Розділ 2
Системно-педагогічний підхід до формування екологічної культури підростаючого покоління.
2.1. Особливості розробки моделі формування
екологічної культури для учнівської молоді
Світоглядні уявлення формуються під впливом природних, соціокультурних та економічних умов, звичаїв і традицій місцевої громади та уніфікованого інформаційного середовища, соціально-психологічного клімату в сім'ї, школі, університеті та на вулиці і вцілому створюють соціально-педагогічне середовище, яке необхідно враховувати проектуючи місцеві програми з формування екологічної культури [207].
Управління соціалізацією учнівської молоді, засобами впровадження місцевих програм, має на меті включити особистість у вирішенні суспільних проблем і особистих, стимулювати реалізацію її покликань і здібностей, розвивати індивідуальний адаптивний механізм і збагачувати систему соціальних зв'язків і відносин.
Для соціалізації людини, формування її як представника певної соціальної групи, як члена суспільства, важливою є не тільки якась окрема умова соціалізації, а комплекс впливів соціокультурної реальності, вирішальна роль серед яких відводиться регіональним і локальним чинникам.
Особливості природи та історичного минулого своєї території формують в молодої людини почуття прив'язаності до рідного краю, патріотизму та відповідальності за його долю в майбутньому. Знайомство з археологічними знахідками своєї місцевості та мальовничими ландшафтами сприяють ідентифікації себе як частини народу, планетарної спільноти, задає програму поведінки, властивій місцевій соціальній групі [246].
Вибір молодою людиною активної позиції в житті, особисте самовираження, відповідальне і усвідомлене визначення свого місця в суспільстві, творчий підхід до освоєння соціоприродного середовища є основним показником соціалізації особистості і найбільш повним втіленням соціальної природи людини.
Програми з формування екологічної культури, які розглядаються в даному дослідженні, виступають інтегративним чинником соціалізації молодого покоління саме тому, що відповідають визначеним вище критеріям і виконують такі функції:
* діагностико-прогностична (виявлення і вивчення проблем у розвитку екологічної культури молоді; визначення алгоритму найдоцільнішого впровадження цих програм методами соціально-педагогічної діяльності)
* освітньо-виховна (концептуальне обґрунтування напрямків формування біосферного світогляду: екологічна освіта, екологічне виховання та екологічна діяльність)
* соціально-адаптивна (збагачення життєвого досвіду і набуття соціальних якостей особистості)
* культурно-дозвіллєва (вдосконалення культури особистості, активізація ступеню самостійності у прийнятті рішень, забезпечення умов для самореалізації і самовираження).
Засобом соціалізації дітей та молоді є залучення їх до прийняття рішень, що стосуються проблем власного життя і діяльності, стимулювання реалізації їх покликань, здібностей, ініціативи і творчості [ 131 ].
Процес послідовного входження в соціокультурне і природне середовище в сучасному індивідуалізованому суспільстві для молодої людини набуває особливого значення. Адже, кожен випускник школи чи університету, кожен молодий спеціаліст потрапляє в неоднозначну ситуацію "зайвості".
В такій ситуації на передній план виходить новий соціальний конструкт - проект, який дозволяє в умовах економічного прогресу і модернізації, структурного безробіття, активно включитися в систему суспільних відносин.
Участь молодої людини у розробці та реалізації екологічних програм виробляє такі особистісні характеристики як цілеспрямованість, психологічна і соціальна стійкість, комунікабельність, які мають принципове значення не лише для розвитку проекологічних цінностей і форм діяльності, а й формує багатогранний життєвий досвід, своєрідну "вторинну соціалізацію", тому що завдання цих програм:
* забезпечити перетворення учня з пасивного спостерігача, який засвоює знання та досвід, на активного співрозмовника та співробітника, суб'єкта навчально-виховної діяльності, продуктивної праці;
* сприяти активізації і результативності навчання учня, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, уміння заводити і відстоювати свою точку зору, прислухатися до думки товаришів, культури ведення діалогу, відповідальності за результати своєї праці;
* формування активного, самостійного, творчого мислення учня, поступового переходу на цій основі до самостійного навчання;
* дотримання вчителем пі час організації діяльності учня принципів розвитку, самодіяльності і самоорганізації;
* набуття учнями досвіду дослідницької роботи в пізнавальній діяльності, об'єднання розвитку їх інтелектуальних здібностей, дослідницьких умінь і творчого потенціалу, формування на цій основі активної, компетентної, творчої особистості;
* сконцентрувати пізнавальну, розвиваючу діяльність учня на певних логічно завершених частинах теоретичних знань і практичних умінь, з урахуванням більшої кількості чинників визначити рівень його успішності;
* підвищити інтерес і загальну мотивацію навчання, завдяки новим формам роботи і причетності до пріоритетного напряму науково-технічного прогресу [ 153 ].
Особистість, яка сформувалася в середовищі учнівського та студентського екологічного руху чи в екологічних акціях набуває багатьох умінь і навичок, необхідних в подальшому житті і, таким чином, має преференції перед іншими молодими людьми не лише в професійній справі, а й у журналістиці, політиці, менеджментів, маркетингу, що дає можливість пристосуватися до різних обставин життя. Як зазначає О.Н. Яніцький, сьогодні відбувається перехід від звичної, санкціонованої культурою суспільства якоїсь одної моделі "життєвого шляху" до моделі "пошукової", "перемінної", яка передбачає як індивідуальний вибір, так і необхідність перемикання і перепідготовки [ 255 ].
Підтримка прагнення до активної життєвої позиції, умов для оволодіння та безпосередньої участі молодих людей у відродженні та розвитку духовних і культурних цінност