальною задача ідентифікації, аналізу, кількісної оцінки та керування ризиками.
Процес керування ризиками можна поділити на п'ять етапів. На кожному з етапів вирішується визначений тип задач із залученням відповідних математичних методів (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Основні етапи, задачі та методи керування ризиками при плануванні та виконанні відвальних робіт
№ЕтапиЗадачіМетодиІІІІІІ1.Формулювання мети керування ризикамиДетальний аналіз ризиків; визначення найбільш значимих ризиків; оцінка інтегральних факторів, які створюють ризики.Статистичний
та ймовірнісний аналіз.2.Якісний аналіз (ідентифікація ризиків)Визначення потенційних зон ризику і ризикоутворюючих факторів, що супроводжують процес відвалоутворення; прогнозування можливих негативних наслідків виявлених ризиків.Аналіз наявної інформації; збирання нової інформації; евристичні та експертні методи якісного аналізу; статистичний та ймовірнісний аналіз.3Кількісний аналізПрогнозування показників, що впливають на рівень ризику; динаміки їх зміни; аналіз чутливості. Імітаційне моделювання; експертні методи, методи нечіткої логіки; побудова функцій розподілу ймовірностей.4.Вибір методів впливу на ризикВизначення можливого розміру збитків від ризиків деформування; формування основних напрямків мінімізації ризику.Розробка рекомендацій по зниженню ризиків деформування та контролю за їхнім виконанням.
5.Аналіз ефектив-ності прийнятих рішень та коригуван-ня мети керування ризикамиВизначення відповідності розроблених заходів щодо нормативної документації; розробка рекомендацій по зниженню ризиків та контролю за їх виконанням; коригування раніше поставлених завдань керування ризиками.Аналіз ефективності прийнятих рішень та їх оперативне коригування за необхідністю; оцінка динаміки кількісних показників стійкості з урахуванням впливів зовнішніх та внутрішніх факторів.
Аналіз ризиків деформування відвалів виконується в такій послідовності [90]:
1) виявлення внутрішніх та зовнішніх факторів, які збільшують або зменшують конкретний вид ризику;
2) аналіз виявлених факторів;
3) встановлення припустимого рівня ризику;
4) аналіз окремих ситуацій за обраним рівнем ризику;
5) розроблення заходів щодо зниження ризику;
6) кількісний аналіз конкретного ризику.
Підсумком перших трьох етапів є визначення найбільш істотних ризикоутворюючих факторів.
Найбільш розповсюдженими методам