РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ ОГЛЯДОВИХ ТЕМ УКРАЇНСЬКОЇ
ЛІТЕРАТУРИ В СТАРШИХ КЛАСАХ
2.1. Науково-методичне обґрунтування дослідно-експериментального навчання
В основу нашої система експериментальних уроків з вивчення оглядових тем
української літератури в старших класах покладено положення українських
філософів про сродну працю (Г.Сковорода) та морально-етичні національні взірці
для наслідування (М.Шлемкевич); психолого-педагогічні дослідження світових та
українських науковців про сприймання літературних творів старшокласниками,
створення реальних можливостей впливу вчителя-словесника на процес засвоєння на
уроці складного матеріалу (І.Кон, З.Карпенко), методичні та літературознавчі
дослідження про особливості оглядових тем та засвоєння старшокласниками
елементів літературного процесу (Н.Волошина, О.Ісаєва, О.Ковальчук,
Л.Мірошниченко, О.Міщенко, В.Панченко, Є.Пасічник, В.Погребенник, Г.Семенюк,
Б.Степанишин, О.Слоньовська, М.Ткачук). Провідною ідеєю дослідження стало
визначення ефективних шляхів оптимального вивчення матеріалу оглядових тем
української літератури в старших класах. Метою експериментальної системи –
практичне доведення ефективності належно продуманих і сумлінно підібраних форм
і видів роботи, відповідний арсенал методів, прийомів і засобів на уроках
української літератури, індивідуальна та групова робота учнів під час вивчення
складних для сприймання і засвоєння оглядових тем у старших класах. Методична
система передбачала реалізацію таких функцій: навчальної, пізнавальної,
розвивальної, виховної, формувальної, естетичної, психоемоційної,
організаційної. Загальнонауковими принципами системи стали принципи цілісності,
ієрархічності, концептуальності. Загальнодидактичними – принципи науковості,
доступності, послідовності й систематичності, зв’язку навчання і виховання,
принципи пріоритету загальнолюдських і національних цінностей, активності,
самостійності, оптимальності. Методичними принципами було обрано насамперед
принцип емоційності, діалогічності навчання літератури, зв’язку оглядових тем з
життям, принцип диференційованого навчання, впровадження інноваційних
технологій, принцип інтеграції літератури з навчальними предметами, різними
науками, культурою, мистецтвом, політикою, всіма сферами діяльності
суспільства. Експериментальна система передбачала єдність навчання, виховання і
розвитку, враховувала психологічні вікові можливості старшокласників,
відповідала змісту й меті навчання.
Оглядові теми української літератури, передбачені чинними програмами, і
відповідний матеріал діючих шкільних підручників враховують вікові особливості
психіки старшокласників, насамперед концентрацію уваги і збільшення обсягу
пам’яті. Сфера пізнавальних інтересів учнів 9 – 11-х (для дванадцятирічної
школи – учнів 10 – 12) класів набуває ознак пізнавальної самодіяльності,
характерною рисою якої стають самостійні пошуки свого місця в соціумі та
цілеспрямовані зусилля на здобуття знань і формування умінь та навиків
світоглядно дорослою людиною. Сприймання старшокласників відзначається
поставленою метою, увага – мимовільністю і постійністю, пам’ять – логічними
аспектами, мислення стає більш абстрагованим, характеризується самостійними
висновками й умовиводами. Такі психологічні якості спричиняються до
„персонального керування” індивідуальною діяльністю. Якщо раніше мислення
залежало тільки від якості пам’яті, то в старшому підлітковому віці якість
пам’яті зумовлюється особливостями мислення й осмислення. Мислення юнаків і
дівчат стає системнішим і продуктивнішим, а це сприяє систематизації набутих
знань. Також формуються індивідуальні особливості мислення, серед яких найбільш
поширені глибина мислення (здатність виокремлювати суттєві ознаки при вивченні
нового матеріалу, вловлювати найголовніше, диференціювати його); гнучкість
(уміння долати перешкоди між уже набутим досвідом і щойно почерпнутими новими
знаннями); широта (здатність утримувати в пам’яті сукупність виокремлених ознак
і відрізняти їх від другорядних та випадкових); самостійність (уміння ставити
перед собою мету, висувати гіпотези, шукати оптимальні шляхи розв’язання
проблеми); чутливість до допомоги (здатність враховувати результати мислення
фахівців з певного навчального предмета); активність (енергійність, рішучість,
самостійність у процесі роботи), економність (здатність досягати мети
найкоротшим і найлегшим шляхом). Безперечно, що ці індивідуальні особливості
мислення характеризують високий рівень його розвитку і продуктивність.
Американський психолог Стенлі Холл головним законом психології розвитку людини
вважав „закон рекапітуляції”. Згідно з цією теорією за своє життя людина
проходить усі історичні стадії розвитку (філогенез) людства. Вік немовлят
відповідає тваринній стадії, яка передує процесові перетворення мавпи в людину.
Дитинство ніби дублює первіснообщинну епоху, коли людство в основному
реалізувало себе в іпостасі мисливця й риболова. Період від 8 до 12 років
(передпідростковий) відповідає межі дикості й цивілізації, підлітковий вік –
часам феодального Середньовіччя, юнацький вік – добі романтизму. Саме в
юнацькому періоді, для якого характерні „буря й натиск” (внутрішні й зовнішні
конфлікти), в кожної молодої людської особистості проявляється яскраво виражене
„почуття індивідуальності”. Тож цілком справедливо акцентує О.Власова:
„Навчальна діяльність, як і будь-яке психічне новоутворення, є результатом
засвоєння й трансформації соціального досвіду людського індивіда [27, с. 174]”,
а тому старшокласники здатні з ентузіазмо
- Київ+380960830922