РОЗДІЛ 2
ЕЛЕМЕНТАРНІ ПОЛІПРЕДИКАТИВНІ СИНТАКСИЧНІ
СТРУКТУРИ В НАУКОВОМУ МОВЛЕННІ І. ФРАНКА
2.1. Складнопідрядні елементарні речення
З-поміж складних структур найчастіше вживаються складнопідрядні речення, чим досягається логічність викладу, розгорнуте розкриття авторської думки тощо. Саме функціонування цього типу конструкцій "з типово книжними сполучниками і сполучними словами" є "ознакою книжності в синтаксисі" [66, с. 7].
Для синтаксису наукових праць загалом характерною є "формалізація синтаксичних структур: складнопідрядні речення тут значною мірою стандартизовані, склад службоволексичних слів досить обмежений, кількість типів складнопідрядних речень також помітно уніфікована" [103, c. 173]. Про уніфікацію мовних засобів як "прояв внутрішньостильової нормативності наукового стилю" пише Н. Ларіохіна, яка стверджує, що "скорочення мовних варіантів призводить до створення стандартних мовних формул, до обов'язковості вибору визначеного способу вираження змісту" [133, с. 4-5].
Свідченням цього є те, що спектр підрядних частин, які вживає І. Франко в наукових працях, обмежений: це переважно означальні, з'ясувальні, займенниково-означальні та обставинні частини мети, умови, причини, допусту й часу. Спорадично трапляються обставинні способу дії, порівняльні, міри і ступеня, супровідні, наслідкові тощо. Таке вживання складнопідрядних речень можна пояснити змістовими особливостями наукових статей, у яких автор намагається не тільки констатувати факти, але й переконливо аргументувати викладені думки, докладно розкрити причини того чи іншого явища. У додатку А наведено частоту функціонування складнопідрядних конструкцій в аналізованих працях письменника.
Перевидаючи свої наукові статті, І. Франко часто виправляв будову синтаксичної одиниці, зокрема структуру гіпотактичних конструкцій:
1) перетворення складнопідрядного речення у просте:
З того погляду "Сон" - одна з найслабших штук, які вийшли з-під пера Шевченка.
[348, "Темне царство", 1881-1882]З того погляду "Сон" - один із слабших творів Шевченка.
[350, "Темне царство", 1914]- заміна підрядного речення словосполученням, що підпорядковано законові економії мови:
Які є служебности, ті мають лишитися ненарушені...
[322, "Панщина та її скасуванє в 1848 році в Галичині", 1898]Дотеперішні служебности мають лишитися ненарушені...
[323, "Панщина та її скасуванє в 1848 році в Галичині", 1913]- заміна підрядного речення одиничним дієприкметником або дієприкметниковим зворотом, що сприяє ясності та чіткості синтаксичної будови тексту:
Отсей то повинен був читати і поясняти людям те, що читав.
[301, "Іван Вишенський", 1892]От тим-то сей письменний повинен був не тільки читати, але також пояснити людям прочитане.
[300, "Іван Вишенський", 1911]Про сю подію оповідає Вишенський в першім своїм писаню, котре дійшло до нас і було написане або ще в дорозі до Афону...
[301, "Іван Вишенський", 1892]Про сю подію оповідає Вишенський досить важкою церковною мовою в першім своїм творі, написанім, певно, після усного оповідання, може ще в дорозі до Афону...
[300, "Іван Вишенський", 1892] 4) заміна дієприкметникового звороту з активним дієприкметником підрядним реченням:
Я хочу на основі Шевченкових поем відмалювати погань і неправду, лежачу переважно в політичнім устрою Російської держави...
[348, "Темне царство", 1881-1882]Я хочу на основі Шевченкових поем відмалювати погань і неправду, що лежить переважно в політичнім устрою Російської держави...
[350, "Темне царство", 1881-1882]...серед того загального отупіння людського чуття що ж діяти чоловікові, живо чуючому, горячому і любячому?
[348, "Темне царство", 1881-1882]...серед того загального отупіння людського чуття що ж діяти чоловікові, в якого чуття гаряче й серце, повне любові?
[350, "Темне царство", 1881-1882]У сучасній літературній мові використовуємо обмежено активні дієприкметники і здебільшого замінюємо на "той, що..." [див.: 241, с. 284], хоча "...вживання дієприкметників у формах обох станів..., - як зазначає З. Франко, - було дуже поширене в тодішній літературній мові Галичини" [256, с. 224]. Про часте функціонування в публіцистичних та наукових творах" активних дієприкметників згадує Ф. Жилко [див.: 68, с. 12]. "Уживання дієприкметників для скорочення речення є особливою прикметою російської мови. Українська мова, навпаки, у такому випадку використовує складнопідрядні речення... та прикметники з відповідними суфіксами, що зберегли значення колишніх дієприкметників" [98, с. 325].
Авторські виправлення у структурі складного речення усувають ті неточності, які утруднюють сприйняття тієї чи іншої конструкції.
2.1.1. О з н а ч а л ь н і п і д р я д н і ч а с т и н и. У системі складних речень із підрядними означальними предикативні частини поєднані сполучними словами: що (36,9 %), який (30,3 %), котрий (21,9 %), чий (0,1 %), де (7,2 %), куди (0,1 %), відки (0,2 %), коли (1,7 %) - та сполучниками: як (1 %), щоб (0,2 %), щоби (0,2 %), аби (0,1 %), чи (0,1 %).
Основну групу, як бачимо, складають речення, в яких підрядні означальні частини приєднуються до головної за допомогою сполучних слів, виражених відносними займенниками що, який, котрий: В дальших випусках наших "Текстів і пояснень" будемо мати нагоду прослідити течію того стилю на Вкраїні взад у XVIII вік, значно перед Котляревським, i побачити в ньому одну з найхарактерніших ниток, що зв'язує наше старше письменство з новою літературою доби нашого національного відродження [315, т. 34, с. 454-455]. Вглибляючися фантазією в той образ, автор обрисовує, освітлює його з різних боків і силкується способами, які дає йому поетична техніка, викликати його по змозі в такій самій формі, в такій самій силі, в такім самім колориті в душі читача [306, т. 31, с. 272]. Поезія лірична, почата в неволі, тут звучить дальше, зміцнюється і розширюється аж до могучих акордів пісні "Світе ясний", котру можна назвати вітхненним апофеозом світла, поступу і свободи [347, т. 28, с. 121-122]. Зрідка в ролі сполучного
- Київ+380960830922