РОЗДІЛ 2.
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ СКЛАДОВИХ КОМПОНЕНТІВ САМОСВІДОМОСТІ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
2.1. Організація, завдання та методика констатувального експерименту
Вивчаючи психологічні механізми функціонування свідомості, ми виходили з того, що свідомість підлітка вирізняється суттєвими, яскраво вираженими змінами. Вона в підлітковому віці є черговою й украй важливою зміною в розвитку особистості та стає потенційним резервом її подальшого розвитку.
Отже, самосвідомість підлітка є новим істотним рівнем формування його особистості. Специфічним для цього рівня є те, що тут має місце не просто система актів, включених у психічне життя суб'єкта, який розвивається, поряд з іншими функціями. Саме у цей період вперше в розвитку особистості починають привертати увагу акти самосвідомості - самопізнання, самоспостереження, самовідношення, саморегулювання поведінки й діяльності; кожен з них стає однією з необхідних потреб особистості. Потреба в самосвідомості у цьому віці стимулюється виникненням іншої важливої потреби - у самовихованні, у цілеспрямованому прагненні змінити себе у зв'язку з усвідомленням власних психологічних невідповідностей зовнішнім вимогам, ідеалам, моральним зразкам, яким треба відповідати.
Особливу напруженість в актуалізації процесів самосвідомості підлітка викликають сильні емоційні переживання, життєві колізії, пов'язані з усвідомленням певного ставлення з боку оточуючих. Необхідно відзначити, що процес формування самосвідомості в підлітка має яскраво виражені індивідуальні форми прояву, що пов'язано зі специфікою умов протікання підліткового віку в кожному конкретному випадку.
К.Абульханова підкреслює, що в процесі пізнання власних якостей у підлітка зберігається та ж сама послідовність, що й у пізнанні якостей іншої людини, тобто спочатку виділяються чисто зовнішні, фізичні характеристики, потім якості, пов'язані з виконанням певних видів діяльності, і нарешті, особистісні якості, більш приховані властивості внутрішнього світу. Разом з тим, авторка наголошує, що С.Рубінштейн визначав: самопізнання підлітка проходить ряд етапів - "від наївного невідання стосовно самого себе до все більш поглибленого самопізнання, що поєднується потім з усе більш визначеною, а іноді й різко мінливою самооцінкою. У процесі цього розвитку самосвідомості центр ваги для підлітка все більше переноситься від зовнішньої сторони особистості до її внутрішньої сторони, від відображення більш-менш випадкових рис до характеру в цілому" [191, с.679].
Самосвідомість, як зазначалося раніше, є складним психічним процесом, сутність якого полягає у сприйнятті особистістю численних образів самої себе в різних ситуаціях діяльності й поведінки, у всіх формах взаємодії з іншими людьми, і в поєднанні цих образів у єдине цілісне утворення - уявлення, а потім у розуміння свого власного "Я" як суб'єкта, що відрізняється від інших суб'єктів. Самосвідомість орієнтована на осмислення суб'єктом своїх дій, почуттів, поведінки, інтересів, своєї позиції в суспільстві.
Самосвідомість виступає як суб'єкт і як об'єкт пізнання. Тому є сенс говорити і про інші її складові. У зв'язку із цим вважаємо, що необхідним є аналіз особливостей структурних компонентів самосвідомості в підлітковому віці у період кризи.
Підлітковий вік - це вік особистісного зростання. Він вважається найважливішим і дуже складним періодом людського життя, а психічна напруженість, пов'язана з формуванням цілісної особистості підлітка, залежить як від ряду факторів психофізіологічного дозрівання, так і від суперечностей суспільної ідеології та духовної атмосфери суспільства.
У психологічній літературі існують різні точки зору щодо характеру перебігу підліткової кризи. Розмиття цих уявлень базується на емпіричних дослідженнях, які вказують на те, що в одних підлітків яскраво виявляються основні симптоми кризи (упертість, негативізм, зухвалість тощо), в інших особистісний розвиток відбувається без особливих екстраординарних зовнішніх проявів.
Уявлення про психічний розвиток як процес якісних перетворень (криз), періодичного зламу старих структур і формування нових, на нашу думку, найбільш повно виражене в роботах Л.Виготського. Учений підкреслював, що чим яскравіше, енергійніше протікає криза, тим продуктивнішим стає процес формування особистості.
Ми вважаємо, що необхідним є вивчення становлення самосвідомості в період підліткової кризи, яка визначає певне соціальне зростання по відношенню до визначення нової "внутрішньої позиції", а в основі лежить пізнання себе, формування на цій основі ставлення до себе, уявлення про себе.
Під самосвідомістю ми розуміємо інтегральну форму психіки, що розвивається в міру того, як особистість реально стає самостійним суб'єктом практичної та теоретичної діяльності [109]. У сучасній психології рівень розвитку самосвідомості досліджується шляхом застосування психометричних процедур, що дають можливість виявити її структурні компоненти.
Це й стало метою нашого дослідження.
Емпіричне дослідження проводилось у 2002-2003 роках у загальноосвітніх школах № 5 і №12 м. Слов'янська Донецької області. У дослідженні брали участь 183 восьмикласники.
Для подальшого порівняльного аналізу загальну вибірку дослідження ми розділили на дві групи: експериментальну та контрольну. До експериментальної групи ввійшло 124 підлітки. З них 74 дівчини та 24 хлопці. До контрольної - 59 підлітків (36 дівчат та 24 хлопці).
Дослідження розпочиналося, коли учням було 13-14 років, а завершилося, коли їм виповнилося 14, а деяким 15 років. Вибір досліджуваних був зумовлений прагненням простежити динаміку змін у світогляді підлітків у період кризи. На нашу думку, найбільш виразно ці зміни можуть бути представлені на початку та наприкінці даного періоду.
Дослідження проводилось у два етапи. На першому ми вивчали наявність або відсутність ознак кризи у підлітків. Нами було використано методику "Автопортрет".