Розділ 2
Загальна методика і основні методи дослідження
2.1. Загальна методика та об'єкти дослідження
Експериментальне дослідження проведене на 37 безпородних собаках-самцях із початковою масою від 10 до 20 кг, віком 2-6 років.
Собаки за своїми анатомічними та фізіологічними даними найбільш підходять для оцінки процесів шлунково-кишкового тракту [173].
При проведенні дослідів дотримувалися основних правил належної лабораторної практики GLP (1981), закону України № 3447-IV "Про захист тварин від жорстокого поводження" від 21 лютого 2006 року. Комітетом з біоетики Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова (протокол №5 від 7 грудня 2005 р.) встановлено, що проведені дослідження відповідають етичним та морально-правовим вимогам згідно наказу МОЗ України №281 від 01.11.2000 р. Всі тварини утримувались в стандартних умовах віварію.
Для вирішення поставлених завдань проведено три серії експериментів: І серія - визначення морфофункціонального стану легень та рівня ендогенної інтоксикації в динаміці високої обтураційної гострої кишкової непрохідності; ІІ серія - визначення морфофункціонального стану легень та рівня ендогенної інтоксикації при хірургічному лікуванні високої обтураційної гострої кишкової непрохідності; ІІІ серія - визначення морфофункціонального стану легень та рівня ендогенної інтоксикації в умовах ентеродетоксикації сорбентом Силлард П при хірургічному лікуванні високої гострої кишкової непрохідності.
Тварини отримували звичайний харчовий раціон, утримувались в однакових умовах. Всім безпородним собакам дослідної групи створювали модель ВОГКН.
Собакам 1 серії (12 тварин) створювалась тільки модель ВОГКН, після проведення розтину передньої черевної стінки, проводили перев'язку тонкої кишки, відступаючи 30см від її початку. Тваринам 2 серії (8 собак) через 72 години після створення моделі захворювання відновлювали прохідність тонкої кишки шляхом резекції перев'язаної ділянки кишки та накладання анастомозу "бік в бік". Довжина резектованої ділянки кишки складала 15 см. Тваринам 3 серії (12 собак) аналогічним шляхом створювали i ліквідовували непрохідність i окрім хірургічного, проводилось, також, лікування методом ентеродетоксикацiї. С цією метою під час операції проксимальний i дистальний відрізки кишки промивали 3% водною суспензією сорбенту Силлард П при рН=5,5-6,0 до витікання з них чистої суспензії. Останню порцію в кількості 100-150 мл залишили в просвіті оперованого органу.
В контрольній групі тварин 2 безпородним собакам (контроль 1) ніяких втручань не проводили; 3 тваринам (контроль 2) через 3 доби після виконання розсікання i ушивання черевної стінки провели повторний розтин черевної порожнини i виконали резекцію ділянки тонкої кишки з накладанням анастомозу "бік в бік", після чого пошарово ушили черевну стінку.
Експериментальні оперативні втручання проводилися під загальним знеболюванням з виконанням правил асептики. Перед операцією всім собакам проводили премедикацію - вводили внутрішньом'язово: розчин анальгіну 50% 2,0, розчин атропіну сульфату 0,1% (0,02 мг/кг), розчин аміназину 2,5% 1,0, розчин димедролу 1% (1 мг/кг). Через 30 хвилин після премедикації внутрішньоплеврально в області заднього кута правої лопатки вводили свіжо-приготовлений 2% розчин тіопенталу натрію з розрахунку 1,5 мл на 1 кг маси тварини (30-40 мг/кг). Наступав достатньо глибокий наркоз, який тривав 2,5 - 3 години. Частота та глибина дихання, серцева діяльність залишались в межах нормальних показників. Наркотизованих тварин фіксували на операційному столі спиною донизу, зістригали шерсть на операційному полі черевної стінки, шкіру мили водою з милом, сушили стерильними тампонами, обробляли етанолом і 5% настоянкою йоду та обкладали стерильним простирадлом.
Евтаназію проводили шляхом введення внутрішньоплеврально летальної дози тіопенталу натрію. Кількість досліджуваних тварин і строки взяття матеріалу представлені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл тварин в експериментальній та контрольній групах за термінами забору гістологічного матеріалу
Група тваринТермін після створення моделі ВОГКНЗагальна кількість тварин-1
доба2
доби 3
доби4
доби5 діб6 діб7 діб30 діб180 діб365 дібСерія
І.222221
(1)1
(1)12
(2)Серія
ІІ.3
(1)3
(1)2
(2)8
(4)Серія
ІІІ.3322212Контроль І22Контроль ІІ33Всього52228
(1)8
(1)3
(3)1
(1)22237(6) Примітка. в дужках - кількість тварин, що загинули
Забір матеріалу для дослідження інтактних та експериментальних тварин проводили згідно з загальноприйнятими методиками [53, 56].
2.2. Методи дослідження
Для проведення мікроскопічного дослідження брали шматочки з кожної частки легень та з макроскопічно змінених ділянок легень з подальшою їх фіксацією в 10% розчині нейтрального формаліну і заливкою в парафін за загальноприйнятою методикою. Зі свіжозаморожених тканин виготовляли зрізи у кріостаті для гістоферментохімічного аналізу. На мікротомі виготовляли зрізи товщиною 6-7 мм. і забарвлювали гематоксилін-еозином, толуїдиновим синім та за Ван-Гізон.
Для вивчення ультраструктурних змін легеневої тканини забір матеріалу проводили під тіопенталовим наркозом. Шматочки органу переносили в краплю фіксатора (2,5% розчин глютаральдегіду на 0,1 М фосфатному буфері) та подрібнювали їх лезом бритви на пластинці стоматологічного воску. Після цього шматочки паренхіми органу фіксували в 2,5% розчині глютаральдегiду на фосфатному буфері (рН - 7,2-7,4) і дофіксовували в 1% розчині Os04. Матеріал зневоднювали в спиртах зростаючої концентрації та укладали в аралдіт. Морфологічні структури контрастували в процесі зневоднення матеріалу насиченим розчином уранілацетата, а на зрізах - цитратом свинцю. Зрізи товщиною 40-60 нм, отримані на ультратомі УМТП-3, вивчали в електронному мікроскопі ТЕСЛА БС-500.
За допомогою сітки Вейбеля,