розділ 2.2), відзначаємо у візуалятивів наявність таких рис, які відповідають ознакам трьох зон поля - центру, периферії та дифузії7. "Універсальною структурою ЛСП є структурна організація, яка передбачає наявність ядра, периферії та перехідної зони між ними" [96, 28].
З'ясуємо категоріальні визначення та класифікаційні критерії структурних зон ЛСП ВС [185, 127 - 128]. Необов'язково, щоб конституенти лексико-семантичного поля візуального сприйняття володіли абсолютно всіма визначеними в теоретичній частині дисертації зональними ознаками, достатньо відповідності лише найбільш тенденційним з них [9, 132; 172, 60 - 62].
Центр ЛСП ВС містить коституенти, що сприяють відмежуванню досліджуваного поля від інших полів у системі мови і є лексемами, які найбільш системно відповідають його ознакам, а саме:
а) основне значення зорового сприйняття, яке характеризується наявністю інтегральної структури ЛСВ (формула (2.1));
б) пряме, загальномовне значення;
в) нейтральна конотація;
г) висока частотність уживання; за вибіркою з "Частотного словника сучасної української художньої прози" (ЧС) середні показники 2,814 - 0,068.
Периферія ЛСП ВС містить конституенти, які мають протилежні ознаки щодо центральних лексем цього поля, та ознаки, притаманні центру, проте в "розмитому", несистемному вигляді. Периферійні конституенти ЛСП ВС виділяються за такими критеріями:
а) основне значення зорового сприйняття та значення, яке виражає додаткові смислові компоненти, а отже, характеризується інтегральною та інтегрально-диференційною структурами ЛСВ (формули (2.1), (2.2));
б) пряме, загальномовне значення та переносне, контекстуальне значення;
в) нейтральна та маркована конотація;
г) значно нижча частотність уживання, ніж у центральних лексем; за вибіркою з "Частотного словника сучасної української художньої прози" (ЧС) середні показники 0,068 - 0,004.
Периферійні лексеми з прямим значенням можуть мати лише інтегрально-диференційну структуру ЛСВ і не можуть мати інтегральної структури ЛСВ, яка у прямому значенні можлива лише в центральних та дифузійних візуалятивів. Периферійні лексеми з переносним значенням характеризуються двома типами структур ЛСВ - інтегральною та інтегрально-диференційною.
Дифузія (лат. diffusio - "поширюватися") ЛСП ВС - проміжна зона на межі центру та периферії, оскільки містить коституенти, які мають певні ознаки цих двох зон одночасно, а саме:
а) основне значення зорового сприйняття, яке характеризується формулою (2.1), тобто інтегральною структурою ЛСВ (атракція до центру);
б) пряме, загальномовне значення (атракція до центру);
в) маркована конотація (атракція до периферії);
г) найнижча частотність використання в мові; за вибіркою з "Частотного словника сучасної української художньої прози" (ЧС) середні показники 0,024 - 0,004 (атракція до периферії).
Отже, лексика ВС стратифікується головно за семною структурою ЛСВ і характером архісеми (виділення центру і периферії), а також за наявністю чи відсутністю коносем (виділення центру і дифузії). Аналіз за частотними показниками є додатковим, використовується для підтвердження правильності зонального розподілу візуалятивів за головними вимогами.
Класифікаційні критерії до структурних зон ЛСП ВС подаємо через такі символи: І0 - інтегральна структура ЛСВ, Ід - інтегрально-диференційна структура ЛСВ, Пр - пряме, загальномовне значення, Пн - переносне, контекстуальне значення, НК - нейтральна конотація, МК - маркована конотація, Ц - центр, Д - дифузія, П - периферія [180, 45]. Відповідне поєднання критеріїв, характерних для кожної структурної зони, визначає кінцеві формули зонального розподілу візуалятивів (див. табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Визначення головних зон лексико-семантичного поля
візуального сприйняття
Критерії
ЗонаТип
структуриЛСВТип лексичного значенняКонотація
Кінцева формула зониЦентрІ0ПрНКІ0 + Пр + НК = Ц(2.5)ДифузіяІ0ПрМКІ0 + Пр + МК = Д(2.6)ПериферіяІдПрНКІд + Пр + НК = П(2.7)ІдПрМКІд + Пр + МК = П(2.8)ІдПнНК Ід + Пн + НК = П(2.9)ІдПнМКІд + Пн + МК = П(2.10)І0ПнНКІ0 + Пн + НК = П(2.11)І0ПнМКІ0 + Пн + МК = П(2.12)
Отже, для процесу зонального розподілу інвентаризований матеріал аналізуємо за означеними формулами. Такий практичний аналіз усіх візуалятивів подається в таблиці (див. додаток А), головка якої виступає переліком критеріїв, а боковик є списком аналізованих лексем.
Процедура зонального розподілу лексем на позначення ВС:
1. У боковику таблиці (додаток А) розміщуємо інвентаризовані лексеми зі словниковими дефініціями та з поділом на три окремі списки "Процес ВС", "Суб'єкт ВС", "Об'єкт ВС", що є диференціацією на мікрополя.
2. У графах 1 - 7, користуючись визначеною метамовою символів, аналізуємо візуалятиви за окресленими критеріями, а саме:
- тип структури ЛСВ (графа 1),
- тип лексичного значення (графа 2),
- тип конотації (функціональна, стильова, стилістична, за активністю та пасивністю вживання; графи 3 - 7).
3. У графі 8 подаємо результат зонального розподілу у вигляді формули, у якій літерний символ (Ц, Д, П), що стоїть після знака "=", визначає належність проаналізованої лексеми до конкретної зони ЛСП ВС.
У такий спосіб кожна з 1573 лексем на позначення ВС, залежно від її семантичних та конотаційних характеристик, ставиться у відповідну їй зону поля - центр, дифузію чи периферію. Нижче подаємо приклади зонального розподілу візуалятивів бачити 1, зглядати, спостережуваний, надзорець.
І. Бачити "1. Мати здатність сприймати зором" (СУМ, 1, 114):
1. Лексема бачити розміщується у групу слів "Процес ВС" як результат інвентаризації.
2. Аналіз бачити за критеріями зон ЛСП ВС:
- інтегральна структура ЛСВ - ("сприймати зором" + 0 = І0),
- пряме, загальномовне значення (
- Київ+380960830922