Ви є тут

Маркетинговий підхід в муніципальному управлінні

Автор: 
Чебан Олександр Іванович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U004231
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СИСТЕМА МУНІЦИПАЛЬНОГО МАРКЕТИНГУ
2.1. Ринково-орієнтований підхід до управління муніципальними утвореннями
Вирішення проблем, що виникають у процесі становлення місцевого самоврядування
і розвитку територіальних громад, забезпечення сталого розвитку населених
пунктів потребує теоретико-методологічних досліджень, що у свою чергу є
підґрунтям науково-методологічного забезпечення місцевого самоврядування і
управління адміністративно-територіальними одиницями.
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування», місцеве
самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як
безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі
органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні
інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Управління
адміністративно-територіальними одиницями здійснюється органами місцевого
самоврядування через діяльність яких забезпечується вирішення питань місцевого
значення [50].
Для розкриття предмета нашого дослідження потребує чіткого визначення об’єкту
управління і, відповідно, суб’єкту управління. Що стосується суб’єкту
управління, то управління здійснюється органами місцевого самоврядування та їх
виконавчими органами. Відповідно, об’єктом управління виступає:
1) територіальна громада – жителі, об’єднані постійним проживанням у межах
села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними
одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний
адміністративний центр;
2) адміністративно-територіальна одиниця – область, район, місто, район у
місті, селище, село;
Таким чином, об’єктом виступають мешканці і певна територія, що до останньої
обласні та районні ради є лише представниками інтересів територіальних громад
сіл, селищ, міст. Як ми бачимо, виникає необхідність застосування відповідних
дефініцій які б розкривали сутність об’єкта управління.
Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури показав, що до опису управління
вищезазначеними об’єктами застосовують термін «муніципальний». Також аналіз
показав, що поняття «муніципалітет» не відноситься до числа точних наукових
термінів. Тому вивчення існуючих визначень розглянутого поняття дозволить
поглибитись в суть проблеми, що нас цікавить.
Так, А. Коваленко та ін. термін «муніципальний» та «місцевий» і словосполучення
з цими термінами застосовують у відношенні органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ і організацій, об’єктів власності та інших об’єктів,
цільове призначення яких пов’язано зі здійсненням функцій місцевого
самоврядування, і так само в інших випадках, що стосується здійснення
населенням місцевого самоврядування [79, с. 9].
У своїй праці «Основи міського господарства: загальне вчення про місто, його
управління, фінанси та методи господарювання» Л. Веліхов ототожнює поняття
«муніципальний» з поняттям «міський» [23].
Інші автори визначають «муніципалітет» як родове поняття стосовно різновиду
місцевої влади міських і сільських населених місць,
адміністративно-територіальних одиниць. Ще одну ознаку муніципалітету
пов’язують з поняттям «влада», «поділ влади», протиставляючи муніципальну владу
– державній. Хоча в остаточному підсумку міркування ведуться щодо міського ладу
[67, с. 15; 52; 81].
Звернемося до словників як до джерел академічної інформації. Одним з трактувань
досліджуваного поняття є: «Муніципалітет (від лат. Municipium – самоврядна
одиниця) – одиниця соціально-територіальної структури суспільства, звичайно
місто і прилягаюча до нього місцевість, які охоплені єдиною системою
управління». У більшості країн розрізняють державну владу і місцеву
(муніципальну). Місцевим (муніципальним) управлінням іменується управління
справами, головним чином місцевого значення, яке здійснюється виборними
органами, що уповноважені представляти населення тої чи іншої
адміністративно-територіальної одиниці з їх адміністративним апаратом [96, с.
121].
Розгляд застосування даного поняття в законодавстві й
адміністративно-територіальному устрої зарубіжних країн надасть нам змогу
розглянути приклади устрою місцевого самоврядування в розвинутих країнах світу,
що історично склався [20; 38; 81; 95; 137; 157].
В США до муніципалітетів (municipality) відносять громади, що наділені власною
компетенцією, яка закріплена Хартією (Статутом) або спеціальним Указом
(Постановою) законодавчого органу штату. Причому до муніципалітетів відносять
як малонаселені села (villagе) і селища (town), так і щільнонаселені міста
(city). Сюди ж відносять і адміністративні райони (township), що внаслідок
урбанізації і переселення більшої частини населення у великі міста
перетворилися в муніципальні корпорації. Вони являють собою союз сіл і малих
міст, що не одержали статусу муніципалітету. Муніципалітети мають розгалужений
набір служб, які забезпечують задоволення потреб населення в освіті та
вихованні дітей, суспільної безпеки громадян, власне комунальні служби.
У Великобританії місцеві органи влади були частиною адміністративної системи
країни протягом багатьох сторіч. До Королівства входять чотири країни: Англія,
Шотландія, Уельс, Ірландія. Звідси випливає адміністративно-територіальне
ділення і, відповідно, вся система органів влади. Але у цілому устрій
муніципальних інститутів можна описати наступною схемою – графства, міські
муніципалітети і сільські муніципалітети. У свою чергу міські муніципалітети
діляться на міські округи (міста з правом округу), муніципальні міста-бурги,
міста-графс