РОЗДІЛ 2
РОЗВИТОК ДОСЛІДНОЇ СПРАВИ З АГРОГРУНТОЗНАВСТВА В НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ УСТАНОВАХ І
ОСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ
2.1. Створення та діяльність Всеукраїнського науково-дослідного інституту
агрогрунтознавства та хімізації сільського господарства
Упродовж 20-30-х рр. ХХ ст. державою здійснювалися пошуки оптимальної форми
координації наукових досліджень в аграрній сфері, зокрема в агроґрунтознавстві.
Адже низка проблем, що постали перед сільським господарством України, вимагали
поглибленої уваги до ґрунтів, результати вивчення яких у своїй надзвичайній
різноманітності давали реальну базу для розвитку сільськогосподарської
промисловості. Стає зрозумілим, що вирішувати питання підвищення врожайності
без досконалого знання ґрунтів та їх агрономічних властивостей недоцільно.
В Києві вже у 1918 р. в Сільськогосподарському науковому комітеті була створена
Секція ґрунтознавства, яку очолив професор Г. Г. Махов. Під його керівництвом
вчені Секції проводили активну роботу з вивчення грунтів України. Результатом
роботи було створення і видання першої узагальненої «Мапи ґрунтів України» і 10
томів «Матеріялів дослідження ґрунтів» [51, с. 9; 52, с. 38; 53, с. 810].
Секція згуртувала видатних на той час ґрунтознавців країни і провела велику
роботу з питань дослідження ґрунтів різних губерній та повітів України;
опрацювала низку питань про еволюцію та класифікацію ґрунтів; провела у 1923 р.
1-й з’їзд грунтознавців України, в роботі якого брали участь не тільки
ґрунтознавці українських наукових центрів, а й представники Московських і
Петроградських ґрунтознавчих організацій [54].
Саме в цей період, у 1924 році, рішенням Головпрофосвіти УСРР при Харківському
інституті сільського господарства та лісівництва імені Х. Г. Раковського
створюється науково-дослідна кафедра ґрунтознавства. Кафедра стала однією з
перших і єдиних на той час спеціалізованих самостійних установ із питань
ґрунтознавства в Україні [55].
З метою розгортання діяльності й ефективності функціонування науковців кафедри,
до Харкова був запрошений професор Московського сільськогосподарського
інституту (пізніше ТСГА) Олексій Никанорович Соколовський (1884-1959). У
подальшому його учень і послідовник О. М. Грінченко про свого вчителя і
наставника писав: «…Широкий диапазон интересов характеризовал научную,
педагогическую и общественную деятельность А. Н. Соколовского. В формировании
коллектива научных работников кафедры проявилась его глубокая принципиальность
в подходах к подбору и подготовке научных кадров [30, с. 9]» [1 Гринченко А. М.
Кафедра почвоведения Харьковского государственного аграрного университета
им. В. В. Докучаєва : исторический очерк (1894-1979 гг.) / Гринченко А. М. –
Х., 1994. – 35 с.]
На той час у ХСГІ функціонувала навчальна кафедра ґрунтознавства, яку очолював
професор Г. Г. Махов. Згідно з планами наукового комітету Наркомосу України,
новостворена науково-дослідна кафедра, поряд з іншими установами, повинна була
опікуватися дослідними проблемами ґрунтознавства в республіці. 9 вересня 1924
р. керівником дослідної кафедри ґрунтознавства був призначений професор О. Н.
Соколовський. За домовленістю навчальні та теоретичні проблеми ґрунтознавства в
інституті залишалися за кафедрою Г. Г. Махова [56, с. 13].
На початку 1925 р. науково-дослідна кафедра ґрунтознавства розпочала свою
організаційну роботу. До її складу ввійшли три секції: а) динаміки ґрунтів – на
чолі цієї секції став професор О. Н. Соколовський; б) географії та морфології –
очолив професор Г. Г. Махов; в) геоботаніки – керівник секції професор Д. Г.
Віленський, який саме тоді переїхав з Тифлісу. Також на кафедрі працювали
співробітники та аспіранти: Є. М. Лавренко, С. М. Муравлянський,
Н. Б. Вернандер, М. К. Крупський, А. І. Левенгаупт, Д. І. Сідері та інші. Отже,
кафедра мала трьох керівників секції, одного дійсного члена – Ф. І. Левченка
(секція геоботаніки), трьох наукових співробітників і десять аспірантів [57, с.
52].
На посаді завідувача кафедри О. Н. Соколовський розпочав реорганізацію
навчального процесу, склав нову програму з курсу ґрунтознавства, яка мала
агрономічну спрямованість. Велику увагу він приділяв методології навчального
процесу, який забезпечував висококваліфіковану підготовку
спеціалістів-грунтознавців. За його ініціативою у ХСГІ була створена
аспірантура [30, с. 10-11].
В цей час у наукових колах розпочинається дискусія про доцільність створення
Української сільськогосподарської академії. Одним із проектів передбачалося
заснування її на основі Харківського сільськогосподарського інституту. Оскільки
з цього приводу було видано спеціальну постанову Головпрофосвіти і планувалося
викладання й ведення дослідницької роботи українською мовою [45, с. 58]. В
одному із знайдених нами архівному документі ЦДАВО України – доповідній записці
– було зазначено: «…Усі члени кафедри добре говорять і пишуть по українськи…
проф. Соколовський читає свій курс українською мовою [58]» [2 Матеріали про
організацію геоботанічної секції при науково-дослідній кафедрі грунтознавства
Харківського с/г інституту. – ЦДАВО України. – Ф. 166. – Оп. 5. – Од. зб. 742.
– Арк. 1.]. Поступово кафедра стає тим осередком, до якого тягнуть ґрунтознавці
з інших міст – Києва, Чернігова, Херсона та інших.
На початку роботи кафедри ґрунтознавства відчувалася нестача лабораторного
устаткування, відсутність приладів, реактивів, відповідного посуду [57, с. 56].
Однак, не зважаючи на труднощі й не маючи власних коштів, кафедра за свого
існування за підтримки Головнауки та ХСГІ створила лабораторію й музей, в якому
зібрано колекції ґрунтів України, Туркестану, Заволжя та інших районів
- Київ+380960830922