Ви є тут

Правове виховання і роль міліції у його здійсненні на сучасному етапі розвитку суспільства (теоретичні та прикладні аспекти)

Автор: 
Орлова Олена Олександрівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U005025
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
РОЛЬ МІЛІЦІЇ В ПРОЦЕСІ ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ
2.1. Міліція як суб’єкт правовиховного процесу
Специфічне та особливе місце серед суб’єктів-вихователів займають правоохоронні
органи, в тому числі посадові особи міліції, в діяльності яких правове
виховання населення є важливим напрямом та показником роботи щодо забезпечення
законності та правопорядку, прав і свобод громадян. Для правоохоронних органів
та посадових осіб діяльність щодо правового виховання в суспільстві є
професійним, службовим обов’язком [132, с. 113-115]. Побудова правової держави,
здійснювана нині, потребує знання законів та підзаконних нормативних актів не
тільки особами, для яких володіння ними є професійним обов’язком, але і всім
населенням в цілому, що не можливе без підвищення рівня правового виховання
населення, в якому значна роль відведена саме міліції. Правовою основою
діяльності міліції є Конституція України, Закон України „Про міліцію”,
Положення про Міністерство внутрішніх справ України, постанови Верховної Ради
України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України,
нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, міжнародно-правові акти,
ратифіковані у встановленому порядку та інші законодавчі акти України. У Законі
України „Про міліцію” вперше комплексно врегульовано правовий статус міліції,
визначені її організаційна структура, місце і роль у суспільстві [42].
Правове виховання в підрозділах міліції здійснюється з урахуванням їхньої
структури у двох основних напрямах: підвищення правової культури особового
складу; участь працівників міліції у формуванні правосвідомості населення [119,
с. 14]. Крім того, слід зазначити, що, по-перше, в результаті застосування норм
права на особу покладається покарання, що знаходить своє вираження в правових
та особистих обмеженнях людини, за допомогою яких здійснюється вплив на
правосвідомість та волю громадян. По-друге, діяльність працівників міліції
здійснюється у відповідності до вимог законодавства, що, в свою чергу, виховує
у громадян повагу до закону [51, с. 12]. Саме тому необхідно дати
характеристику правового виховання, здійснюваного працівниками міліції.
Треба зазначити, що у правовиховному аспекті діяльності міліції існують два
взаємозалежних параметри, на які варто звернути увагу. Перший з них полягає у
визначенні того місця, яке має посідати міліція у загальній правовиховній
системі, та визначенні найбільш доцільних напрямів правовиховного впливу на
населення, а другий – в оптимальному співвідношенні правовиховної діяльності з
іншими функціями міліції.
Поняття „функція” розглядається досить широко та відповідно вживається в різних
значеннях, що обумовлено його широким застосуванням в різних галузях науки.
Суттєва особливість функції в тому, що вона є динамічною характеристикою, яка
розуміється як діяльність або результат діяльності [133, с. 32-33]. Тому
питання про функції міліції необхідно розглядати з урахуванням сутності самого
поняття функції.
Функція (від латинського functio – виконання, здійснення обов’язок, коло
діяльності) – зовнішній прояв властивостей якого-небудь об’єкта у відповідній
системі відносин, наприклад, функцій держави в суспільстві [134, с. 31].
Таким чином, функції міліції – це основні напрямки її діяльності з вирішення
завдань, що стоять перед нею, досягнення поставлених цілей. Хоча деякі науковці
розрізняють функції та напрями діяльності міліції [135, с. 14], зазначаючи, що
функції пов’язані із завданнями, які нею виконуються, а основні напрями
визначають мету діяльності міліції.
Виняткове значення вказаної проблеми наочно проглядається в схемі: мета –
завдання – функції – структура. Міліція може здійснювати лише ті функції, які
безпосередньо витікають з покладених на неї завдань. Залежність функцій від
завдань виявляється в тому, що останні обумовлюють їх існування, визначають
зміст і впливають на форми і методи реалізації. Сукупність функцій,
орієнтованих на досягнення загальної мети системи, являє собою комплекс
взаємопов’язаних напрямів діяльності та має вигляд єдиного утворення, що
володіє визначеною структурою. Таку структуру прийнято визначати як
функціональну [136, с.4].
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про міліцію” основними завданнями міліції
є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних
інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення
громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх
вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних
посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у
наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї
компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у
виконанні покладених на них законом обов’язків [42].
Щодо правової допомоги громадянам, то зауважимо, у статті 1 „Кодексу поведінки
посадових осіб з підтримання правопорядку” зафіксовано, що ці особи з високим
ступенем відповідальності виконують свої обов’язки, як того вимагає їхня
професія. У пункті „с” примітки до цієї статті вказано, що „служба суспільству
передбачає, зокрема, надання послуг та допомоги тим членам общини, які з
особистих, економічних, соціальних чи інших причин надзвичайного характеру
потребують термінової допомоги” [137]. Цілком природно, що й підрозділи міліції
є суб’єктами з надання відповідних послуг.
Основний внесок у вирішення завдань правового виховання населення міліція
вносить ефективним виконанням тих специфічних функцій, для яких вона створена.
Проте, це не означає, що на міліцію не може бути поклад